Ухвала суду № 63071622, 24.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Ластовка Н.Д.

№ 22-ц/796/13884/2016 Доповідач - Борисова О.В.

справа № 755/14842/16-ц

м. Київ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Панченка М.М.

при секретарі: Куркіній І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «ДРУЖБА» - Козченка ВадимаМиколайовича на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2016 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 про зобов'язання не вчиняти дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2016 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просив зобов'язати відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 не відчужувати (продавати/відступати чи іншим особам передавати права) частку у статутному капіталі ТОВ «ДРУЖБА» в розмірі 888 грн., що еквівалентно 12% всупереч праву переважної купівлі ОСОБА_7 та стягнути з ОСОБА_8 на користь позивача штраф у розмірі 5000 грн.

У жовтні 2016 року позивачем була подана заява про забезпечення позову в якій останній вказувавна те, що необхідність забезпечення позову зумовленаобґрунтованими ризиками відчуження учасниками ТОВ «ДРУЖБА» належних їм часток в статутному капіталі ТОВ «ДРУЖБА» всупереч праву позивача переважної купівлі перед третіми особами, а також ризиками відчуження майна ТОВ «ДРУЖБА» третім особам, а тому виникла нагальна необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на частки в статутному (складеному) капіталі ТОВ «ДРУЖБА» та майна відповідачів, а також шляхом заборони вчиняти певні дії.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04.10.2016 року заяву позивача ОСОБА_7 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на частку в статутному (складеному) капіталі ТОВ «ДРУЖБА» в розмірі 888 грн., що еквівалентно 12 %, яка належить та зареєстрована за ОСОБА_2

Накладено арешт на частку в статутному (складеному) капіталі ТОВ «ДРУЖБА» в розмірі 888 грн., що еквівалентно 12 %, яка належить та зареєстрована за ОСОБА_1

Накладено арешт на частку в статутному (складеному) капіталі ТОВ «ДРУЖБА» в розмірі 888 грн., що еквівалентно 12 %, яка належить та зареєстрована за ОСОБА_4

Накладено арешт на частку в статутному (складеному) капіталі ТОВ «ДРУЖБА» в розмірі 888 грн., що еквівалентно 12 %, яка належить та зареєстрована за ОСОБА_5

Накладено арешт на частку в статутному (складеному) капіталі ТОВ «ДРУЖБА» в розмірі 888 грн., що еквівалентно 12 %, яка належить та зареєстрована за ОСОБА_3

Заборонено Міністерству юстиції України, як держателю Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державному підприємству «НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ», як технічному адміністратору Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, усім державним реєстраторам та суб'єктам державної реєстрації (Міністерству юстиції України;

територіальним органам Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; районним, районним у містах, міським (міст обласного значення), міськрайонним, міжрайонним управлінням юстиції;

виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міській, районній, районній у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям;

нотаріусам та акредитованим суб'єктам, як спеціальним суб'єктам, на яких покладаються функції державних реєстраторів;

усім посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,

до вирішення даного спору по суті вчиняти (здійснювати) будь-які реєстраційні дії:

щодо зміни складу засновників, учасників ТОВ «ДРУЖБА» (код ЄДРПОУ 03772039 адреса: 38500, Полтавська область, Диканський район, село Петро-Давидівка);

щодо змін відомостей про засновників, учасників ТОВ «ДРУЖБА» (код ЄДРПОУ 03772039 адреса: 38500, Полтавська область, Диканський район, село Петро-Давидівка);

щодо змін відомостей про розмір статутного (складеного) капіталу та розмір частки кожного із засновників (учасників) ТОВ «ДРУЖБА» (код ЄДРПОУ 03772039 адреса: 38500, Полтавська область, Диканський район, село Петро-Давидівка).

Накладено арешт та заборону відчуження на все рухоме та нерухоме майно, зокрема, та не обмежуючись на всі грошові кошти, земельні ділянки, земельні частки (паї), майнові паї, які перебувають у власності чи оренді ТОВ «ДРУЖБА» (код ЄДРПОУ 03772039 адреса: 38500, Полтавська область, Диканський район, село Петро-Давидівка).

Заборонено ТОВ «ДРУЖБА» та будь-яким особам, які діють від його імені здійснювати розірвання чи припинення договорів оренди земельних ділянок, земельних часток (паїв), майнових паїв.

Заборонено будь-яким особам, крім ОСОБА_7 чи уповноважених ним особам, діяти від імені ТОВ «ДРУЖБА» та представляти його перед підприємствами, установами чи організаціями.

Ухвала про забезпечення позову допущена до негайного виконання в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просять скасувати ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову.

Вказують на те, що ухвалою суду першої інстанції про забезпечення позову було порушено вимоги щодо співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами згідно з ч.3 ст.152 ЦПК України.

