Рішення № 63071540, 11.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Справа № 761/25469/15 Головуючий у 1-ій інстанції - МакаренкоІ.О.

Апеляційне провадження: 22-ц/796/10964/2016 Доповідач - Музичко С.Г.

.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі

головуючого судді Музичко С.Г.,

суддів Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М., при секретарі Ігнатьєву Є.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - МозолевськоїВікторії Вікторівни на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру, за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 74,4 кв.м., житловою площею 45,9, яка належить ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № К-5670060 від 27.01.2014 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 у розмірі 900 174,49 грн., яка складається з: суми заборгованості за кредитом - 759 323,38 грн., суми заборгованості за відсотками 104 851,11 грн., комісії за ведення кредиту 36 000 грн. Стягнення проведено на користь ПАТ «Дельта Банк».

ПАТ «Дельта Банк» має право на задоволення вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами. Визнано спосіб реалізації предмету застави, а саме: проведення прилюдних торгів. Визнано початкову ціну для реалізації застави - 2 012 233,83 грн.

У разі перевищення суми від реалізації предмета застави, зобов'язано ПАТ «Дельта Банк» повернути різницю вартості ОСОБА_3

В задоволені решти вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 3654 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду представник позивача Мозолевська В.В. подала апеляційну скаргу , в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що суд вийшов за межі позовних вимог, застосував іншій спосіб реалізації предмету застави.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених в суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з наступних підстав.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.01.2014 року між ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № К-5670060, за умовами якого банк надав грошові кошти у сумі 800 000 тис. грн.., зі сплатою 23,99% річних, строком до 26.01.2021 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки б/н від 27.01.2014, предметом якого є АДРЕСА_2, загальною площею 74,4 кв.м., житловою площею 45.9 кв.м.

Пунктом 2.12 іпотечного договору б/н від 19.08.2008 року іпотекодержатель набує право стягнення заборгованості за рахунок предмета іпотеки у випадках, встановлених Законом України «Про іпотеку» та/або неналежного виконання іпотекодавцем кредитного договору якщо кредит не буде погашений у термін, визначений кредитним договором, не сплачені в термін проценти (або частина), штрафні санкції і витрати, пов'язані з його виконанням.

Відповідно до п.2.15 вказаного договору у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань по кредитному договору, іпотекодержатель має право перевести на себе право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання за кредитним договором або від свого імені продати іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, передбаченому розділом V Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п.3.1. іпотечного договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором, виконання яких забезпечено іпотекою за цим договором, звернути стягнення на предмет іпотеки та отримати в повному обсязі задоволення своїх вимог переважно перед іншими кредиторами в порядку та в спосіб згідно цього договору.

У разі порушення іпотекодацем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власні кошт.

Згідно п.5.1. іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадках, якщо на момент настання терміну виконання основного зобов'язання, воно не буде виконано повністю, у випадку порушення графіку погашення суми кредиту та/або у разі несплати процентів (частини процентів) відповідно до умов кредитного договору. При цьому, іпотекодержатель має право звернути стягнення на весь предмет іпотеки, за своїм розсудом, та задовольнити за рахунок предмета іпотеки у повному обсязі усі вимоги, передбачені кредитним договором.

Згідно з п.3.4. іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя встановленому Законом України «Про іпотеку»; отримання Іпотекодержателем право продати предмет іпотеки будь-якій особі здійснюється на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом«Про іпотеку» .

Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, щомісячні платежі за кредитним договором і в термін, встановлений договором, не здійснюються, заборгованість не повертає. Станом на 28.07.2015 року. заборгованість ОСОБА_3 становить: 900 174,49 грн, з яких сума заборгованості за кредитом - 759 323,38 грн., сума заборгованості за відсотками 104 851,11 грн., комісія за ведення кредиту 36 000 грн.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При вирішенні даної категорії справ суду слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові 6-1851цс15 від 30 березня 2016р.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Пунктом 7.1. договору іпотеки сторони визначили порядок набуття банком права власності на предмет іпотеки, а сама: на підставі рішення суду, виконавчого напису, переходу до Іпотекодержателя права власності в порядку встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та продажу іпотекодержателем від свого імені предмет іпотеки у будь-який спосіб на підставі договору купівлі-продажу встановленого ст.38 Закону України «Про іпотеку»

Оскільки позивачем не було пред'явлено вимог про задоволення позову шляхом продажу майна з прилюдних торгів, тому відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України правових підстав для такого стягнення не було.

Таким чином, при постановленні рішення, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, вийшовши за межі позовних вимог, тому колегія суддів відповідно до вимог ст. 309 ЦК України скасовує рішення суду та постановляє нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

вирішила :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Мозолевської Вікторії Вікторівни задовольнити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді