Постанова № 63080863, 22.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 р. Справа № 820/2874/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника відповідача ОСОБА_1

представника позивача Ширяєвої Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2016р. по справі № 820/2874/16

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області

про визнання неправомірними дій,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (надалі по тексту відповідач), в якому (з урахуванням уточнень) просив суд:

- визнати неправомірними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Харківський області щодо прийняття рішення «Про скасування дозволу на імміграцію в Україну» № 0.4/1-360449 від 10.02.2016 року громадянину В'єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1;

-скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківський області «Про скасування дозволу на імміграцію в Україну» № 04/1-360449 від 10.02.2016 року громадянину В'єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1;

- стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на користь громадянина В'єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 551,20 грн. здійснених ним судових витрат.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання неправомірними дій задоволено.

Визнано неправомірними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо прийняття рішення "Про скасування дозволу на імміграцію в Україну" №04/1-360449 від 10.02.2016 року громадянину В'єтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про "Про скасування дозволу на імміграцію в Україну" №04/1-360449 від 10.02.2016 року громадянину В'єтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України в Харківській області (юридична адреса: вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 37764460) на користь ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2016 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2016 р. залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Соціалістичної Республіки В'єтнам, паспорт НОМЕР_2 від 21.04.2009 року, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням УГІРФО ГУМВС України в Харківський області від 12.03.2009 року на підставі Закону України «Про імміграцію» ОСОБА_3 був наданий дозвіл на імміграцію в Україну та було документовано посвідкою на постійне проживання в Україні НОМЕР_3.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 року по справі № 820/11921/15 зобов'язано ГУ ДМС України в Харківський області здійснити обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_3 від 12.03.2009 року громадянина В'єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з її непридатністю для користування.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016 року по адміністративній справі № 820/11921/15 прийнято нову постанову, якою зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області розглянути заяву ОСОБА_3 від 07.12.2015 року про обмін бланку посвідки та прийняти рішення у відповідності до пункту 11 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 року №251. Зазначена постанова набула законної сили та підлягає негайному виконанню.

05.05.2016 року позивач звернувся до ГУ ДМС України в Харківський області з заявою про виконання рішення суду, однак 17.05.2016 року ГУ ДМС України в Харківський області надав позивачу письмову відповідь № 04/1-8427 від 17.05.2016 року згідно якої позивача повідомлено, що звернення про виконання рішення суду щодо громадянина СРВ ОСОБА_3 було розглянуто. Згідно обліків ГУ ДМС України в Харківський області значиться громадянин СРВ ОСОБА_3, якому рішенням ГУ ДМС України в Харківський області було скасовано дозвіл на імміграцію в Україну.

Рішенням Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області « Про скасування дозволу на імміграцію в Україну» № 04/1-360449 від 10.02.2016 року громадянину В'єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі п.6 частини першої ст.12 Закону України « Про імміграцію» скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 12.03.2009 року (а.с.30).

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало те, що дозвіл на імміграцію в Україну і посвідка на постійне проживання в Україні дружини позивача, громадянки СРВ ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 НОМЕР_4, за наявності якої позивачу було надано дозвіл на імміграцію в Україну, були надані з порушенням Закону України "Про імміграцію".

На підставі вищезазначеного відповідачем зроблено висновок, що дозвіл на імміграцію в Україну позивачу та посвідка на постійне проживання оформлені на підставі незаконно виданих документів.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачем правомірності своїх дій щодо прийняття рішення "Про скасування дозволу на імміграцію в Україну" №04/1-360449 від 10.02.2016 року громадянину В'єтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та правомірності оскаржуваного рішення.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Відповідно до ст. 4 вказаного Закону іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про імміграцію» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; квота імміграції - це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року; дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію; посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Згідно з п.3 ч.1 ст.6 Закону України «Про імміграцію» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Згідно з п. 6 ч.2 ст. 4 цього Закону квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів: батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу рішенням відділу ГІРФО УМВС України в Харківській області від 12.03.2009 року на підставі п. 6 ч.2 ст.4 Закону України «Про імміграцію» надано дозвіл на імміграцію в Україну та 12.03.2009 року надано посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3.

Дозвіл на імміграцію в Україну позивачу надано у зв'язку з тим, що його дружина гр. СРВ ОСОБА_4 згідно рішення ВГІРФО УМВС України в Харківській області від 16.12.2008 року мала дозвіл на імміграцію в Україну та отримала посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4.

05.05.2016 року позивач звернувся до ГУ ДМС України в Харківській області з заявою щодо здійснення обміну бланку посвідки на постійне проживання.

Відповідно до п.4.5 Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 15.07.2013 № 681 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.08.2013 р. за №1335/23867 працівник територіального органу чи підрозділу ДМС при надходженні заяви про обмін посвідки перевіряє наявність підстав для обміну посвідки, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їхніх паспортних документах, з даними, що містяться в цих заявах, перевіряє відсутність підстав для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки, передбачених пунктом 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.

Отже, з аналізу вказаної норми слідує, що для обміну посвідки працівник територіального органу чи підрозділу ДМС перевіряє наявність підстав для обміну посвідки.

Як вбачається з матеріалів справи, працівником ГУ ДМС України в Харківській області було перевірено наявність підстав здійснення обміну бланку посвідки на постійне проживання позивача в Україні.

При проведенні перевірки було встановлено, що позивачу надано дозвіл на імміграцію та посвідку на постійне проживання в Україні на підставі п. 6 ч.2 ст.4 Закону України «Про імміграцію», тобто як чоловіку іммігранта. При цьому, рішення ВГІРФО УМВС України в Харківській області від 16.12.2008 року про надання дружині позивача-гр.СРВ ОСОБА_4 дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 скасовано рішенням УГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 23.07.2009 року, оскільки дозвіл на імміграцію в Україну та посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 надані гр. СРВ ОСОБА_4 на підставі свідомо неправдивих відомостей.

З рішення УГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 23.07.2009 року вбачається, що гр. СРВ ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 отримала дозвіл на імміграцію в Україну та була документована посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 на підставі п. 1 ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію» як мати, дитина якої є громадянином України. Проте, гр. СРВ ОСОБА_4 з заявами щодо реєстрації народження дитини станом на 22.07.2009 року не зверталась, а відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову № 2 Харківського міського управління юстиції не здійснювалось актів запису про народження дитини за заявою ОСОБА_4.

Рішення УГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 23.07.2009 року, яким було скасовано рішення від 16.12.2008 року про надання гр. СРВ ОСОБА_4 дозволу на імміграцію в Україну та посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4, не оскаржувалося та є чинним на даний час.

Отже, гр. СРВ ОСОБА_4 не мала підстав для перебування на території України відповідно до наданого рішенням від 16.12.2008 року дозволу на імміграцію в Україну та виданої посвідки на постійне проживання.

Враховуючи, що рішення від 16.12.2008 року, яким гр. СРВ ОСОБА_4 надано дозвіл на імміграцію в Україну та посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 рішенням УГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 23.07.2009 року було скасовано, то документ, на підставі якого позивачу було надано дозвіл на імміграцію та видано посвідку на постійне проживання в Україні, втратив чинність.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію може бути скасовано, зокрема, якщо з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

Положеннями пункту 12 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. N 1983 передбачено, що територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію, зокрема, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства.

Відповідно до п. 21 Порядку дозвіл на імміграцію скасовується органом за місцем його видачі. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Враховуючи, що рішення від 16.12.2008 року, яким гр. СРВ ОСОБА_4 надано дозвіл на імміграцію в Україну було скасовано рішенням УГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 23.07.2009 року, а тому документ на підставі якого позивачу було надано дозвіл на імміграцію в Україну втратив чинність, то колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність висновку ГУ ДМС України в Харківській області про скасування дозволу на імміграцію гр. СРВ ОСОБА_3.

Таким чином, враховуючи, що позивач не мав права на отримання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.6 ч.2 ст.4 Закону України «Про імміграцію», то колегія суддів приходить до висновку про правомірність рішення ГУ ДМС України в Харківській області від 10.02.2016 року щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну гр. СРВ ОСОБА_3.

Посилання представника позивача на неправомірність оскаржуваного рішення через те, що згідно цього рішення скасування дозволу позивачу на імміграцію в Україну відбулося на підставі п. 6 ч.1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» який передбачає інші підстави крім тих, що зазначені в Законі, при цьому іншої норми законодавства відповідачем у рішенні не зазначено, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки із пояснень відповідача, а також із самого рішення та висновку, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, вбачається, що рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію прийняте саме на підставі п. 1 ч.1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію». Разом з тим, зазначений у рішенні п. 6 є технічною опискою. З письмових пояснень відповідача та з рішення (а.с.4 т. 2) вбачається, що ГУ ДМС України в Харківській області внесено зміни до рішення про скасування дозволу на імміграцію позивачу від 10.02.2016 року в частині пункту на підставі якого прийнято таке рішення, оскільки було допущено помилки технічного характеру, та замість п. «6» вказано п «1».