Накладенням вказаною ухвалою арешту на все рухоме та нерухоме майно та грошові кошти ТОВ «ДРУЖБА», яке не є відповідачем у даній справі та є самостійним учасником цивільних відносин, суд не лише перешкодив, а й фактично зупинив діяльність ТОВ «ДРУЖБА», оскільки на даний час вказане товариство не може здійснювати продаж виробленої ним сільськогосподарської продукції, здійснювати розрахунки з постачальниками пального, енергоносіїв, запасних частин, виплачувати заробітну плату працівникам, сплачувати до бюджетів загальнодержавні збори, податки та обов'язкові платежі.

Посилаються на те, що наклавши арешт та заборону відчуження на все рухоме та нерухоме майно, зокрема на всі грошові кошти, земельні ділянки, земельні частки (паї), майнові паї, які перебувають у оренді ТОВ «ДРУЖБА», а також заборонивши товариству та будь-яким особам, які діють від його імені здійснювати розірвання чи припинення договорів оренди земельних ділянок, земельних часток (паїв), майнових паїв, суд першої інстанції порушив права та охоронювані законом інтереси інших осіб, зокрема орендодавців відповідного майна, які тепер не мають змоги здійснювати передбачене ст.41 Конституції України право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Також не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції представник ТОВ «ДРУЖБА» - Козченко В.М. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову.

Вказував на те, що види забезпечення позову, зазначені в ухвалі суду першої інстанцій є неспівмірними із заявленими позовними вимогами, що є порушенням ч.3 ст.152 ЦПК України. Так, в позовній заяві позивача до п'яти із шести відповідачів, крім ОСОБА_8 заявлено вимогу про зобов'язання не відчужувати (продавати/відступати чи іншим чином передавати права) частку в статутному капіталі ТОВ «ДРУЖБА» всупереч праву переважної купівлі ОСОБА_7

При цьому, частина заходів забезпечення позову стосується юридичної особи ТОВ «ДРУЖБА» до якої у позивача відсутні будь-які вимоги і яка не є особою, що бере участь у даній справі.

Крім того, зазначав про те, що судом першої інстанції була порушена підвідомчість вказаного пору, оскільки як вбачається з матеріалів справи основним змістом позовних вимог є судове врегулювання відносин учасників товариства з обмеженою відповідальністю стосовно купівлі-продажу часток у статутному капіталі, а тому даний спір є корпоративним та таким що віднесений до підвідомчості господарських судів, а не до судів загальної юрисдикції.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_4 та представник відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, який є одночасно представником ТОВ«ДРУЖБА» доводи апеляційних скарг підтримав та просив їх задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Представники позивача проти задоволення апеляційних скарг заперечували, просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглядати справу у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засдання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву, суд виходив з того, що невжиття судом заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п.п.1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Згідно з роз'ясненнями, які викладені в п.5 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов'язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств.

Задовольняючи заяву позивача ОСОБА_7 про забезпечення позову та накладаючи арешт на все рухоме та нерухоме майно, та грошові кошти ТОВ «ДРУЖБА», яке не є відповідачем у даній справі, та є самостійним учасником цивільних відносин, суд першої інстанції фактично зупинив діяльність ТОВ «ДРУЖБА», оскільки на даний час вказане товариство не може здійснювати продаж виробленої ним сільськогосподарської продукції, здійснювати розрахунки з постачальниками пального, енергоносіїв, запасних частин тощо, виплачувати заробітну плату працівникам, сплачувати до бюджетів загальнодержавні збори, податки та обов'язкові платежі.

Накладаючи арешт та заборону відчуження на все рухоме та нерухоме майно, зокрема, на всі грошові кошти, земельні ділянки, земельні частки (паї), майнові паї, які перебувають у оренді ТОВ «ДРУЖБА», а також заборонивши товариству та будь-яким особам, які діють від його імені здійснювати розірвання чи припинення договорів оренди земельних ділянок, земельних часток (паїв), майнових паїв, суд першої інстанції порушив права та охоронювані законом інтереси інших осіб, зокрема орендодавців відповідного майна, які тепер не мають змоги здійснювати передбачене ст.41 Конституції України право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та права працівників товариства на отримання заробітної плати.

Надавши виключно позивачу ОСОБА_7 чи уповноважених ним особам діяти від імені ТОВ «ДРУЖБА» та представляти інтереси вказаного товариства перед іншими підприємствами, установами, організаціями, судом першої інстанції вжити такі заходи забезпечення позову, які пов'язані із втручанням у внутрішню діяльність господарського товариства.

А тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні ухвали не дав належної оцінки вищевказаним обставинам чим порушив вимоги ч.3 ст.152 ЦПК України та дійшов помилкового висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 04.10.2016 року скасуванню з постановленням нової про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.218, 303, 307 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «ДРУЖБА» - Козченка ВадимаМиколайовича задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2016 року скасувати та постановити нову ухвалу наступного змісту.

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_7 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 про зобов'язання не вчиняти дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді