Постанова № 63083594, 29.11.2016, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/1807/16-а

29 листопада 2016 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді: Мужика І.І.

секретаря: Дмитрук С.І.

з участю позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії,-

Встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії.

В судовому засіданні позивач по справі ОСОБА_1. позов підтримав з мотивів викладених в позовній заяві, яку просить задоволити та визнати дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області неправомірними, зобов»язати зарахувати пільговий стаж за списком №2 та призначити йому пенсію на пільгових умовах за списком №2 з 28.06.2015 року.

Представник відповідача - Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області ОСОБА_3 позов не визнала і просить в його задоволенні відмовити, оскільки він безпідставний.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши письмові докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.71 КАС України і які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення позовних вимог та зясувавши фактичні обставини справи,перевіривши матеріали справи приходить до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ст.2 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому зазначеним кодексом, звернутися до суду для оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Зі змісту ст.71 КАС України випливає, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності його рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них та їхніх сімей.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийнятті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки відповідач по справі в силу норм ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, то застосуванню при розв'язанні спору підлягають норми ч.2 ст.71 КАС України, де зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відсутність хоча б однієї з наведених вище ознак, є підставою для задоволення адміністративного позову.

У відповідності з вимогами ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та важкими умовами праці, за Списками №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМ України, і за результатами атестації робочих місць.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМ України від 12.08.1993 року №637 передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до п. 4 ст. 24 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року № 1058 ІV (далі Закон № 1058) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 21.02.1983 року був прийнятий на роботу в «Надвірнянську перевалочну нафтобазу» на посаду товарного оператора 2 розряду з шкідливими умовами праці на склад нафтопродуктів (наказ № 3-к від 18.02.1983 року);

03.05.1983 року його переведено товарним оператором 2 розряду з шкідливими умовами праці в цех наливу нафтопродуктів (наказ № 1-к від 18.04.1983 року);

01.04.1984 року позивачу по справі ОСОБА_1 присвоєно 3-й розряд товарного оператора цього участка (наказ № 14-к від 30.03.1984 року);

01.01.1986 року «Надвірнянська перевалочна нафтобаза» перейменована на «Підприємство по забезпеченню нафтопродуктами Івано-Франківського обласного управління».

30.09.1993 року позивач по справі ОСОБА_1 був звільнений у зв'язку з ліквідацією підприємства по переводу в «Надвірнянське підприємство по транспортуванню нафтопродуктів» (наказ № 53-к від 30.09.1993 року);

За весь період роботи на даному підприємстві у період з 21.02.1983 року по

30.09.1993 року позивач по справі ОСОБА_1 працював на посадах товарного оператора, виконував роботи по перекачуванню нафтопродуктів, що дає йому право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених ОСОБА_4 Міністрів СССР № 1173 від 22.08.1956 р. (Розділ 13, підрозділ 3,«робочі») та ОСОБА_4 Кабінету Міністрів України Від 26.01.1991 р. № 10 (Розділ 12, підрозділ 3, «робочі», код 21303001а-16085).

В процесі приватизації та реорганізації «Надвірнянська перевалочна нафтобаза» змінювала назву та своє підпорядкування, а саме 01.01.1986 року була перейменована на «Підприємство по забезпеченню нафтопродуктами Івано-Франківського обласного управління» (наказ №21-к від 26.03.1986 року).

Згодом під час ліквідації підприємства по забезпеченню нафтопродуктами Івано-Франківського обласного управління на його базі була створена Івано-Франківська обласна виробничо-комерційна фірма «Івано-Франківськнафтопродукт» (наказ №65 від 07.09.1993 року), яка в процесі приватизації та реорганізації 07.10.1993 року реорганізована у Івано-Франківське обласне орендне підприємство «Івано-Франківськ-нафтопродукт» (протокол №2 від 07.10.1993 року). 18.11.1994 року було створено ЗАТ «Івано-Франківськнафтопродукт» (протокол №1 від 18.11.1994 року), яке в свою чергу 20.11.1998 року реорганізовано у ВАТ «Івано-Франківськнафтопродукт» (протокол №7 від 20.11.1998 року), 01.08.2001 року реорганізоване у Дочірнє підприємство «Івано-Франківськнафтопродукт» ВАТ «Концерн Галнафтогаз» (протокол №22 від 01.08.2001 року), 21.11.2006 року реорганізовано у Івано-Франківську філію ВАТ «Концерн Галнафтогаз» (протокол №68 від 21.11.2006 року).

15.09.2009 року реорганізовано у Івано-Франківську філію ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (протокол наглядової ради №16/09 від 14.09.2009 року) і на підставі даного протоколу створене Івано-Франківське регіональне відділення ПП «Окко-Нафтопродукт».

«Надвірнянська перевалочна база» була ліквідована у 1994 році. Після ліквідації документи з особового складу (кадрових питань) на зберігання в архівний відділ Надвірнянської РДА «Надвірнянська перевалочна база» не направила.

Весь стаж роботи у Надвірняській перевалочні базі з 21.02.1983 року по 30.09.1993 року підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача по справі ОСОБА_1 (а.с.6-8).

У звязку з досягненням 56 річного віку позивач по справі ОСОБА_1 25.08.2016 року звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах за Списком №2 (а.с.14).

Однак, згідно листа від 01.09.2016 року №213/10-15 Надвірнянським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області йому було відмовлено (а.с. 15).

За змістом ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач по справі ОСОБА_1 дійсно в період часу з 21.02.1983 року по 30.09.1993 року працював на посаді товарного оператора «Підприємства по забезпеченню нафтопродуктами Івано-Франківського обласного управління» (ас.6-8).

З урахуванням наведених норм, дослідивши дані трудової книжки, суд приходить до висновку, що позивач досяг 55-річного віку, має загальний трудовий стаж більше 25 років, що надає йому право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Статтею 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсії призначаються з дня звернення за пенсією.

Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позивачу слід зарахувати до трудового стажу період роботи з 21.02.1983 року по 30.09.1993 року працював на посаді товарного оператора «Підприємства по забезпеченню нафтопродуктами Івано-Франківського обласного управління», зайнятість в якому дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за віком, а відмовлено позивачу по справі ОСОБА_1 01.09.2016 року, а тому суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог за період починаючи з 01.03.2016 року.

А тому, суд, оцінюючи в сукупності здобуті докази по справі прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

На підставі ст.ст. 18, 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

ОСОБА_4:

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Визнати неправомірними дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови в призначенні та виплаті пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком №2.

Зобов'язати Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 21.02.1983 року по 30.09.1993 року на посаді товарного оператора «Підприємства по забезпеченню нафтопродуктами Івано-Франківського обласного управління»(Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених ОСОБА_4 Міністрів СССР № 1173 від 22.08.1956 року» (розділ 13, підрозділ 3, «робочі») та ОСОБА_4 Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 року №10 (розділ 12, підрозділ 3, «робочі», код 21303001а-16085).

Зобов»язати Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 01.03.2016 року і виплатити недоотримані ОСОБА_1 суми пенсії та виплачувати пенсію в подальшому до виникнення обставин, з якими закон пов»язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ст. 186 КАС України через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя Мужик І.І.

Повний текст постанови виготовлено 01.12.2016 року.