Ухвала суду № 63071715, 30.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22ц/796/14877/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Лазаренко В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів: Вербової І.М., Поливач Л.Д.

при секретарі - Синявському Д.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Правекс-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою його представником ОСОБА_3, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року ПАТ «Правекс-Банк» звернулось до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 18 липня 2006 року між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті у сумі 12 000 доларів США строком до 18 липня 2011 року, а останній зобов'язався повернути банку кредит у повному обсязі та сплатити проценти за його користуванням у розмірі 12, 00 % річних. У забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків, зокрема, щодо повернення кредиту та сплати процентів, 18 липня 2006 року між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_3 зобов'язалась відповідати перед АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» за виконання ОСОБА_1 зазначених обов'язків. ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, своєчасне повернення кредиту та сплату процентів не забезпечив, у зв'язку з чим станом на 20.06.2015 має заборгованість загальний розмірі якої складає 10 471, 78 доларів США, в тому числі: 5 510, 00 доларів США - заборгованість за кредитом; 37, 00 доларів США - заборгованість за процентами; 4 687,41 доларів США - пеня за кредитом; 237, 37 доларів США - пеня за процентами, яку позивач просив у солідарному порядку стягнути з відповідачів.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" заборгованість за кредитним договором від 18 липня 2006 року у сумі 6 097 доларів США, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 5 510 доларів США, заборгованості за процентами в сумі 37 доларів США, пені в розмірі 550 доларів США.

У іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині задоволення позову щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У іншій частині судове рішення суду першої інстанції заявником не оскаржено і підстав перевіряти його законність і обґрунтованість у цій частині у суду апеляційної інстанції немає.

На обґрунтування своїх доводів, апелянт, вказує зокрема, що судом першої інстанції не враховано, що позов поданий з пропуском строку позовної давності. З цього приводу зазначала, що ОСОБА_1, припинив виконувати свої зобов'язання за кредитним договором із погашення тіла кредиту 15 березня 2011 року, а зі сплати процентів 30 серпня 2012 року.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача - ОСОБА_1 - ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Інші особи в судове засідання не з'явились.

Перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 липня 2006 року між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті у сумі 12 000 доларів США строком до 18 липня 2011 року зі сплатою процентів за його користуванням у розмірі 12, 00 % річних.

У забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків, зокрема, щодо повернення кредиту та сплати процентів, 18 липня 2006 року між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_3 зобов'язалась відповідати перед АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» за виконання ОСОБА_1 зазначених обов'язків.

ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, своєчасне повернення кредиту та сплату процентів не забезпечив, у зв'язку з чим станом на 20 червня 2015 року має заборгованість загальний розмірі якої складає 10 471, 78 доларів США, в тому числі: 5 510, 00 доларів США - заборгованість за кредитом; 37, 00 доларів США - заборгованість за процентами; 4 687,41 доларів США - пеня за кредитом; 237, 37 доларів США - пеня за процентами.

Відповідно до п.п. 4.4, 4.5 кредитного договору сторонами погоджено, що позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 200, 00 доларів США щомісяця до 10 числа наступного місяця. Відсотки за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісяця (за час фактичного користування коштами протягом календарного місяця) у термін до 10 числа місяця наступного за місяцем нарахування відсотків, а також на момент припинення дії договору, зазначеного в п. 1.2.

Згідно з п. 10.1 кредитного договору, за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування коштами позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в п. 1.2 даного договору, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за весь період прострочення.

У силу вимог ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків стаття 11 ЦК визначає договори та інші правочини.

Виконання зобов'язання полягає у вчиненні або утриманні від вчинення дій, які складають його об'єкт.

За загальним правилом, визначеним у ст. 526 ЦК, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо боржник не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, за правилами ч. 1 ст. 612 ЦК, боржник вважається таким, що прострочив.

Відповідно до положень ст. 525 ЦК, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки судом першої інстанції встановлено порушення позичальником зобов'язання за укладеним кредитним договором щодо своєчасного повернення суми отриманого кредиту та сплати нарахованих за користування кредитними коштами процентів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором і наявність підстав для стягнення заборгованості у солідарному порядку з відповідачів.

Разом з цим, у відповідності до ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В той же час, згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Встановивши, що даний позов пред'явлений позивачем 25 серпня 2015 року, останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором від 18 липня 2006 внесений відповідачем 29 серпня 2012 року, про що свідчить заява на переказ готівки від 29 серпня 2012 року №FJB1224201102801 (а.с. 92), оскільки встановити, що зазначені кошти були спрямовані ОСОБА_1 на погашення конкретного платежу згідно вказаної заяви на переказ готівки не надається можливим, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що відсутні правові підстави для застосування загальної позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитом та процентами, оскільки перебіг позовної давності був перерваний відповідачем 29 серпня 2012 року.

Встановивши, що пеня за період з 01 серпня 2006 року по 24 серпня 2015 року нарахована поза строком спеціальної позовної давності суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК, суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За ст. 559 ЦК, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Надана суду можливість знижувати розмір неустойки в разі її надмірності в порівнянні з наслідками порушення зобов'язань є одним з правових способів, передбачених у законі, спрямованих на реалізацію вимог ч. 2, 3 ст. 13 ЦК, згідно з якими при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Зазначене право суду випливає з конституційних прерогатив правосуддя, яке за самою своєю суттю може визнаватися таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості (ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права).

Отже, цивільне законодавство передбачає неустойку в якості способу забезпечення виконання зобов'язань і заходи майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а право зниження розміру неустойки надано суду з метою усунення явної її неспівмірності наслідкам порушення зобов'язання.

При цьому, наявність підстав для зниження і визначення критеріїв співмірності визначаються судом у кожному конкретному випадку самостійно, виходячи з встановлених у справі обставин.

В пункті 27 Постанови № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ роз'яснив, що істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Встановивши, що розмір неустойки в сумі 1190,14 доларів США є явно неспівмірнимзбиткам, завданим порушенням зобов'язання, судпершої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру такої до 550 доларів США.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню: щодо стягнення заборгованості за кредитом - у розмірі 5 510 доларів США; щодо стягнення заборгованості за процентами - у розмірі 37 доларів США; щодо стягнення пені - у розмірі 550 доларів США.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано, що позов поданий з пропуском строку позовної давності є безпідставними, оскільки як вбачається із матеріалів справи позов пред'явлений позивачем 25 серпня 2015 року, останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором від 18 липня 2006 внесений відповідачем 29 серпня 2012 року, про що свідчить заява на переказ готівки від 29 серпня 2012 року №FJB1224201102801 (а.с. 92), встановити що зазначені кошти були спрямовані ОСОБА_1 на погашення конкретного платежу згідно вказаної заяви на переказ готівки не надається можливим, а відтак - оскільки перебіг позовної давності був перерваний відповідачем 29 серпня 2012 року, тому позов подано в межах строків позовної давності.

Крім того, зазначені доводи апеляційної скарги були предметом розгляду у суді першої інстанції та їм надана належна правова оцінка.

Інші доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність зроблених в рішенні висновків фактичним обставинам справи на правильність висновків суду в оскаржу вальній частині не впливають та їх не спростовують.

Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та вірно застосовано норми матеріального права.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року в частині задоволення позову щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді