Рішення № 63077804, 29.11.2016, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5109/16-ц

Провадження № 2/645/2721/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 листопада 2016 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Федорової О.В.

при секретарі судового засідання Петленко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 2500000 грн. боргу за договором позики. В обґрунтування позову зазначив, що 01.09.2014 року він надав відповідачу у позику суму грошових коштів у розмірі 2500000,00 грн., на підтвердження чого ОСОБА_2 була складена розписка, згідно з якою останній зобов'язався повернути вказану суму грошових коштів з до 01 вересня 2016 року, проте у вказаний в розписці строк грошові кошти позивачеві не повернув.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у вказаний у позові спосіб.

Представник позивача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні підтримала позов в повному обсязі та просила суд його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 не заперечував проти позову, вказав, що дійсно отримав від ОСОБА_1 вказану суму грошових коштів за розпискою, проте у зв'язку з відсутністю фінансової можливості повернути кошти у визначений в розписці строк, не виконав взятих на себе зобов'язань.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, суд вважає необхідним зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2014 року відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 суму коштів в розмірі 2500000,00 грн. та зобов'язався повернути всю суму до 01 вересня 2016 року, що підтверджується розпискою від 01.09.2014 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи (а.с. 20).

За твердженням представника позивача, що не заперечувалось відповідачем в судовому засіданні, у встановлений в розписці строк ОСОБА_2 грошові кошти позивачеві не повернув.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Крім того, ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року № 6-1967цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, суд вважає, що в ході судового розгляду цієї справи знайшли своє підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами обставини, на які позивач посилався в обґрунтування своєї позовної вимоги про стягнення з відповідача на його користь боргу в сумі 2500000,00 грн. за договором позики.

За таких обставин позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 2500000,00 грн. боргу підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 6890,00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 61, 79, 88, 169, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_1, 2500000 (два мільйона п'ятсот тисяч) гривень, 6890 (шість тисяч вісімсот дев'яносто) гривень витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Фрунзенський районний суд м. Харкова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Федорова