Рішення № 63075751, 29.11.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/8138/16-ц

Провадження № 2/522/5434/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Приморський районний суд міста Одеси у складі:

Головуючого судді Кравчук Т.С.,

при секретарі Антонецькому С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Олав до ОСОБА_2 про стягнення грошей,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернуся до суду із позовом у якому просив стягнути на його користь з відповідачки грошові кошти у сумі 6800 доларів США та судові витрати у сумі 1711,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 та 14 грудня 2011 року позивач за допомогою міжнародної платіжної системи компанії WESTERN UNION переслав відповідачці грошові кошти у сумі 2000 доларів США (номер переказу MTCN: 345-308-9516) та 4800 доларів США (номер переказу MTCN: 491-480-2005), відповідно. Грошові кошти були отримані відповідачкою у відділенні ПАТ КБ ПРАВЕКС-БАНК у м. Одесі 03 грудня 2011 року та 15 грудня 2011 року, відповідно. Позивач вказує, що гроші були надані ним відповідачці на умовах повернення (позичені) за її проханням. Письмову вимогу щодо повернення грошей від 01 лютого 2016 року відповідачка проігнорувала, у звязку із чим позивач вимушений звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідачки вищевказаної суми.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідачки позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Факт отримання відповідачкою грошових коштів у сумі 6800 доларів США представник відповідачки не заперечувала, однак зазначила, що вказані грошові кошти були подаровані відповідачці позивачем, крім того вважає, що пропущений строк позовної давності.

Вислухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі за таких підстав.

Судом встановлено, що 02 грудня 2011 року за допомогою міжнародної платіжної системи компанії WESTERN UNION позивач переслав ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 2000 доларів США (номер переказу MTCN: 345-308-9516). Вказана сума була отримана ОСОБА_2 03 грудня 2011 року у відділенні ПАТ КБ ПРАВЕКС-БАНК у м. Одесі.

14 грудня 2011 року за допомогою міжнародної платіжної системи компанії WESTERN UNION позивач переслав ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 4800 доларів США (номер переказу MTCN: 491-480-2005). Вказана сума була отримана ОСОБА_2 15 грудня 2011 року у відділенні ПАТ КБ ПРАВЕКС-БАНК у м. Одесі.

Позивач вказує, що вищевказані грошові кошти у сумі 6800 доларів США були надані ним ОСОБА_2 на умовах повернення (позичені) за проханням її доньки ОСОБА_3.

Факт отримання відповідачкою вищевказаних грошових переказів не оспорюється її представником та підтверджується свідком ОСОБА_3 та відповіддю ПАТ КБ ПРАВЕКС-БАНК № 4156/ОРБТ від 02 червня 2016 року та доданими до відповіді документами із особистим підписом відповідачки про отримання грошей.

Суд приходить до висновку, що грошові кошти у сумі 6800 доларів США були позичені позивачем відповідачці.

Суд не приймає до уваги пояснення представника відповідачки та свідка ОСОБА_3 щодо дарування позивачем відповідачці грошових коштів у сумі 6800 доларів США, оскільки відповідний договір дарування валютних цінностей у вищевказаній сумі суду не наданий. Обовязковість укладення та нотаріального посвідчення такого договору встановлена вимогами ч. 5 ст. 719 Цивільного кодексу України.

Також, відповідачкою не надано доказів наявності у позивача перед нею боргових зобовязань, погашення яких було вчинено шляхом перерахування позивачем відповідачці грошових коштів у сумі 6800 доларів США.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що грошові кошти в іноземній валюті у сумі 6800 доларів США є позикою.

Таким чином, правовідносини позики врегульовуються положеннями §1 Глави 71 Цивільного кодексу України.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Оскільки між сторонами не визначений строк повергнення грошей, відповідно до приписів абазу 2 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що 01 лютого 2016 року представником позивача ОСОБА_4, який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності, на адресу відповідачки було надіслано письмову вимогу про повернення позики у сумі 6800 доларів США. Вказану вимогу не було вручено відповідачці 02 лютого 2016 року, що підтверджується відміткою курєра на повідомленні про пересилання юридичної документації підприємства СПЕЦКУРЄР за № 13676 та у тридцятиденний строк задоволено не було. Достовірність вказаного документу відповідачкою не спростована.

За таких обставин, враховуючи приписи ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що перебіг строку позовної давності починається не з моменту надання позики, а з моменту закінчення тридцятиденного строку на її повернення (ч. 2 ст. 1049 Цивільного кодексу України), тобто з 04 березня 2016 року.

Таким чином, загальний трьохрічний строк позовної давності позивачем не пропущений, що свідчить про відсутність підстав для відмови у задоволенні позову з підстав, встановлених ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Суд вважає позовні вимоги доведеними та такими, що підлягають задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають грошові кошти у сумі 6800 доларів США.

Позивач не є резидентом України, грошове зобовязання відповідача виникло у доларах США, у звязку із чим суд вважає за можливе стягнути заборгованість у доларах США.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідачки.

Керуючись ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212 215 Цивільного процесуального кодексу України, ч. 5 ст. 261, ч.ч. 1, 2 ст. 1049 Цивільного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 Олав до ОСОБА_2 про стягнення грошей задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: Одеса, АДРЕСА_1) на ОСОБА_1 Олав (місце проживання: Королівство Норвегії, місто Оттестад, 2312, вул. Стангевеген, 504) користь грошові кошти у сумі 6800 (шість тисяч вісімсот) доларів США та судові витрати у сумі 1711 (одна тисяча сімсот одинадцять) гривень 06 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суду міста Одеси протягом десяти днів з моменту проголошення.

Суддя 29.11.2016