Постанова № 63063325, 25.11.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/707/16

Справа №754/13781/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2016 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Таран Н.Г., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України у м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов?язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що з 05.12.2002 року по даний час, як отримувач пенсії, перебуває на обліку в органах Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві і отримує пенсію за вислугу років, обчислену відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789- XII (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 року №358/95-ВР, у редакції від 27.07.2001 року № 2663-ІІІ), яка була призначена позивачу довічно в розмірі 90 % відсотків від суми місячного заробітку.

Вказана пенсія періодично перераховувалася в зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працівникам органів прокуратури у розмірі 90 % відсотків від суми місячного заробітку на підставі ст. 50-1 даного Закону.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» у позивача є право на перерахунок пенсії з 01.01.2016 року, оскільки в пункті 3 даної постанови зазначено, що «У межах видатків на оплату праці затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат. премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців».

Реалізовуючи своє право на перерахунок пенсії, 13.05.2016 року позивач звернувся з заявою до відповідача та просив здійснити перерахунок пенсії в зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури, для чого додав довідку Генеральної прокуратури України від 12.05.2016 року №18-687 зп про розмір нового місячного заробітку. У поданій заяві позивач просив перерахувати призначену пенсію у розмір 90% відсотків від нового місячного заробітку тому, що пенсія була призначена та виплачувалась на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 27.07.2001 року №2663-ІІІ, тобто ще до внесення законодавчих змін.

Проте, Відповідач листом від 23.05.2016 року повідомив позивача про те, що згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до спеціальних законів, в тому числі і до Закону України «Про прокуратуру».

Отже, позивач вважає, що зазначені відповідачем підстави для відмови у перерахуванні пенсії є незаконними, оскільки суперечать вимогам Конституції та законам України.

Просив суд про визнання неправомірними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови йому у перерахунку пенсії за вислугу уроків згідно постанови Кабінету міністрів України від 09.12.2015 року №1013 та зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії та здійснювати її виплату за вислугою років у відповідності до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, у редакції від 27.07.2001 року, у розмірі 90% відсотків від місячної заробітної плати зазначеної у довідці, виданої Генеральною прокуратурою України від 12.05.2016 року №18-687 зп, без обмежень її максимального розміру, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 з 01.01.2016 року, виплативши різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії. Стягнути з Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 551,20 грн.

Стороною відповідача до суду було надано заперечення щодо позовних вимог ОСОБА_1 відповідно до яких дії відповідача відповідають вимогам діючого законодавства, а тому підстав для призначення пенсії позивачу та здійснення її нарахування немає.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України скорочене провадження застосовується у адміністративних справах про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Згідно із п. 4. ч. 1 ст. 183-2 КАС суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При розгляді справи встановлено, що позивач ОСОБА_1, перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного Фонду України у м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

13.05.2016 року він звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою та просив здійснити перерахунок пенсії в зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури, для чого додав довідку Генеральної прокуратури України від 12.05.2016 року №18-687 зп про розмір нового місячного заробітку. У поданій заяві позивач просив перерахувати призначену пенсію у розмір 90% відсотків від нового місячного заробітку тому, що пенсія була призначена та виплачувалась на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 27.07.2001 року №2663-ІІІ.

Відповідачем, листом від 23.05.2016 року №3667/14/3-322, надано відповідь щодо відмови в задоволенні його заяви, оскільки не має для цього законних підстав.

Аналізуючи правомірність такої відмови відповідача у перерахунку пенсії позивачу, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з положеннями ст. 46 Конституції України від 28.06.1996 року, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законодавством. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий, від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на пенсію, в тому числі за вислугою років, а нараховують та виплачують пенсію громадянам органи Пенсійного фонду України. Підтвердженням права на пенсію за вислугу років є документ - трудова книжка особи (ст. 62 цього Закону).

