Ухвала суду № 63086528, 30.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/7393/16 Головуючий 1 інст. - Семіряд І.В.

Справа № 638/14601/15-ц

Категорія : договірні Доповідач - Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Кокоші В.В., Міненкової Н.О.,

за участю секретаря - Лашаковій Д.І.

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 30 листопада 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог Банк вказував, що 28 серпня 2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 26 000 дол.. США зі сплатою 12,25% річних за весь час користування кредитом на строк до 27 серпня 2026 року на придбання нерухомості на вторинному ринку. На забезпечення вимог кредитного зобов'язання укладено також договір іпотеки, предметом якого є двохкімнатна квартира будинку готельного типу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Позивач набув право вимоги за вказаним кредитним та іпотечним договором на підставі укладеного 30 червня 2010 року договору, між ТОВ «Укрпромбанк, ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України. Зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконав, його заборгованість за договором складає 333 396,32 грн.

Тому, ПАТ «Дельта Банк» просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 333 396,32 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за Банком на 2-х кімнатну квартиру в будинку готельного типу, загальною площею 42,8 кв.м., житловою площею 29,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Судові витрати просив покласти на відповідача.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 30 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги Банк посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження законного права Банку звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття предмету іпотеки у власність згідно із вимогами чинного законодавства.

Рішенням суду апеляційної інстанції від 13 квітня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено з інших підстав.

Ухвалою суду касаційної інстанції від 26 жовтня 2016 року рішення апеляційного суду Харківської області від 13 квітня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 28 серпня 2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та відповідачем був укладений кредитний договір, за умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 26 000 дол.. США зі сплатою 12,25% річних за весь час користування кредитом, на строк до 27 серпня 2026 року для придбання нерухомості на вторинному ринку.

Відповідно до вимог ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним договором ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно: двохкімнатну квартиру в будинку готельного типу, загальною площею 42,8 кв.м, житловою площею 29,0 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. ст. 512-519 ЦК України, ст. 92, 95 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Постанови правління Національного банку України № 369 «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства», 30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку», відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, Укропромбнк передає (відступає) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.

Відтак, ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором від 28 серпня 2006 року.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Матеріали справи свідчать, що відповідач умови кредитного договору належним чином не виконує, у зв'язку із чим, станом на 28 липня 2015 року існує заборгованість, яка, станом на 28 липня 2015 року, становить 333 396 грн. 32 коп., з яких: сума заборгованості за кредитом - 300 171 грн. 19 коп., сума заборгованості за відсотками - 33 225 грн. 13 коп., пеня - 4 842 грн. 18 коп.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

При цьому, право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року (справа № 6-1080цс15), та вона в силу положень ст.ст.214, 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачене Законом України «Про іпотеку».

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульований статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у Постанові від 30 березня 2016 року (справа № 6-1851цс15), та в силу положень ст.ст.214, 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

Як убачається із договору іпотеки від 28 серпня 2006 року предметом іпотеки є двохкімнатна квартира будинку готельного типу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1

Згідно з ст. 4 вказаного договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з порядком задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченим п. 4.4 цього договору. За вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених у договорі способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя. Так передбачено, що одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки є шляхом прийняття іпотекодержателемпредмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобов'язанння.

Відповідно до ст.10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, позивачем ПАТ «Дельта Банк» не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього, неможливості у позасудовий спосіб врегулювати питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також неможливості реєстрації ним права власності на предмет іпотеки.

Враховуючи те, що за рішенням суду можливо звернути стягнення на предмет іпотеки лише шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку», право вибору якого, згідно п.п. 4.3 п. 4.1 договору іпотеки, належить позивачу, колегія суддів, розглядаючи справу відповідно до ст.11 ЦПК України, у межах заявлених позивачем вимог, приходить до висновку про неможливість звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений ПАТ «Дельта Банк» у позовній заяві, а саме шляхом визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки, а тому позовні вимоги ПАТ «Дельта БАНК» задоволенню не підлягають.

Позову з інших підстав, із застосуванням способу звернення стягнення на предмет іпотеки, вирішення якого підлягає у судовому порядку, позивачем не заявлено.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1ст.307, ст.ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 30 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - В.В. Черкасов

Судді: В.В. Кокоша

Н.О. Міненкова