Рішення № 63071568, 16.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний номер справи 757/34525/16-ц Головуючий в І інстанції: Литвинова І.В.

Апеляційне провадження 22-ц/796/13150/2016 Доповідач: Слободянюк С.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Слободянюк С.В.,

суддів: Кравець В.А., Лапчевської О.Ф.,

при секретарі - Синявського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2016 року за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про стягнення коштів за невиконання рішення суду,

в с т а н о в и л а:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про стягнення коштів за невиконання рішення Європейського суду з прав людини за заявою позивача № 59579/11 у справі «Макара та інші проти України», та просив суд стягнути з Міністерства юстиції України кошти у частині виконання рішень національних судів, конвертовані у національну валюту, у розмірі 2000 Євро за курсом на день здійснення платежу.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2016 року відмовлено у задоволені позовних вимог.

На рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 поданоапеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення, ухвалення нового - про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апелянт зазначає, що на сьогоднішній день рішення національних судів не виконано.

Міністерство юстиції України, третя особа Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3.( довіреність а.с.6) підтримала апеляційну скаргу.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Позив обґрунтовано не виконанням рішення Солом'янському районного суду м. Києва від 09 листопада 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Національного технічного університету України, 27 жовтня 2011 року (справа № 4-2455/11) Солом'янському районного суду м. Києва від 27 жовтня 2011 року (справа № 4-2455/11), рішення Апеляційного суду м.Києва від 18 жовтня 2012 року (справа № 2-1069/11).

Відповідно до положень ст..10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався до Європейського суду з прав людини із позовом до України за заявою № 59579/11. Об'єднавши аналогічні за змістом заяви у справу «Макара та інші проти України» № 40934/06, колегією суддів Європейського суду з прав людини постановлено остаточне рішення 12 грудня 2013 року та присуджено державі-відповідачу протягом трьох місяців виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 Євро кожному заявнику (або його/її спадкоємцю) за заявами у якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди, компенсацією судових витрат, і які мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватися, конвертовані у національну валюту за курсом на день здійснення платежу. У разі спливу зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме у період несплати, до якої має бути додано три відсоткової пункти (а.с.39-46, 54).

27 жовтня 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_2 постановлено постанову про закінчення виконавче провадження № 41652972 з виконання рішення Європейського суду з прав людини № 40934/06 від 12 грудня 2013 року, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.5).

Згідно з виконавчим документом у виконавчому провадженні № 41652972, грошові кошти перераховані стягувачу ОСОБА_1 платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 2126 від 27 серпня 2014 у розмірі 36060,84 грн. (еквівалент 2000 Євро а.с.110).

На вимогу державної виконавчої служби України від 05 вересня 2014 року, направлену до Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України, позивачу за несвоєчасну виплату справедливої сатисфакції за рішенням Європейського суду від 12 грудня 2013 року № № 40934/06 сплачено пеню, що підтверджено платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 6999 від 01 жовтня 2014 перерахована пеня за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду у розмірі 571,20 грн. на вимогу (а.с.131,132).

З матеріалів справи вбачається, що рішення Європейського суду з прав людини № 40934/06 від 12 грудня 2013 виконано в частині виплати сатисфакції.

Вказаним рішенням Європейського суду зазначено, що держава-відповідач протягом трьох місяців має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, які залишились не виконаними.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_3 пояснила, що вона зверталась до держави в особі Мінюсту з приводу не виконання рішень національних судів, зверталась до Адміністрації Президента України, Міністерства юстиції України. За матеріалами справи звернення спрямовано до державної виконавчої служби України (а.с.13).

Як пояснила представник ОСОБА_3, особисто вона, як представник ОСОБА_1, не зверталась до державних виконавчих органів в частині виконання вищевказаних рішень національних судів протягом 3-х місяців після постановлення рішення Європейського суду.

Судом першої інстанції не було розглянуто по суті питання стосовно не виконання рішень національних суддів протягом 3-х місяців після постановлення рішення Європейського суду.

Позивачем суду не було надано доказів стосовного того, на якій стадії на час звернення позивача в суд з вказаним позовом знаходиться виконання рішень національних суддів, а саме: рішення Солом'янському районного суду м. Києва від 09 листопада 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Національного технічного університету України, 27 жовтня 2011 року (справа № 4-2455/11) Солом'янському районного суду м. Києва від 27 жовтня 2011 року (справа № 4-2455/11), рішення Апеляційного суду м.Києва від 18 жовтня 2012 року (справа № 2-1069/11).

Відсутні докази щодо оскарження дій або бездіяльність державних виконавців в судовому порядку з цього питання.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позовних вимогах, послався на положення ст.625 ЦК України і на те, що рішення Європейського суду виконано.

Однак, судом першої інстанції не було фактично встановлено в чому ж є порушення право позивача відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, за захистом якого позивач звернувся до суду.

За змістом заявлених позовних вимогах, позивачем ставиться питання про стягнення 2000,00 євро через невиконання вимог рішення Європейського суду щодо контролю за виконанням рішень національних суддів.

Вирішуючи питання щодо застосування ст. 625 ЦК України, суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивачем не заявляються таких вимог.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

В даному випадку, оскільки позивачем у позові ставиться питання про стягнення коштів за не виконання рішень національних суддів, слід відмовити у зв`язку з не доведеністю виконання чи не виконання рішень національних судів, оскільки позивачем не надано доказів з цього питання.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги в частині скасування оскаржуваного рішення, ухвалення нового рішення про відмову у позові з підстав недоведеності заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення наступного змісту.

Відмовити у позові ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про стягнення коштів за невиконання рішення суду,

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: