Ухвала суду № 63080860, 24.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 р.Справа № 820/2894/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2016р. по справі № 820/2894/16

за позовом ОСОБА_1

до Національного банку України

про стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИЛА:

25.05.2016 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Національного банку України, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд стягнути з останнього суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 9871,51 грн.; середньомісячної заробітної плати за затримку розрахунку в розмірі 57851,64 грн.; компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 3453,74 грн.; здійснення остаточного розрахунку усіх належних виплат по момент винесення рішення по справі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 року по справі № 820/2894/16 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Національного банку України про стягнення заборгованості по заробітній платі відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 року по справі № 820/2894/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача, а саме: стягнути з останнього суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 9871,51 грн.; середньомісячної заробітної плати за затримку розрахунку в розмірі 57851,64 грн.; компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 3453,74 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2015 року у справі 820/2894/15 скасовано наказ ГУ НБУ в Харківській області № 505-к від 13.10.2015 року "Про звільнення ОСОБА_1." та поновлено останню на посаді спеціаліста сектору діловодства адміністративного відділу Управління НБУ в Харківській області, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 12626,00 грн.

Наказом від 13.10.2015 року № 607-к "Про поновлення на роботі ОСОБА_1." позивача поновлено на роботі та призначено до виплати середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 4820,97 грн.

Наказом Управління НБУ в Харківській області від 21.10.2015 року № 508-к позивача звільнено з займаної посади за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України та визначено до виплати - одноразову грошову допомогу в розмірі 5 заробітних плат та грошову компенсацію за 14 календарних дні невикористаної відпустки за період з 15.05.2016 року по 22.10.2015 року.

Ухвалами Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2015 року та 25.11.2015 року у справі 820/6382/15 виправлено описки та присуджено до стягнення на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 12626,00 грн.

Вважаючи, що відповідачем не проведено остаточного розрахунку та не виплачено компенсації втрати частини заробітної плати, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні позивачем не доведено обґрунтованості заявлених позовних вимог, а тому адміністративний позов є таким, що не підлягає задоволенню.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст. 236 КЗпП у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Колегія суддів зазначає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2015 року у в частині поновлення позивачки на посаді виконана 13.10.2015 року шляхом прийняття наказу № 506-к "Про поновлення на роботі ОСОБА_1.", а отже позивачка відповідно до статті 236 КЗпП має право на виплату їй середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

З розрахункової картки вбачається, що середня заробітна плата за травень - жовтень 2015 року, тобто з дня звільнення до виконання рішення суду, позивачці нарахована та виплачена.

Наявними у матеріалах справи меморіальними ордерами підтверджено, що розрахунок з позивачкою проведено 22.10.2015 року наступний після звільнення день та 03.12.2015 року, а тому колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Частиною першою ст.116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Аналіз наведених норм дає колегії суддів підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку настає виключно у разі невиплати сум, які були нараховані або повинні бути нараховані працівнику підприємством на день його звільнення та виплачені йому в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок при звільненні, тобто відсутність порушення підприємством ст.116 КЗпП України виключає застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

З постанови Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2015 року по справі 820/6382/15 вбачається, що позивачці присуджено до стягнення середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 4820,97 грн. Вказана сума виплачена позивачці 22.10.2015 року, що підтверджується меморіальним ордером № 67.

Ухвалами Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2015 року та 25.11.2015 року у справі 820/6382/15 виправлено описки та присуджено до стягнення на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 12626,00 грн.

Залишок середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 7805,03 грн. (12626,00-4820,97) сплачений позивачці 03.12.2015 року, тобто після набуття ухвалою суду від 25.11.2015 року законної сили, що підтверджується меморіальним ордером № 06.

Враховуючи все викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не виплата належної позивачці суми у розмірі 7805,03 грн. у день звільнення відбулася не з вини відповідача, що виключає застосування відповідальності, передбачено ст.117 КЗпП України, а отже позовні вимоги про стягнення середньомісячної заробітної плати за затримку розрахунку у розмірі 57851,64 грн. задоволенню не підлягають.

Стосовно компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 3453,74 грн., колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом, а отже розрахунок компенсаційних виплат залежить від наявності затримки виплати доходів, що нараховані працівникові.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачці втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до положень Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 року по справі № 820/2894/16 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2016р. по справі № 820/2894/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Пянова Я.В. Чалий І.С. Повний текст ухвали виготовлений 29.11.2016 р.