Ухвала суду № 63066182, 22.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/1338/16

Номер справи місцевого суду: 523/3007/16-к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Бойченко М. Є.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2016 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Бойченка М.Є.

суддів: Балабана В.Ф., Слободяника І.К.

за участю:

секретаря - Подуст Т.П.

прокурора-Серафімова-ШуміловськогоС.В. адвоката - ОСОБА_2

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу прокурора відділу здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської бласті від 08.09.2016 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №420131700000000585 від 05.12.2013 року відносно-

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, маючого вищу освіту, не працюючого, інваліда 2-ї групи, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.286 КК України, повернуто прокурору для усунення недоліків, -

встановив:

01.04.2016 року до Біляївського районного суду Одеської області з прокуратури Одеської області, надійшов обвинувальний акт відносноОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному 05.12.2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №420131700000000585, з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.286 КК України.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 08.09.2016 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 було повернуто прокурору Одеської області, для усунення недоліків.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі послався на те, що, в супереч вимогам п.3 ч.4 ст.291 КПК України обвинувальний акт надійшов до суду без розписки обвинуваченого та без зазначення причини відсутності підпису. Крім того, реєстр матеріалів досудового розслідування не містить обовязкових процесуальних дій, як визнання особи потерпілим, складення обвинувального акту та направлення його до суду, а також відсутні відомості про допит потерпілих. Також в реєстрі матеріалів відсутні відомості про прийняті рішення по заявам ОСОБА_3 про застосування до нього ЗУ «Про амністію» від 2008 року, 2011 року.

Будучи незгодним з ухвалою районного суду прокурор Серафімов-Шуміловський С.В. подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що ухвала районного суду, як незаконна та винесена в порушення КПК України, підлягає скасуванню з направленням обвинувального акту на новий розгляд до того ж суду, в іншому складі суду. Апелянт зазначає, що слідчим та прокурором при складенні обвинувального акту були виконані вимоги п.п. 3, 7 ч. 2 ст. 291 КПК України. Крім того, прокурор вказує що в ухвалі в порушення вимог ст.372 КПК України відсутні номер кримінального провадження, місце народження та місце проживання підозрюваного.

Заслухавши суддю-доповідача; пояснення прокурора Серафімова-Шуміловського С.В., який підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її; обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, та просили ухвалу місцевого суду залишити без змін; провівши судові дебати; апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі послався на те, що, в супереч вимогам п.3 ч.4 ст.291 КПК України обвинувальний акт надійшов до суду без розписки обвинуваченого та без зазначення причини відсутності підпису. Крім того, реєстр матеріалів досудового розслідування не містить обовязкових процесуальних дій, як визнання особи потерпілим, складення обвинувального акту та направлення його до суду, а також відсутні відомості про допит потерпілих. Також в реєстрі матеріалів відсутні відомості про прийняті рішення по заявам ОСОБА_3 про застосування до нього ЗУ «Про амністію» від 2008 року, 2011 року.

Разом з цим, з мотивами з яких районний суд повернув обвинувальний акт прокурору апеляційний суд не погоджується, з урахуванням наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу.

Згідно положень ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором та повинен містити відомості, зазначені в частини другій зазначеної статті.

Посилання районного суду на необхідність розгляду клопотань сторін кримінального провадження під час усунення недоліків обвинувального акту суперечить вимогам закону, оскільки проведення таких дій можливо тільки в межах строку досудового розслідування в порядку ст. 220 КПК України та до оголошення про його завершення. В решті клопотання сторін кримінального провадження повинні бути розглянути при виконанні судом вимог ст. 314 КПК України.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що мотиви, які районний суд поклав в обґрунтування повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків в звязку його невідповідністю положенням ст. 291 КПК України, є необґрунтованими, а тому доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині є слушними.

За таких підстав наведені районним судом в оскаржуваній ухвалі порушення вимог ст. 291 КПК України при складанні обвинувального акту підлягають виключенню з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали суду.

Разом з цим, доводи прокурора, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України, є безпідставними та спростовуються змістом обвинувального акту.

У відповідності до положень ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Згідно положенням ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Апеляційним судом встановлена невідповідність обвинувального акту відносно ОСОБА_3 вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України,яка залишилась поза увагою районного суду. Встановлена невідповідність, на думку апеляційного суду, унеможливлює його призначення до судового розгляду.

