Ухвала суду № 63074616, 30.11.2016, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа №456/2519/15-а

Провадження № 2-а/456/145/2016

УХВАЛА

іменем України

30 листопада 2016 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Гулкевича О. В.

при секретарі Кулешник С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дулібської сільської ради Стрийського району Львівської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень, скасування права власності на земельну ділянку, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

05.06.2015р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Дулібської сільської ради Стрийського району Львівської області, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2, з уточненими позовними вимогами та просив:

- визнати незаконним рішення ХХХУІІ сесії УІ-го демократичного скликання № 1064 Дулібської сільської ради, щодо надання дозволу на виготовлення детального плану території будівництва садибного житлового будинку на земельній ділянці 0,0385 га біля сусідів ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 на території Дулібської сільської ради ОСОБА_2 та скасувати його;

- визнати незаконним рішенням ХХХУІІ сесії УІ-го демократичного скликання № 1078 Дулібської сільської ради щодо виділення частини земельної ділянки під проїзд та садівництво та скасувати його;

- визнати незаконним рішення Дулібської сільської ради №17 від 20.11.2015 року «Про затвердження детального плану території для індивідуальної забудови земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,0365 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) в межах населеного пункту с.Дуліби по вулиці Чупринки на території Дулібської сільської ради гр. ОСОБА_2» та скасувати його;

- визнати незаконним рішення Дулібської сільської ради №22 від 20.11.2015 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з метою передачі її безоплатно у власність орієнтовною площею 0,0365 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) в межах населеного пункту с.Дуліби по вулиці Чупринки на території Дулібської сільської ради гр. ОСОБА_2»;

- визнати незаконним рішення Дулібської сільської ради №126 від 29.12.2015 року «Про затвердження акту обстеження земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по вул. Чупринки на території Дулібської сільської ради»;

- скасувати право власності на земельну ділянку розміром 0,0353 га кадастровий №4625382000:01:004:0093 через те, що вона була передана гр. ОСОБА_2 з порушенням чинного законодавства;

- зобов'язати Дулібську сільську раду надати поштово-адресний номер земельній ділянці, яка розташована в четвертому кварталі забудови кадастровий номер 4625382000:01:004:0092. розміром 0,12 га;

- стягнути з відповідача на користь позивача матеріальні та моральні збитки в розмірі 30000 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Положеннями постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» та положеннями постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» визначено, що через те, що земля (земельна ділянка) є об'єктом права власності та органи місцевого самоврядування та органи державної влади, приймаючи рішення щодо земельних ділянок, виступають в якості власників, то земельні спори про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею в залежності від суб'єктного складу підлягають розгляду або в порядку господарського судочинства, або в поряду цивільного судочинства.

Частиною першою статті 125 ЗК України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Як вбачається із позовних вимог ОСОБА_1 просив визнати незаконними рішення щодо надання ОСОБА_2 спірної земельної ділянки та скасувати право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку розміром 0,0353 га кадастровий №4625382000:01:004:0093.

Отже, оскаржувані рішення Дулібської сільської ради, які приймалися з метою вирішення питання надання ОСОБА_2 спірної земельної ділянки у приватну власність, є актами індивідуальної дії, вичерпали свою юридичну силу після їх реалізації, а саме після оформлення власником земельної ділянки документів, що посвідчують право власності та його державної реєстрації. На час розгляду справи єдиним власником спірної земельної ділянки площею 0,0353 га кадастровий №4625382000:01:004:0093 є ОСОБА_2

Суд дійшов висновку, що після оформлення ОСОБА_2 відповідно до чинного законодавства права власності на земельну ділянку між позивачем та відповідачем і третьою особою на стороні останнього виник спір про право цивільне, а відтак і захищати свої права та інтереси позивач повинен у способи, визначені у статтях 152 ЗК та 16 Цивільного кодексу України, тобто в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд України в постанові від 01.10.2013 року (р/номер 34458383 в ЄДРСР), які в силу ст.244-2 КАС України є обов'язковими для судів при вирішення аналогічних справ.

Заслухпавши думку учасників судового розгляду, суд вважає, що за таких обставин провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1ст.157 КАС України підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд

у х в а л и в :

закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дулібської сільської ради Стрийського району Львівської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень, скасування права власності на земельну ділянку, стягнення моральної шкоди.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом 5 днів з дня її проголошення через Стрийський міськрайонний суд.

Головуючий-суддя ОСОБА_5