Постанова № 63086984, 30.11.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 910/3837/16 Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Селіваненка В. П., Студенця В.І., за участі представника відповідача А. Запорожець (дов. від 26.05.2016), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" на рішення Господарського суду міста Києва від 12 травня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2016 року у справі № 910/3837/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" до Державної казначейської служби України, Запорізької митниці Державної фіскальної служби України про стягнення,

УСТАНОВИВ: У березні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України про стягнення 1 800 грн матеріальної шкоди, завданої протиправним рішення та діями Запорізької митниці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 березня 2016 року до участі у справі відповідачем залучено Запорізьку митницю Державної фіскальної служби України.

Державна казначейська служба України проти позову заперечила з огляду на недоведеність вимог.

Запорізька митниця Державної фіскальної служби України стверджує, що діяла у спірному правовідношенні правомірно відповідно до Митного кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 травня 2016 року (суддя С. Турчин), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2016 року, у позові відмовлено з мотивів позовної давності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" просить рішення та постанову скасувати з підстав незастосування господарськими судами частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України, статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Запорізька митниця Державної фіскальної служби України проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Державна казначейська служба України право на подання відзиву на касаційну скаргу не використала і її представник у судове засідання не з'явився.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що, у листопаді 2010 року фірма La.re.ter S.p.A, Italy (продавець), виконуючи умови контракту від 31 травня 2010, поставила товариству з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" (покупець) труби з полівінілхлориду.

При митному оформленні товару позивачем була подана вантажна митна декларація від 10 листопада 2010 року № 112000010/2010/009175, проте Запорізька митниця виказала сумніви щодо заявленої митної вартості товару та на підставі пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (далі - Порядок) витребувала від декларанта додаткові документи для визначення митної вартості товару. На виконання цієї вимоги товариством з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" надано лист від 19 листопада 2010 року № 9/1798 державного підприємства "Держзовнішінформ" щодо цінової експертизи труб, виробництва фірми La.re.ter S.p.A, Italy, у якому було зазначено, що вказані ціни відповідають цінам фірми-виробника за даних умов поставки.

Рішенням про коригування митної вартості товарів від 22 листопада 2010 року № 112000006/2010/002393/1 Запорізька митниця визначила митну вартість товару за методом № 6 (резервний), визначивши вартість за одиницю товару 2,5882 Євро на загальну суму 7547,16 Євро.

Зазначене рішення товариство з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" оскаржило у судовому порядку і постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 7 вересня 2011 року у справі № 2-а0870/4098/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2012 року, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів від 22 листопада 2010 року № 112000006/2010/002393/1.

Позовні вимоги у даній справі обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірних дій Запорізької митниці, позивачем понесені витрати на оплату експертного висновку державного підприємства "Держзовнішінформ" у розмірі 1 800 грн.

За правилами частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 7 вересня 2011 року у справі № 2а-0870/4098/11 встановлено, що позивачем було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли Запорізькій митниці визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод № 1), проте остання при здійснені митного оформлення товару, виказала сумніви щодо заявленої митної вартості товару та на підставі пункту 11 Порядку витребувала від декларанта ряд додаткових документів для визначення митної вартості, у зв'язку з чим позивачем і було замовлено висновок у державного підприємства "Держзовнішінформ". Судом також зазначено, що Запорізькою митницею не враховано, що об'єктивна неможливість подання всіх витребуваних ним документів у зв'язку з їх відсутністю у позивача, не може бути підставою для незастосування первинно заявленого позивачем методу визначення митної вартості товару. Таким чином суд дійшов висновку про те, що Запорізькою митницею порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить статті 266 Митного кодексу України, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу; визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці від 22 листопада 2010 року № 112000006/2010/002393/1.

Згідно з приписами статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 Цивільного кодексу України).

Ураховуючи викладене, господарські суди дійшли правомірного висновку про доведеність позивачем понесення матеріальної шкоди в розмірі 1 8000 грн унаслідок неправомірних дій Запорізької митниці Державної фіскальної служби України.

Запорізькою митницею Державної фіскальної служби України заявлено про застосування позовної давності.

За правилами статей 256 і 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила

Як установлено господарськими судами постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 7 вересня 2011 року у справі № 2а-0870/4098/11 набрала законної сили 6 листопада 2012 року. Отже перебіг позовної давності за вимогою позивача почався саме з цієї дати, а позовна заява була подана до господарського суду в березні 2016 року. За приписами частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За таких обставин господарські суди правомірно відмовили у позові.

Отже з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду міста Києва від 12 травня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2016 року у справі № 910/3837/16 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" без задоволення.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя В. П. Селіваненко Суддя В. І. Студенець