Відповідно до «Положення про Пенсійний фонд України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №280 від 23.07.2014 року та «Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №28-2 від 22.12.2014 року, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що через підпорядковані йому територіальні органи реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

У своїй діяльності Пенсійний фонд України, керуючись Конституцією України та законами України, здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, призначає і виплачує пенсії.

На території міста Києва для виконання зазначених функцій створені територіальні органи Пенсійного фонду України, зокрема Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Згідно вимог ст.ст. 48, 49 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року, прокурори і слідчі прокуратури заохочуються за сумлінне виконання службових обов'язків і за це Держава їм гарантує належне матеріальне та соціальне забезпечення (житло, знижки на оплату комунальних послуг, безоплатний проїзд і т.і.).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» пунктом 3 затверджено, що у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців.

Відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" № 3668-VІ), що набрав чинності з 01.10.2011 року, внесено зміни до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", зокрема, змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права, а саме: "Прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. (...) Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії".

Таким чином, з 01.10.2011 року положення частини першої ст. 50-1 вказаного Закону щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку із внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VІ.

Разом з тим, підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють частини тринадцята, вісімнадцята ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ змін не зазнали (змінилася лише нумерація частин цієї статті).

Так, відповідно до ч. 13 ст. 50-1 вказаного Закону, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно із ч. 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом № 3668-VІ зміни до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є частини тринадцята, вісімнадцята ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", які змін у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ не зазнали.

Крім того, вирішуючи питання про застосування наведеного Закону в часі, суд виходить з того, що згідно із ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 грудня 2013 року у справі № 21- 348а13, постанові від 17 грудня 2013 року у справі № 21-445а13.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213 передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року Закону щодо призначення пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовує норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до «Законів України «Про державну службу», ««Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», ««Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. З 01.06.2015 року в порядку та на умовах, визначених вищевикладеними законами, призначення та перерахунок пенсії не здійснюється.

Аналізуючи вказані норми закону, та, виходячи з принципу незворотності дії законів у часі, зазначені положення п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" стосуються порядку призначення пенсії прокурорам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Тому, скасування порядку нарахування пенсій за спеціальними законами з 1 червня 2015 року та подальше призначення таких пенсій на загальних підставах, не впливає на можливість проведення перерахунку пенсії, призначеної раніше, у відповідності до діючих на час її призначення норм Закону України «Про прокуратуру».

Вирішуючи питання про застосування Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року в часі, слід виходити із того, що відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Окрім того, згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

Зважаючи на вищевикладене, дії суб`єкта владних повноважень - Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві пов`язані із відмовою у перерахунку пенсії позивачу протирічать конституційним засадам прав і свобод, оскільки зменшують рівень соціальної захищеності певної категорії громадян, які перебували на службі в правоохоронних органах держави.

Відтак, право позивача на пенсійне забезпечення, повинно відбуватися за нормами Закону «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року в редакції від 12.07.2001 року, відповідно до якого станом на сьогодні позивач має право на призначення, нарахування та виплату йому пенсії за вислугою років у розмірі 90 відсотків з середнього заробітку, без обмеження її максимального розміру, оскільки таке обмеження не передбачене цим Законом.

У відповідності до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли закон, який був чинний до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з гарантій, передбачених Конституцією України, відповідно до яких права та свободи не є вичерпними, гарантуються та не можуть бути скасовані, суд приходить до висновку про те, що дії відповідача стосовно відмови позивачу у перерахунку пенсії за вислугою років є неправомірними, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача - Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 551,21 грн. то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З урахуванням викладеного та відповідно до ч. 3 ст.94 КАС України на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 551,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 18, 71, 93, 99, 100, 104, 161-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Конституцією України, Законом України "Про прокуратуру", -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України у м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов?язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001 року), починаючи з 01.01.2016 року, виходячи з розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати, зазначеної в довідці Генеральної прокуратури України від 12.05.2016 року №18-687 зп про заробітну плату, без обмеження її максимального розміру, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 з урахуванням раніше проведених виплат.

Судові витрати по справі компенсуються за рахунок коштів з Державного Бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її отримання.

Суддя: Н.Г. Таран