Ухвала суду № 63081315, 22.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/1534/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Жука С.І.

- Семенюка Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Миколаївської області про визнання протиправними дії, зобов'язання стягнути грошову допомогу,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що ухвала винесена з порушенням норм процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану ухвали та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок про залишення адміністративного позову без розгляду обґрунтовано тим, що позивач була обізнана про порушення її прав, а саме про неправильне формулювання наказу про звільнення та відсутність грошової допомоги при звільненні 03.08.2015 року.

Колегія суддів зазначає, що п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно ч. 1 ст. 99 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За змістом ч. 2 цієї статті для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду відповідно до ст. 100 цього Кодексу є підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Частиною другою ст. 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013року №8-рп/2013 роз'яснив, що положення ч.2 ст. 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995року №108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Проте, суд першої інстанції інстанції зазначених роз'яснень не врахував, та прийшов до помилкового висновку, що дія ч.2 ст.233 КЗпП України на вказані правовідносини не поширюється, оскільки вона регулює відносини з приводу неодержання частини заробітної плати, яка нарахована, але не виплачена.

Крім того, суд першої інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 16 листопада 2013 року (справа №21-389а13), що перебування особи на державній службі є однією із форм реалізації закріпленого у ст.43 Конституції України права на працю, тому посилання на ст.233 КЗпП України як таку, що врегульовує строки звернення до суду, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права. Разом з тим, виходячи зі змісту ст. 99 КАС України строк звернення до суду з позовом як різновид строку позовної давності та наслідки його пропущення, встановлені частиною першою статті 100 КАС України, могли застосовуватися судами лише у випадку, коли мало місце порушення прав, свобод та інтересів особи.

Таким чином, враховуючи,що судом першої інстанції не надано можливості позивачу реалізувати свої права надані діючим законодавством та беручи до уваги неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи колегія суддів дійшла до висновку про необхідність скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції з подальшим направленням її до суду першої інстанції для про продовження розгляду.

Згідно ст.. 204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

Керуючись ст.ст. 197,199, 204, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Миколаївської області про визнання протиправними дії, зобов'язання стягнути грошову допомогу,- скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Жук С.І.

Семенюк Г.В.