Рішення № 63077919, 08.11.2016, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/4746/16-ц

Провадження 2/635/2268/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2016 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого судді - Караченцева І.В.,

за участю секретаря - Ус Ю.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спадкового майна після смерті ОСОБА_5, припинення права власності ОСОБА_4 на ? частини житлового будинку та виділ позивачці в спадковому майні цієї частини житлового будинку, визнання за відповідачем права власності на ? частину іншого будинку та права власності на ? частину автомобіля в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_4, в якому просила суд: призвести поділ спадкового майна після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р. Припинити право власності ОСОБА_4 на ? частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2 яке набуто нею в порядку спадкування за законом після смерті Ії батька - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р., на підставі свідоцтва про спадщину за законом від 08.07.2010 р., виданого державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області. Виділити позивачці в спадковому майні та визнати за нею право власності на ? частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ії сина - ОСОБА_5 Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_4 та на ? частину автомобіля «CHEVROLET CZUZE» 2012 року випуску, в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_5

Свій позов ОСОБА_3 обґрунтувала тим, що вона не згодна із поділом майна після смерті ії сина - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р. і бажає провести його перерозподіл із ОСОБА_4

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підтримали позов своєї довірительки.

Відповідач та його представник, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явились, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Суд, дослідивши зібрані докази по справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»від 04.11.1950 р. (ратифіковану законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.) кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Згідно із ч. 1, ч. 2, ч. 4 -ч. 6 статті 41 Конституції України: «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану».

Таких мотивів позивач і ії представники ні в позові, ні в судовому засіданні суду не навели, як не вказали і підстав встановлених законом для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про припинення права власності ОСОБА_4 на належну їй частину будинку та виділення ії позивачці.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 13 ЦК України: «Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб».

Статтею 16 ЦК України встановлені способі захисту цивільних прав, так, пунктом 1 цієї статті передбачений такий спосіб захисту як визнання права; пунктом 3)- припинення дії, яка порушує право; пунктом 7) - припинення правовідношення, але законом не передбачений такий спосіб захисту як припинення права власності.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України : «Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.»

Таким чином суд вважає такими, що не відповідають діючому законодавству вимоги позивача припинити право власності ОСОБА_4 на належну їй ? частину житлового будинку з надвірними будівлями розташовану за адресою: АДРЕСА_3, яке набуто нею в порядку спадкування за законом.

У зв'язку із цим позовна вимога про виділення ОСОБА_3 ? частини житлового будинку належного ОСОБА_4 протирічить закону і моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України: «Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.»

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 3 ЦПК України : «Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.»

Відповідно до ч. 1 ст. 38 ЦПК України: «Сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника.»

Згідно із п. 1) ч. 1 ст. 42 ЦПК України: «Повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами довіреністю фізичної особи.»

Відповідно до ч. 1 ст. 45 ЦПК України: У випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому вони повинні надати суду документи, які підтверджують наявність поважних причин, що унеможливлюють самостійне звернення цих осіб до суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів.»

Ні довіреності на право представляти інтереси ОСОБА_4, ні документів, які підтверджують наявність поважних причин, що унеможливлюють самостійне звернення відповідачки ОСОБА_4 із зустрічним позовом до суду позивачем ОСОБА_3 та ії представниками не надано.

Таким чином суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_3 повинно бути відмовлено повністю у зв'язку із безпідставністю позовних вимог.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 - відмовити повністю.

Стягнути з позивача ОСОБА_3 недоплачену суму судового збору в розмірі 2448 грн. 80 коп. (дві тисячі чотириста сорок вісім гривень всімдесят копійок)в дохід держави: одержувач коштів - Управління Державної казначейської служби України у Харківському районі Харківської області, код одержувача 37999633, код отримувача ЄДРПОУ - 37999633, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, код банку 851011, рахунок отримувача - 31214206700429, класифікація доходів бюджету - 22030101.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення, через Харківський районний суд Харківської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.В. Караченцев