Також доводи представника позивача про неправомірність оскаржуваного рішення через те, що відповідачем порушено процедуру розгляду питання щодо скасування дозволу на імміграцію позивача в Україну, передбачену п.п.21,22,23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 року № 1983, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки приписами вказаних норм передбачена процедура розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію за поданням органу внутрішніх справ або іншого органу виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, однак питання про скасування дозволу на імміграцію позивача в Україну було порушено органом, який уповноважений його видавати. Вказаний Порядок не встановлює певну процедуру розгляду питання скасування дозволу на імміграцію у разі виявлення такої підстави органом, який уповноважений його надавати.

Також колегія суддів відхиляє доводи представника позивача щодо неправомірності оскаржуваного рішення через порушення строків надіслання такого рішення позивачу, оскільки порядок надіслання рішення не впливає на законність його прийняття.

Посилання представника позивача на те, що висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці СРВ ОСОБА_4 від 23.07.2009 року не є рішенням, оскільки повинно викладатись у формі наказу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки на час прийняття вказаного рішення діючим законодавством не встановлено обов'язкової форми рішення про скасування дозволу на імміграцію у вигляді наказу.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2.17 Наказу МВС від 20.01.2004 року № 55 «Про затвердження Інструкції з оформлення документів у системі МВС України», що був діючим на час прийняття рішення від 23.07.2009 року, способом введення документа в дію є його затвердження. Затвердження документа здійснюється двома способами: грифом затвердження або виданням відповідного розпорядчого документа (наказу, розпорядження). Обидва мають однакову силу. Документ, що підлягає затвердженню, набирає чинності тільки з моменту його затвердження.

Враховуючи, що висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці СРВ ОСОБА_4 від 23.07.2009 року має гриф затвердження т.в.о. начальника УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області, то колегія суддів вважає необгрунтованими посилання представника позивача на те, що вказаний висновок не має юридичної сили рішення.

Доводи представника позивача про порушення відповідачем приписів Наказу МВС України № 626 від 17.07.2012 року через не видання на підставі висновку від 23.07.2009 року наказу, колегія суддів відхиляє, оскільки на час винесення рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці СРВ ОСОБА_4 від 23.07.2009 року вказаний Наказ прийнятий не був.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну та документування його посвідкою на постійне проживання в Україні відбулося на підставі рішення УГІРФО ГУМВСУ в Харківській області від 12.03.2009 року викладеного саме у формі висновку, затвердженого начальником УГІРФО ГУМВСУ в Харківській області.

Також, доводи представника позивача про те, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення, оскільки в підтвердження своїх доводів ним надано не оригінал висновку про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці СРВ ОСОБА_4 від 23.07.2009 року, а його копію, колегія суддів вважає необгрунтованими.

Надана копія висновку завірена особою, яка його підписала, відомості щодо скасування вказаного рішення містяться у контрольній картці гр. СРВ ОСОБА_4, матеріали справи не містять доказів підробки або незаконності такого документу.

Доводи представника позивача про те, що відповідач по справі не є правонаступником УГІРФО ГУМВС України в Харківській області, а тому не мав повноважень на прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію позивачу, колегія суддів відхиляє, оскільки згідно з пп.6 п.4 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. N 360, ДМС відповідно до покладених на неї завдань приймає рішення про видачу дозволу на імміграцію, відмову в його видачі та скасування такого дозволу, а отже до органів ДМС перейшли повноваження щодо прийняття рішення про видачу дозволу на імміграцію, відмову в його видачі та скасування такого дозволу, а тому колегія суддів зазначає, що відповідач по справі є правонаступником прав та обов'язків УГІРФО ГУМВС України в Харківській області в частині повноважень щодо прийняття рішень про видачу дозволу на імміграцію, відмову в його видачі та скасування такого дозволу, а тому оскаржуване рішення прийнято органом за місцем прийняття рішення про надання такого дозволу.

За таких обставин, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2016р. по справі № 820/2874/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання неправомірними дій та скасування рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Шевцова Н.В. Повний текст постанови виготовлений 28.11.2016 р.