Рішення № 63066628, 30.11.2016, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №591/3585/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1844/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 48

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Попруги С. В.,

суддів - Рибалки В. Г. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання- Пархоменко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 21 жовтня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа: третя Сумська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сімєю як чоловіка і дружини без шлюбу, визнання права на обовязкову частку у спадщині як спадкоємця першої черги, -

в с т а н о в и л а:

13 липня 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 1977 року вона та ОСОБА_6 почали проживати однією сімєю як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу.

ОСОБА_6 брав участь у вихованні її дочки від першого шлюбу. У 1986 році, нею була отримана квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, до якої вони переїхали як родина.

У 1995 році, ОСОБА_6 отримав квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, до якої, після проведення ремонту вона разом з ним переїхали проживати. Протягом усього часу спільного проживання вони разом вирішували всі побутові проблеми, дбали один про одного.

18 січня 2016 року ОСОБА_6 помер. Нею здійснювались витрати на ритуальні послуги, а також на перевезення тіла покійного для поховання. Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з квартири за адресою: АДРЕСА_2.

Зазначала, що за життя ОСОБА_6 склав заповіт, яким все своє майно заповів брату ОСОБА_7 та сестрі ОСОБА_3. ОСОБА_7 помер до моменту відкриття спадщини, у звязку з чим ОСОБА_3 є спадкоємцем за заповітом.

Відповідач ОСОБА_3 та вона своєчасно звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6

Доводила, що у випадку встановлення факту проживання її та ОСОБА_6 однією сімєю як чоловіка і дружини без шлюбу, у неї є право на обовязкову частку у спадщині як непрацездатної вдови померлого, відповідно до ст. 1241 ЦК України, оскільки вона є пенсіонером за віком, і має право на обовязкову частку у спадщині як той з подружжя, хто пережив спадкодавця.

Просила встановити факт її проживання однією сімєю з ОСОБА_6, який помер 18 січня 2016 року як чоловіка і дружини без шлюбу з 1977 року по день смерті, та визнати її такою, що має право на обовязкову частку у спадщині після померлого 18 січня 2016 року ОСОБА_6 як спадкоємця першої черги.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 21 жовтня 2016 року позов ОСОБА_5 задоволено.

Встановлено факт проживання однією сімєю ОСОБА_6, який помер 18 січня 2016 року та ОСОБА_5 як чоловіка і дружини без шлюбу з 1977 року по день смерті.

Визнано ОСОБА_5 такою, що має право на обовязкову частку у спадщині після померлого 18 січня 2016 року ОСОБА_6, як спадкоємця першої черги.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судовий збір у сумі 826,80 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

По суті доводить, що проживання однією сімєю як жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обовязків, тому вони не відносяться до першої черги спадкоємців. Такі особи можуть бути визнані спадкоємцями четвертої черги за ст.1264 ЦК України у випадку, якщо вони проживали зі спадкодавцем однією сімєю не менше пяти років до часу відкриття спадщини. Вважає, що суд першої інстанції помилково визначив черговість позивача для отримання обовязкової частки у спадщині.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги, а ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_8, заперечували проти них, вважали рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції по суті виходив з того, що з 1977 року по 18 січня 2016 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживали однією сімєю без реєстрації шлюбу, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. На час смерті цивільного чоловіка ОСОБА_6, ОСОБА_5 була непрацездатною особою, а тому має право на обовязкову частку у спадщині після померлого 18 січня 2016 року ОСОБА_6, як спадкоємиця першої черги (вдова померлого). За життя ОСОБА_6 27 травня 2003 року склав заповіт, яким все своє майно заповів брату ОСОБА_7 та сестрі ОСОБА_3 З заявами про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини до третьої Сумської державної нотаріальної контори звернулися 17 травня 2016 року ОСОБА_3 та 02 липня 2016 року ОСОБА_5

Проте, повністю погодитись з такими висновками суду неможливо з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України, зокрема передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Названих вимог закону суд першої інстанції дотримався не в повній мірі.

Так, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 1977 року по день смерті ОСОБА_6 проживали як чоловік та жінка однією сімєю, не перебуваючи у будь-якому іншому шлюбі.

Ці обставини фактично не оскаржуються, тому підстав для перегляду рішення суду першої інстанції у цій частині немає.

Судом також встановлено, що ОСОБА_6 був власником квартири за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 25 травня 1995 року (а.с.15).

27 травня 2003 року ОСОБА_6 склав заповіт на все належне йому майно на імя брата ОСОБА_7 та сестри ОСОБА_3

18 січня 2016 року ОСОБА_6 помер.

ОСОБА_6 був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 з 21 квітня 1995 року по день смерті, інших зареєстрованих осіб у квартирі не значиться.

ОСОБА_5 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, із заявами про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини звернулось двоє осіб: спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 (сестра померлого) подала заяву 17 травня 2016 року, та 02 липня 2016 - ОСОБА_5 (а.с.27-28).

Другий спадкоємець за заповітом ОСОБА_7 помер ще до відкриття спадщини.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року, перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, що визначений статтею 1241 ЦК, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує. При визначенні розміру обов'язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до ст.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Отже, право на обовязкову частку у спадщині мають виключно зазначені в законі особи, зокрема, той з подружжя, який пережив спадкодавця (непрацездатна вдова (вдівець)), тобто лише спадкоємці першої черги за законом, позивач ОСОБА_5 до таких спадкоємців не відноситься. Тому вимога позивача в цій частині задоволенню не підлягає.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_5 такою, що має право на обовязкову частку у спадщині після померлого 18 січня 2016 року ОСОБА_6, як спадкоємця першої черги підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з ухваленням нового рішення про відмову в позові ОСОБА_5 у цій частині.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_5 підлягає стягненню на користь ОСОБА_3Г судовий збір у розмірі 606,32 грн. за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 303, 304, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 316, 317, 319, ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати рішення Зарічного районного суду м.Суми від 21 жовтня 2016 року в частині визнання ОСОБА_5 такою, що має право на обовязкову частку у спадщині після померлого 18 січня 2016 року ОСОБА_6, як спадкоємця першої черги та ухвалити нове рішення про відмову в позові у цій частині .

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 606,32 грн. за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Рішення набрало законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -