Ухвала суду № 63071593, 21.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

------------------------------------------------------------------------------------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

суддів Кияшка О.А.,

МаліновськогоО.А., Юденко Т.М.,

за участю:

секретаря Лашевич О.С.,

прокурора Салкова Р.В.,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченої ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_4 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 21.07.2016 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроджену м. Києва, проживаючу та зареєстровану за адресою АДРЕСА_1

визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 191 КК України, та призначено покарання у виді одного року позбавлення волі без позбавлення права обіймати посади чи займатися діяльністю, що пов'язана з обігом товаро-матеріальних цінностей.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання , якщо вона протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки, передбачені ст. 76 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаним вироком ОСОБА_4 визнано винною у тому, що вона відповідно до наказу №323/М233К від 02.09.2014 року прийнята на роботу в ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» (код ЄДРПОУ - 32294926) на посаду продавця продовольчих товарів відділу свіжих продуктів магазину №233, розташованого за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 168. В цей же день з ОСОБА_4 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, у відповідності з яким вона зобов'язана:

забезпечувати збереження матеріальних цінностей протягом всього часу від їх отримання до передачі, продажу/відпуску, в процесі та після переробки в інші види цінностей, а також вживати заходи до запобігання шкоди (втрати);

негайно повідомляти Адміністрацію про обставини, що загрожують збереженню довірених йому (їй) матеріальних цінностей або фактично завдану шкоду (втрату);

вести облік, складати і подавати в установленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки доручених йому (їй) матеріальних цінностей;

ознайомитися та додержуватись інструкцій, правил. нормативів приймання, зберігання, обробки, перевезення, передачі, продажу/відпуску матеріальних цінностей;

брати участь в регулярних інвентаризаціях, що відбуваються на підприємстві, та проводити самостійні інвентаризації довірених матеріальних цінностей.

Так, ОСОБА_4, 03.11.2015 року приблизно о 22 годині 00 хвилин, реалізуючи умисел на привласнення чужого майна, яке було ввірено їй, діючи умисно, з корисливих мотивів, виконуючи свої посадові обов'язки в приміщенні супермаркету «Сільпо», що за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 168, перебуваючи в торговій залі з продажу продуктів харчування взяла з торгової полиці розфасовану вирізку свинну вагою 3026 кг на загальну суму 234 грн. 70 коп. (без ПДВ). Після чого, даний товар занесла в роздягальню та сховала його в своїй шафі для подальшого незаконного привласнення.

В цей же день, приблизно о 22 годині 15 хвилин ОСОБА_4, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на привласнення чужого майна, яке було ввірено їй, заховала свинну вирізку під куртку, в яку була одягнена, та направилась до каси супермаркету «Сільпо», де сплатила лише за товар, який був у візку, а з викраденим товаром на загальну суму 234 грн. 70 коп. (без ПДВ), направилася до виходу. Однак довести до кінця свій злочинний умисел не змогла з причин, що не залежали від її волі, оскільки була затримана працівниками охорони вказаного супермаркету.

Обвинувачена ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію її дій, просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання та призначити їй більш м'яке покарання , посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та її особі внаслідок суворості. Зокрема ОСОБА_4 вказує, що судом першої інстанції не повною мірою враховано її особу, а саме поганий стан здоров'я.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченої, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, яке відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, та яке є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_4, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винної, а також обставини, які пом'якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке відноситься до злочинів середньої тяжкості, даних про її особу, наявності обставини, яка пом'якшує покарання, щирого каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, відсутності обставин, які обтяжують покарання, суд першої інстанції правильно визначив обвинуваченій вид та розмір покарання, а також обґрунтовано дійшов висновку про можливість її виправлення та перевиховання без відбування покарання шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік на підставі ст.75 КК України.

Таким чином, судом першої інстанції при винесенні вироку дотримано вимог ст.ст. 50, 65 КК України, призначено покарання, що відповідає особі засудженої та ступеню тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, є необхідним і достатнім для виправлення засудженої та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як засудженою, так і іншими особами.

Колегія суддів вважає неможливим призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу, оскільки у такому випадку апеляційний суд повинен замінити покарання у виді позбавлення волі, від відбування якого обвинувачена звільнена з випробуванням, на покарання у виді штрафу, яке призначається лише до реального виконання, чим буде погіршено становище обвинуваченої.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для зміни вироку відсутні.

Керуючись ст.ст. 404, 405 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 21.07.2016 року щодо ОСОБА_4 без змін.

Ухвала Апеляційного суду міста Києва може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

_______ _______ _______

Кияшко О.А. МаліновськийО.А. Юденко Т.М.