Ухвала суду № 63064395, 29.11.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 148/1848/15-ц Провадження № 22-ц/772/3327/2016Головуючий в суді першої інстанції Робак С. О.Категорія 69Доповідач Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

29 листопада 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Вавшка В.С,

з участю секретаря судових засідань Куленко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 11 вересня 2015 року у справі за заявою ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, -

встановила:

В серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся в районний суд із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, зазначивши в ній, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_5, із якою він проживав в період часу з 2000 року по грудень 2014 року.

Під час спільного проживання з ОСОБА_5 однією сім'єю в смт. Шпиків вони були пов'язані спільним побутом, вели господарство, набували у власність майно, а також вели спільний бюджет.

Просив встановити факт його проживання з ОСОБА_5 однією сім'єю, оскільки через відсутність такого факту він не може реалізувати своє право на спадщину.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 11 вересня 2015 року заяву задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_4 однією сім'єю з ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року в період з початку 2000 року по грудень 2014 року.

Відповідно до частини 1 статті 292 ЦПК України особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Не погодившись із вказаним рішенням, апелянт ОСОБА_3, яка не брала участі у справі, проте обґрунтувала вирішення судом питання про її права і обов'язки, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи і наявністю спору про право, просила рішення скасувати та залишити заяву ОСОБА_4 без розгляду, роз'яснивши останньому право на звернення до суду в порядку позовного провадження.

ОСОБА_3 і представник заінтересованої особи - Шпиківської сільської ради, повідомлена в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явилися, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заявник ОСОБА_4 і його представник ОСОБА_6 проти вимог апеляційної скарги заперечували, просять залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.

ОСОБА_4 пояснив, що дійсно між ним і ОСОБА_3 існує спір з приводу спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_5, на яке він претендує як спадкоємець четвертої черги, а ОСОБА_3 - п'ятої черги за законом. Право ОСОБА_3 на спадкове майно він заперечує.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявника і його представника, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляції та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити і як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Так судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_5, що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть.

Із довідок, виданих Шпиківською селищною радою Тульчинського району вбачається, що даними погосподарського обліку за 2006-2010 р.р., 2010-2015 р.р. підтверджується факт проживання ОСОБА_4 та його місця реєстрації по АДРЕСА_1.

Крім того, факт проживання заявника ОСОБА_4 із ОСОБА_5 підтвердили свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, допитані судом першої інстанції в ході розгляду справи по суті.

Задовольняючи заяву ОСОБА_4 суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що факт проживання ОСОБА_4 однією сім'єю із ОСОБА_5 в період часу з 2000 року по грудень 2014 року є підтвердженим.

Проте з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися, так як суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, вважав встановленими обставини, які мають значення для справи, проте не були доведеними, а це призвело до порушення і неправильного застосування норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частинами 1-2, 6 статті 235 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Із заяви ОСОБА_4 вбачається, що встановлення факту проживання однією сім'єю із ОСОБА_5 має значення для належного оформлення права на спадщину за законом та одержання свідоцтва про право на спадщину.

Зазначене також підтверджується довідкою, виданою Тульчинською державною нотаріальною конторою від 01.08.2016 року про те, що нотаріальною конторою заведено спадкову справу щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 Заяви про прийняття спадщини подали ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Суд першої інстанції не звернув увагу, що заявник ОСОБА_4 та апелянт ОСОБА_3 заявили про свої права на спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 та не переконався, чи не виник у зв'язку з цим між ними спір про право, який повинен вирішуватися в порядку позовного, а не окремого провадження.

Всупереч вимогам частини 4 статті 10, частин 1, 2 статті 235 ЦПК України суд розглянув справу, не залучивши до участі у ній в якості заінтересованої особи ОСОБА_3

За таки х обставин колегія суддів вважає, що між сторонами виник спір про право, який відповідно до вимог закону вирішується в порядку позовного провадження, а тому заява ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Керуючись статтями 234, 235, 304, 307, 310, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 11 вересня 2015 року скасувати, а заяву ОСОБА_4, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу- залишити без розгляду.

Роз'яснити ОСОБА_4 його право звернутися до суду з відповідним позовом на загальних підставах.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Стадник І.М.

Судді: /підпис/ Міхасішин І.В.

/підпис/ Вавшко В.С.

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду: Стадник І.М.