Ухвала суду № 63081472, 30.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/1557/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року по справі №814/1557/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним наказу та поновлення на посаді, -

В С Т А Н О В И В:

01.08.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ Національної поліції в Миколаївській області, в якому просив суд:

- поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду із даним позовом;

- визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника ГУ НП в Миколаївській області про його звільнення зі служби в поліції за ст.77 ч.1 п.5 Закону України «Про Національну поліцію»;

- поновити його на посаді в ГУ НП в Миколаївській області;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року вказану позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду 1-ї інстанції від 14 вересня 2016 року, ОСОБА_1 26.09.2016 року подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану вище ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.09.2016 року, поновити строк звернення до суду, як такий, що пропущений з поважних причин та направити дану справу №814/1557/16 до суду 1-ї інстанції для продовження розгляду по суті.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оскаржувані ухвали суду 1-ї інстанції та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, приймаючи 14.09.2016 року оскаржувану ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, окружний суд виходив з того, що відповідно до ч.3 ст.99 КАС України, для звернення до суду щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, позивач, в свою чергу, без поважних причин пропустив.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що ця апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, як слідує зі змісту приписів ч.ч.1,2 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, як вбачається з вимог ч.3 ст.99 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися і інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому, необхідно зазначити, що дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов'язків.

Так, процесуальний закон визначає, що строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

При чому, днем, коли особа дізналась про порушення свого права, - є день, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про рішення, дію чи бездіяльність відповідача (суб'єкта владних повноважень), внаслідок яких відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Практика Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також, в свою чергу, свідчить про те, що право на звернення до суду «не є абсолютним» і «може бути обмеженим», в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (рішення ЄСПЛ від 27.02.1980р., 22.10.1996р.).

У відповідності до положень ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Одночасно, необхідно зауважити й про те, що сутність зазначеного «інституту» полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Проте, як видно з матеріалів справи, позивач на підтвердження існування вказаних обставин жодних доказів не надав.

Так, як зазначає позивач (апелянт) у своєму позові, про оскаржуваний наказ №58-о/с від 28.03.2016р. йому стало відомо лише в липні 2016 року.

Однак, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, позивач ознайомився з оскаржуваним наказом ГУ НП в Миколаївській області №58 від 28.03.2016 року в частині свого звільнення - 31.03.2016 року, що, в свою чергу, беззаперечно підтверджується його особистим підписом (а.с.52), однак, за захистом свого порушеного права до окружного суду останній фактично звернувся лише тільки 01.08.2016 року (т.б. через 4 місяці), тобто із значним пропуском встановленого ст.99 КАС України місячного строку.

При цьому, суд апеляційної інстанції, як і окружний суду, критично ставиться до позиції апелянта про те, що він нібито саме 31.03.2016 року був змушений виїхати за межі м.Миколаєва для догляду за своєю бабусею, у зв'язку з чим, не зміг своєчасно скористатися своїм правом на звернення до суду у порядку встановленому ст.99 КАС України, та, в свою чергу, вважає дану позицію необґрунтованою і надуманою та відповідно, до уваги її не приймає, оскільки жодних належних доказів на її підтвердження позивач не надав.

Отже, за таких обставин, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах відсутні будь-які належні і беззаперечні докази на підтвердження поважності пропуску позивачем встановленого законом місячного строку для звернення до суду із даними позовними вимогами, судова колегія вважає висновки суду першої інстанції про необхідність залишення позовної заяви без розгляду правильними та такими, що узгоджуються з вищенаведеними нормами КАС України.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.199 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,199,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко