Рішення № 63086566, 30.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/6590/16 Головуючий 1 інст. - Лях М.Ю.

Справа № 640/4222/16-ц

Категорія : відшкодування шкоди Доповідач - Черкасов В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Кокоші В.В., Міненкової Н.О.,

за участю секретаря - Лашаковій Д.І.

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на рішення Київського районного суду м.Харкова від 13 вересня 2016 року, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що 27 березня 2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю його автомобіля марки Opel Insignia, державний номер НОМЕР_1, та за участю автомобіля ОСОБА_2 марки Mazda 6, державний номер НОМЕР_2. Відповідача визнано винним у скоєнні ДТП. Висновком консультаційного звіту від 20 лютого 2016 року встановлений матеріальний збиток, завданий йому в результаті ДТП, розмір якого складає 39 771,38 грн. Крім того, його автомобіль застрахований у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на страхову суму розміром 50 000 грн. Проте страхова компанія відмовилась здійснити страхове відшкодування. Дорожньо-транспортна пригода завдала йому як матеріальну, так і моральну шкоду.

Тому, ОСОБА_1 просив суд стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_2 на його користь відшкодування, завданої внаслідок ДТП, матеріальну шкоду у розмірі 39 771,38 грн., а також моральну шкоду у розмірі 7 000 грн. Судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 13 вересня 2016 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 39 771,38 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 грн. у відшкодування моральної шкоди. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Київського районного суду м.Харкова від 21 вересня 2016 року стягнуто в частковому порядку з відповідачів на користь позивача сплачену суму судового збору у розмірі 275,60 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції від 13 вересня 2016 року з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що страховою компанією відмовлено у виплаті страхового відшкодування через те, що позивач не подав страховику заяви на виплату страхового відшкодування. Крім того, страхова компанія не несе солідарну відповідальність разом із страхувальником, бо полісом страхування чітко визначені ліміти відповідальності за відповідну шкоду, тому відповідальність може бути частковою, а не солідарною.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню частково.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що зі страхової компанії підлягає стягненню розмір матеріальної шкоди, спричинений внаслідок ДТП, а суму моральної шкоди слід стягнути з винної особи.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 27 березня 2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ОСОБА_1 марки Opel Insignia, державний номер НОМЕР_1, та за участю автомобіля ОСОБА_2 марки Mazda 6, державний номер НОМЕР_2.

Постановою судді Київського районного суду м.Харкова від 25 квітня 2013 року ОСОБА_2 визнано винним у вищевказаному ДТП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу (а.с.8).

Консультаційним звітом №108/2016 дослідження спеціаліста-автотоварознавця від 20 лютого 2016 року встановлено, що матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля марки Opel Insignia, державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП без врахування втрати товарної вартості може складати 32 130,05 грн., втрата товарної вартості може складати 7 641,33 грн. Матеріальний збиток складає 39 771,38 грн. (а.с.11).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на вищенаведене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Матеріали справи свідчать, що цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка», яка є відповідачем у справі і яка, на думку позивача, має відшкодувати суму як матеріальної, так і моральної шкоди.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).

Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його користь або на користь третьої особи страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому доособи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі № 6-192цс16.

Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України), повідомлення про ДТП установленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Отже, наведеними правовими нормами встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Відповідно до п.35.1 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування. До заяви додаються довідки про ДТП, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності та інші документи, які мають відношення до даної ДТП завірені в установленому порядку.

Сторонами не заперечується, що позивач страховику не подавав заяви про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

За загальним правилом, передбаченим ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірним рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті. Так, згідно п.1 частини 2 цієї статті моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодження здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

З обставин справи вбачається, що шкоду відповідачем ОСОБА_2 завдано позивачу ОСОБА_1 внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власника, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, шкоду, завдану позивачу внаслідок ДТП, має відшкодовувати ОСОБА_2

Відповідно до ч.ч. 3 і 4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що норми ст. ст. 10,11 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи кореспондуються з диспозитивним правом сторін надавати докази, п.4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що сторонам були створені належні умови для надання доказів та суд першої інстанції розглянув справу за наявними у справі доказами.

Будь-яких допустимих та належних доказів, у розумінні ст. ст. 57-60 ЦПК України, на підтвердження того, що зазначений доказ неналежний або вартість відшкодування понесених матеріальних збитків завищена, ОСОБА_2 суду не надав, клопотання щодо призначення експертизи внаслідок непогодження з розміром матеріальних збитків не заявляв.

Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди, та з урахуванням положень ст. 23 ЦК України, зокрема враховуючи вимоги розумності і справедливості, колегія суддів погоджується із розміром суми моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача у розмірі 500 грн.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З урахуванням того, що при поданні позову ОСОБА_1 сплачено 551,20 грн., сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача.

Відповідно до ст.. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Додатковим рішенням Київського районного суду м.Харкова від 21 вересня 2016 року стягнуто в частковому порядку з відповідачів на користь позивача сплачену суму судового збору у розмірі 275,60 грн. з кожного.

Проте додаткове рішення сторонами не оскаржене. Однак з урахуванням зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції, зміні підлягає також і розподіл судових витрат у справі.

За таких обставин судова колегія відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити, вирішивши питання судових витрат.

Керуючись ст. ст. 88, 303 304, п.2ч.1ст.307, ст.309, 313,314,316,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргуПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 13 вересня 2016 року - змінити, скасувавши його в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 39 771 грн. 38 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду в розмірі 39 771 грн. 38 коп. (тридцять дев'ять тисяч сімсот сімдесят одну гривню).

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у розмірі 500 грн. - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. (п'ятсот п'ятдесят одну гривню).

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - В.В. Черкасов

Судді: В.В. Кокоша

Н.О. Міненкова