Рішення № 63065021, 26.02.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/3477/14-ц 26.02.2015 26.02.2015 26.02.2015

Провадження № 22ц/784/408/15 Головуючий у 1-й інстанції Черенкова Н.П.

Категорія 55 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 лютого 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Мурлигіної О.Я.,

суддів: Козаченка В.І., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання Кудрі В.М.

за участю:

позивача ОСОБА_2,

представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта Трейд»

на рішення

Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 грудня 2014 року

за позовом

ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта Трейд» про покладення зобовязання видати трудову книжку або її дублікат та стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта Трейд» (далі ТОВ «Спарта Трейд», товариство), які неодноразово збільшував та остаточно просив зобовязати відповідача видати йому трудову книжку або її дублікат у разі втрати та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, він зазначав, що 29 листопада 2006 року його призначено на посаду директора ТОВ «Спарта Трейд». На підставі протоколу учасників зборів товариства від 27 квітня 2010 року його усунуто від виконання посадових обовязків, а на підставі рішення того ж органу від 17 травня 2010 року, його з вказаного числа звільнено з посади за п. 2 ч.1.ст. 41 КЗпП України.

При звільненні йому не видано трудову книжку, у звязку з чим, відповідач повинен її видати, а у разі втрати трудової книжки видати її дублікат. Крім того, відповідач повинен виплатити йому середній заробіток з 18 травня 2010 року по день ухвалення рішення, виходячи з 60868 грн. 12 коп. середньої заробітної плати на місяць.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 грудня 2014 року позов задоволено частково. Відповідача зобовязано виконати вимоги ч.1 ст. 47 КЗпП України та п. 4.1 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» та видати ОСОБА_2 трудову книжку ( дублікат). З ТОВ «Спарта Трейд» на користь позивача стягнуто 35107 грн. 80 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку, 3000 грн. на правову допомогу та в дохід держави 351 грн. 07 коп. судового збору. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Спарта Трейд» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позову. На думку апелянта, суд не взяв до уваги: відсутність вини товариства у невидачі трудової книжки; відсутність вимушеного прогулу; пропущення позивачем строків на звернення до суду та відсутність доказів, що затримка видачі трудової книжки перешкоджала працевлаштуванню позивача. Суд, на думку апелянта, безпідставно задовольнив позов, вийшов за його межі, не врахував відсутності заяви позивача про видачу дублікату трудової книжки та відсутності оригіналу трудової книжки в товаристві.

Позивач, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити рішення суду без змін.

Зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі рішення загальних зборів товариства за № 29/11 від 29 листопада 2006 року з 1 грудня 2006 року призначений на посаду директора товариства. З 17 травня 2010 року позивача звільнено з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України у звязку з втратою довіри.

У відповідності з вимогами ст. 47 КЗпП України та п.п.2.5,4.1. Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» працівнику при звільненні повинна бути видана трудова книжка. У разі втрати трудової книжки роботодавцем, виходячи з вимог вказаної норми КЗпП України та розділу 5 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» працівнику видається дублікат трудової книжки.

Встановивши, що відповідачем при звільненні позивача з роботи вказані норми трудового законодавства порушені, суд дійшов правильного висновку про необхідність захисту таких прав. Також, є правильними висновки суду про те, що порушення трудових прав є триваючим, а тому ОСОБА_2 не пропустив строк на звернення до суду за їх захистом.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується в повному обсязі з іншими висновками суду.

Так, суд помилково в резолютивній частині рішення зобовязав відповідача видати трудову книжку (дублікат).

Як виходить з доказів у справі, трудова книжка не була видана позивачу, оскільки втрачена ТОВ «Спарта Трейд».

В такому випадку, враховуючи зміст згаданих нормативно правових актів, роботодавець зобовязаний видати працівнику (колишньому працівнику) дублікат трудової книжки.

Крім того, суд неправильно визначив розмір заробітної плати, за період з часу звільнення позивача по його час працевлаштування, що не оскаржив позивач.

Так, суд виходив з того, що за цей час слід стягнути заробітну плату за 260 днів. Тоді як робочих днів з 17 травня 2010 року по 1 лютого 2011 року було 180 днів. Також, суд вважав, що денний заробіток складає 135 грн. 03 коп. При цьому суд, визначаючи розмір заробітку, виходив з 22 робочих днів. Між тим, середній заробіток стягується за робочі дні, а середньоденна заробітна плата, порядок обчислення якої визначено п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», розраховується за іншим принципом. Відповідно до вказаного нормативно правового акту, нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяця роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

За повні відпрацьовані два місяця до звільнення (лютий та березень 2010 року), середня заробітна плата позивача складала 3033 грн. 02 коп., що підтверджено даними розрахунків товариства по виплаті позивачу допомоги (а.с. 121). Кількість робочих днів за цей період складала 43 дні. Отже середньоденна заробітна позивача складає 72 грн. 21 коп. Тому, сума середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки за 180 робочих днів складає 12997 грн. 80 коп., яка і підлягає стягненню за вказаний в рішенні суду період.

Також, в резолютивній частині рішення суд не зазначив про те, що середній заробіток стягується без утримання прибуткового податку й інших обовязкових платежів. Справляння і сплата вказаних платежів та податку є обовязком роботодавця, який повинен самостійно їх відрахувати від суми середнього заробітку, яка стягнута судовим рішенням.

За викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України в частині позовних вимог про видачу трудової книжки та стягнення середнього заробітку змінити. В інший частині рішення слід залишити без змін. Визначаючи період, за який стягується середній заробіток, колегія суддів виходить крім іншого з того, що позивач не оскаржив рішення суду в цій частині, погоджуючись зі стягненням заробітку за період до його працевлаштування.

Інші доводи апелянта безпідставні.

Так доводи про пропуск позивачем строку на звернення до суду з заявою про захист трудових прав суперечить викладеному вище та вимогам закону, яким суд в рішенні дав належну оцінку.

Посилання апелянта на те, що суд, розглянувши справу, вийшов за межі позовних вимог суперечать вимогам позивача та його поясненням в суді першої інстанції. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просив зобовязати відповідача видати трудову книжку, а у разі її втрати видати дублікат.

Також, не є обґрунтованими доводи в апеляційній скарзі щодо недотримання позивачем процедури отримання дублікату трудової книжки, зокрема відсутності його заяви про видачу дублікату. Позивач при звільненні просив видати йому трудову книжку. До свого звільнення він діяв як керівник товариства, та від імені товариства. Як було згадано вище, достовірних доказів того, що він до звільнення знав про втрату трудової книжки, сам втратив її або утримує трудову книжку у себе немає. За такого, слід вважати, що трудову книжку втратило товариство. У звязку з чим, саме воно, без заяви позивача повинно було видати йому дублікат трудової книжки.

Відповідність за збереження трудової книжки несе юридична особа. Відповідач, навіть у разі втрати з його вини, як посадової особи, його трудової книжки через недбале ставлення до своїх службових обовязків, діяв як представник роботодавця - юридичної особи. За такого, саме товариство повинно видати замість втраченого документу його дублікат.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України , колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта Трейд» задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 грудня 2014 року в частині видачі трудової книжки та стягнення середнього заробітку змінити.

Зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю «Спарта Трейд» видати ОСОБА_2 дублікат трудової книжки.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта Трейд» на користь ОСОБА_2 12997 грн. 80 коп. середнього заробітку без утримання прибуткового податку та інших обовязкових платежів.

В інший частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: