Ухвала суду № 63068906, 30.11.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 242/3637/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1940/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Гапонова А.В.

суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.

за участю секретаря Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу дер-жавного підприємства «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу Шахта 1-3 «Новогродівська» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 14 вере-сня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу Шахта 1-3 «Новогро-дівська», треті особи відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Селидове та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Новогродівці Донецької об-ласті, про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має професійне захворювання, що підт-верджується актом П-4 від 06 березня 2015 р. Висновком МСЕК йому було встановлено 30 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності. Враховуючи вищеви-кладене, просив стягнути з ДП «Селидіввугілля» на його користь суму моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 14 вересня 2016 року позов ОСОБА_1 до ДП «Селидіввугілля» в особі ВП Шахта 1-3 «Новогродівська», треті особи ВВД ФССНВ на виробництві та професійних захворювань України в місті Селидове та ВВД ФССНВ на виробництві та професійних захворювань України в місті Новогродівці Донецької області, про відшкодування моральної шкоди задоволено частко-во. Стягнуто з ДП «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 9 000 грн. та на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

При ухвалені рішення суд виходив з того, що позивачу дійсно була заподіяна мора-льна шкода у звязку з погіршенням стану здоровя, проте виходячи з принципів розумно-сті та справедливості суд визначив за необхідне стягнути 9 000 грн.

На вказане рішення ДП «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу Шахта 1-3 «Новогродівська» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення Селидівського міського суду Донецької області від 14 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що виходячи з доданих до позовної заяви документів, позивачем не надано до суду жодних доказів спричинення йому моральних страждань, порушення його нормальних життєвих звязків через неможливість продов-ження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми або інших негативних наслідків. Крім того позивачем не надано обґрунтувань розміру грошо-вої суми, в яку він оцінює спричинену йому моральну шкоду.

Висновок МСЕК про встановлення ступеня втрати працездатності є підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому тільки матеріальної шкоди, але не є правовим або медичним доказом підтвердження факту заподіяння моральної шкоди. Судом першої інстанції не враховано, що у даному документі відсутні висновки про стрес, депресію, пе-реживання або інші негативні фактори моральної шкоди, які отримав позивач внаслідок профзахворювання.

Апеляційна скарга містить клопотання розглядати справу без участі представників відповідача (а.с.55). Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, в за-доволенні апеляційної скарги просить відмовити у повному обсязі (а.с.85).

Від представника третьої особа надійшла заява про розгляд справи у його відсут-ність.

Представник відповідача належним чином повідомлений про день та час розгляду справи (а.с.83) у судове засідання не зявився.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши ма¬теріали справи та перевірив-ши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає, а оска¬ржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Акту від 06 березня 2015 р. про розс-лідування хронічного професійного захворювання (а.с.6), ОСОБА_1 поставлений діаг-ноз основний: хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затухаючого загострення, дифузний пневмо-фіброз, ЛН І-ІІ ст. (першого-другого ст.) захворювання професійне, встановлене вперше. Супутній: ІХС: гіпертонічна хвороба 2 ст., 2 ст., СН І ст., ризик 2 (помірний), ІХС: дифуз-ний кардіосклероз, СН один. ФК 2 (І 25.1.7). Периферична ангіодистонія верхніх кінцівок. (Е 11.5) Хронічна вертеброгенна цервіолюмбаргія (М 54.5).

Згідно виписки з акту огляду МСЕК (а.с.11), ОСОБА_1 встановлено 30 % втрати професійної працездатності первинно.

Пленум Верховного Суду України в Постанові від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі неза-конними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства мора-льна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України в редакції, що діяла на момент виникнен-ня спірних правовідносин, згідно ЗУ «Про внесення змін і доповнень, що стосуються охо-рони праці, до Кодексу законів про працю України» від 15 грудня 1993 року N 3694-XII, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний відповідно до законодавства відшко-дувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків.

З урахуванням конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимо-го блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд першої ін-станції дійшов висновку, що внаслідок отриманого професійного захворювання для пози-вача дійсно настали негативні наслідки, істотно змінилася нормальна течія життя, тобто йому були спричинені моральні страждання.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, суд керувався ступенем втрати професійної працездатності, станом здоров'я позивача, характером, тривалістю, важкістю змушених змін у його життєвих і виробничих зв'язках.

Висновки суду підтверджуються висновками МСЕК від 18.03.2015 року та 23.03.2016 року, якими позивачу первинно та повторно встановлено стійку втрату профе-сійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом 30% та третю групу інвалідності (а.с.11).

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів спричинення мо-ральної шкоди, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, не можуть бу-ти прийняті до уваги з тих підстав, що саме по собі ушкодження здоров'я, заподіяне поте-рпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняє йому моральні та фізичні страждання. Як зазначено в п. 4.1 Рі-шення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоровя тощо.

Втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено.

Таким чином доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.

Як зазначено в ч.1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд під час розг¬ляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рі¬шення суду першої інста-нції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заяв¬лених у суді першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і за-лишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додер-жанням вимог матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303 - 315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Селидіввугілля» в особі відокремле-ного підрозділу Шахта 1-3 «Новогродівська» відхилити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 14 вересня 2016 року за-лишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею закон-ної сили.

Судді: