Рішення № 63087356, 23.11.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/105/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2016 справа № 908/2850/16

за позовом публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ Укртелеком (69005, місто Запоріжжя, пр. Соборний, 133)

до відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення Оріхівського районної державної адміністрації Запорізької області (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Запорізька, буд. 36)

про стягнення 22529,47 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 2224 від 28.12.2015 р.;

від відповідача: не зявився;

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 22529,47 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.10.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2850/16, справі присвоєно номер провадження 18/105/16, судове засіданні призначено на 23.11.2016 р.

Вступну та резолютивну частині рішення оголошено в судовому засіданні 23.11.2016 р.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, з посиланням на статтю 63 ОСОБА_3 України «Про телекомунікації», ст. ст. 48, 89, 102 Бюджетного кодексу України, п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р., ст. ст. 11, 16, 96, 526, 530, 610, 625 ЦК України, ст. ст. 20, 144, 174, 193, 216, 218 ЦК України. В обґрунтування вимог вказував, що в період з листопада по грудень 2015 р. позивачем надавалися телекомунікаційні послуги споживачам телекомунікаційних послуг, що проживають в Оріхівському районі, які мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством. Загальна сума компенсації, нарахована за надання пільг з оплати за фактично надані споживачам телекомунікаційні послуги в зазначеному періоді, склала 22529 грн. 47 коп. Всупереч вимогам чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг населенню на пільгових умовах в період з листопаду по грудень 2015 року відповідачем компенсовані позивачу не були, у звязку з чим утворилась заборгованість в розмірі 22529,47 грн. Позивачем направлявся відповідачу лист № 32/2-3-22 від 28.01.2016 р. з вимогою оплати відшкодування понесених витрат. Листом № 720/05 від 19.02.2016 р. відповідач відмовився від оплати, обґрунтовуючи свою відмову відсутністю надходжень з державного бюджету та про відсутність у нього фінансування пільг в 2016 році. Позивач вважає, що відповідач порушує встановлені нормативно-правовими актами зобовязання, незаконно ухиляється від відшкодування позивачу пільг з оплати послуг звязку, з підстав не передбачених законодавством. Позивач просить стягнути з відповідача 22529,47 грн. заборгованості.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, клопотав про розгляд справи за його відсутності, заявлені позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов, направленому на адресу суду, вказував, що розрахунки з позивачем відповідачем здійснювались виключно в межах затвердженого обсягу асигнувань. Підставою для отримання коштів субвенцій були Закон України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, стаття 102 Бюджетного кодексу України. Згідно зі ст. 21 Бюджетного кодексу України відповідач підготував бюджетний запит на 2016 рік, де вказав обсяг потреби на виплату пільг з послуг звязку (код функціональної класифікації видатків бюджету 090214). ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» така субвенція з державного бюджету не передбачена. Не внесені й відповідні зміни до вищевказаних нормативних актів та не затверджені бюджетні асигнування. Відповідач не має можливості задовольнити вимог позивача до вирішення на державному рівні питання компенсації витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг особам, що мають право на пільги.

Оскільки всі учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду спору, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 23.11.2016 року за відсутності представника відповідача.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» є оператором телекомунікацій і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері звязку та інформатизації. Позивач надає телекомунікаційні послуги фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.

Згідно статті 63 ОСОБА_3 України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ №295 від 11.04.2012, визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня предявлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до ОСОБА_3 України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», ОСОБА_3 України «Про жертви нацистських переслідувань», ОСОБА_3 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ОСОБА_3 України «Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус», ОСОБА_3 України «Про охорону дитинства», ОСОБА_3 України «Про прокуратуру» для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.

Згідно з п.п. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету. Зокрема, п. 2 Постанови № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення - є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг Оріхівського району є ОСОБА_1 соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови та Порядку № 256, відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Відповідно до ч. 1 п. 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у пятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п.8 Порядку № 256).

Як свідчать вивчені матеріали, у період з листопада 2015 року по грудень 2015 року позивачем надавалися послуги споживачам телекомунікаційних послуг, що проживають в Оріхівському районі, які мають право на відповідні пільги. Позивачем понесені витрати на надання послуг звязку означеним категоріям пільговиків на загальну суму 22529,47 грн., в підтвердження чого позивачем надано розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у листопаді та грудні 2015 року (форми № 2-пільга).

Всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг в сумі 22529,47 грн. за листопад - грудень 2015 р. відповідачем не відшкодовані. Представниками сторін підписано та скріплено печатками акти звірки заборгованості відповідача станом на 01.01.2016 р. та 01.02.2016 р., яким підтверджено суму заборгованості в розмірі 11215,01 грн. за листопад 2015 р. та в розмірі 11314,46 грн. за грудень 2015 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заперечення відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування суд вважає безпідставними та зазначає, що законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Таким чином, відсутність бюджетних коштів у відповідача не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 по справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України».

Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446, від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. у справі № 15/5027/715/2011.

За таких обставин, ОСОБА_1 соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем зобовязання щодо компенсації позивачу вартості наданих телекомунікаційних послуг в період листопад грудень 2015 р. в розмірі 22526,47 грн. у встановленому законом порядку не виконані, що свідчить про порушення зобовязання, які виникли із закону. Оскільки відповідач не надав суду доказів відшкодування позивачем понесених витрат, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення заборгованості в сумі 22526,47 грн. обґрунтовані, підтверджені доданими матеріалами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення Оріхівського районної державної адміністрації Запорізької області (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Запорізька, буд. 36, ідентифікаційний номер 03193206) на користь публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Запорізької філії ПАТ Укртелеком (69005, місто Запоріжжя, пр. Соборний, 133, ідентифікаційний номер 21560766) 22529,47 грн. (двадцять дві тисячі пятсот двадцять девять грн. 00 коп.) основного боргу, 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 29 листопада 2016 р.

Суддя В.В. Носівець