Обовязок перевіряти обвинувальний акт на відповідність вимогам закону покладається на суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні та у випадку, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, суд, згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України, має право повернути прокурору обвинувальний акт.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень п. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 291 КПК України законодавством визначений вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт.

Зокрема, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України визначає, що формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Приймаючи у підготовчому судовому засіданні в порядку п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України рішення про повернення обвинувального акту прокурору з мотивів, які навів суд в оскаржуваній ухвалі, суд першої інстанції не звернув уваги, що всупереч п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 взагалі не містить формулювання обвинувачення.

В даному обвинувальному акті викладені лише зміст підозри, а також ті фактичні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_3 та їх правова кваліфікація, які були встановлені органом досудового розслідування.

Разом з цим, у відповідності до положень ст. 277 КПК України, такі відомості становлять зміст повідомлення про підозру, а тому ОСОБА_3, за цим процесуальним рішенням, фактично має статус підозрюваного.

Апеляційний суд звертає увагу прокурора, що формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

Викладення фактичних обставин кримінального провадження, які були встановлені слідством, з підсумком про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення, як це зроблено в обвинувальному акті відносно ОСОБА_3, не може замінити формулювання обвинувачення, оскільки за змістом п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України та його структурою, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті обовязково має бути викладено незалежно від викладених фактичних обставин кримінального правопорушення, з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу розясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави предявленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо предявленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

З урахуванням того, що в обвинувальному акті відносно ОСОБА_3 фактично відсутнє формулювання обвинувачення в розумінніп. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, а за правилами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, апеляційний суд приходить до висновку про наявність обставини, що перешкоджають судовому розгляду цього обвинувального акту, а тому доводи прокурора про відповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України - є неспроможними.

Аналіз наведених норм КПК України вказує на те, що обвинувальний акт передається до суду і за допомогою саме цього документу ініціюється процес судового кримінального провадження відносно певної особи, він дійсно виступає як акт обвинувального характеру, що має визначені законом процесуальні наслідки.

Крім того, невідповідністю обвинувального акту вимогам закону є також безпідставна вказівка в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_3 «скоїв» інкриміноване йому кримінальне правопорушення,оскільки обвинувачення останньому у встановленому законом порядку висунуте не було та не міститься в самому обвинувальному акті.

Вказівка в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_3 «вчинив кримінальне правопорушення» - є порушенням принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, як засади кримінального провадження, передбаченої ст. 17 КПК України, яка випливає зі ст.ст. 62, 129 п. 3 Конституції України, п. 2 ст. 11 Загальної декларації прав людини Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 року, п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадські та політичні права Генеральної Асамблеї ООН від 18.12.1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року.

За змістом вказаних норм кожна особа вважається невинуватою у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Таким чином, з підстав встановлених апеляційним судом, обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що доводи апеляції прокурора про відповідність обвинувального акту вимогам закону є необґрунтованими та не вбачає підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для задоволення його апеляційної скарги та скасування ухвали районного суду з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. Разом з цим, з урахуванням того, що частина доводів апеляції прокурора щодо необґрунтованості мотивів з яких районний суд повернув обвинувальний акт прокурору, заслуговує на увагу, апеляційний суд, відповідно до положень ст. 407 КПК України, вважає за необхідне змінити ухвалу районного суду: виключивши з мотивувальної частини посилання суду на необхідність розгляду клопотань сторін кримінального провадження після повернення акту прокурору для усунення недоліків та з резолютивної частини ухвали вказівку суду щодо встановлення строку для усунення недоліків; доповнивши мотивувальну частину ухвали порушеннями вимог ст. 291 КПК України, які були встановлені апеляційним судом.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу прокурора відділу здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуван ням у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4В задовольнити частково.

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 08.09.2016року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №420131700000000585 від 05.12.2013 року відносно ОСОБА_3 повернутий прокурору Одеської області для усунення недоліків змінити:

- виключити з мотивувальної частини ухвали: посилання суду як на підстави повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків про необхідність розгляду клопотань сторін кримінального провадження;

- доповнити мотивувальну частину ухвали іншими обставинами невідповідності обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, які були встановлені апеляційним судом та викладені в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду.

В решті ухвалу районного суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області

М.Є. ОСОБА_5 ОСОБА_6 Балабан

Копія вірна: суддя М.Є. Бойченко