Постанова № 63063052, 30.09.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/17069/16-а

провадження № 2-а/753/743/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2016 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Лужецька О.Р., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного Об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Лівобережного Об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання неправомірними дій та зобов'язання поновити виплату пенсії. Свої вимоги мотивує тим, що перебуває на обліку в Лівобережному Об'єднаному Управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві з 06.08.2014 року та отримує пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу». Після призначення пенсії продовжує працювати на посаді державного службовця в Лівобережному Об'єднаному Управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 виплату призначеної їй пенсії призупинили у зв'язку з тим, що вона працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». Виплата пенсії припинена з 01.04.2015 року. 01.06.2016 року звернулась до Лівобережного Об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про поновлення виплати її пенсії. Листом від 16.06.2016 року № 5361/14/419 Лівобережне Об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило, що виплата її пенсії не провадиться на підставі ст.47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає дії та відмову відповідача безпідставною, противоправною та такою, що порушують конституційні права позивача на пенсійне забезпечення. На підставі цього, позивач був змушений звернутися до суду.

Ухвалою суду від 23 вересня 2016 року відкрито провадження за адміністративним позовом.

Лівобережним Об'єднаним Управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві до суду надано письмові заперечення з проханням відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що з 01.04.2015 року ОСОБА_2 призупинено виплату пенсії відповідно до чинної редакції ст.47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Дані положення набрали чинності з 01.04.2015 року згідно Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року № 213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та порядок виплати пенсій працюючим пенсіонерам поширюється на пенсіонерів незалежно від часу призначення пенсії. Їх дію пролонговано Законом України від 24.12.2015 року № 911 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, скорочене провадження застосовується у адміністративних справах про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Згідно п. 4. ч. 1 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_2 перебуває на обліку в Лівобережному Об'єднаному Управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві з 06.08.2014 року та отримує пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу». Після призначення пенсії продовжує працювати на посаді державного службовця.

01.06.2016 року звернулась до Лівобережного Об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про поновлення виплати її пенсії.

Листом від 16.06.2016 року № 5361/14/419 Лівобережне Об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило, що виплата її пенсії не провадиться на підставі ст.47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Згідно ст. 99 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що порушення свого права позивач дізнався 16.06.2016р., коли отримала листа Лівобережного Об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві, а тому суд вважає, що позовні вимоги повинні бути розглянуті з 16.12.2015 року.

У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року, позивачу як пенсіонеру, який працює на посаді державного службовця, з 01.04.2015 р. призупинено виплату пенсії по втраті годувальника.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовим актами.

З 01.04.2015р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015 р. (далі - Закон № 213-VIII від 02.03.2015р.), пп. 2 п. 12 розділу І якого внесені зміни в ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно яких:

Тимчасово, у період з 01.04.2015р. по 31.12.2015р.: у період роботи особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються та у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії ї соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Згідно п. 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII від 02.03.2015р. порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Станом на 01 квітня 2015 року посада, на якій працювала позивач, дійсно, передбачала право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим відповідачем правомірно виплату пенсії позивачу було припинено.

Разом з тим пунктом 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII від 02.03.2015 року у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України.

Таким чином, дана правова норма чітко визначає подію, з ненастанням якої припиняють свою дію норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України «Про державну службу» та інших спеціальних законів, зазначених вище.

Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 р. №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

У зв'язку із тим, що у зазначений у пункті 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII від 02.03.2015р., строк, тобто до 01.06.2015 р., закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, прийнятий не був, то із вказаної дати втратили чинність норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) за цим Законом державним службовцям не призначаються, і відповідно позивач, який є державним службовцем, перестав бути особою, яка має право на призначення пенсії у порядку, передбаченому спеціальним законом, і відповідно перестав бути особою, передбаченою у статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка була підставою для зупинення виплати пенсії з 01.04.2015р.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» принципами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, поряд з іншими, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат; державна гарантія реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; відповідальність суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

З 01 червня 2015 року особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 01 червня 2015 року посада, на якій працювала позивач, вже не дає їй права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», тому позивач з 01.06.2015р. перестав бути особою, якій у відповідності до ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.06.2015р. було призупинено виплату пенсії, то відпали і підстави для застосування даної норми закону, але враховуючи строки звернення позивача до суду з адміністративним позовом та у відповідності до ст. 99 КАС України, виплата пенсії позивачу повинна бути поновлена до виплати з 16.12.2015 року, а тому позов в цій частині підлягає до часткового задоволення.

Суд дійшов висновку, що відповідач дійсно з 16.12.2015 року неправомірно допускає бездіяльність, яка полягає у тому, що він з 16.12.2015 року не поновив виплату пенсії по втраті годувальника позивачу, оскільки з даної дати позивач вже не є особою, яка має право на призначення пенсії за спеціальним законом («Про державну службу»), і відповідно став прирівняним до звичайного працівника у правах на призначення пенсії на загальних підставах. Тому пенсійні права позивача з 16.12.2015 року відповідачем порушуються і вони підлягають судовому захисту шляхом покладення на відповідача обов'язку відновити виплату позивачу пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з приписів ст. 94 КАС України, які відповідно, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 69, 71, 86, 99, 159 - 163, 183-2, 186, 256 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до Лівобережного Об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати дії Лівобережного Об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_2 у виплаті пенсії протиправними.

Зобов'язати Лівобережне Об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києві відновити з 16 грудня 2015 року ОСОБА_2 виплату пенсії, призначеної їй відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі Лівобережного Об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_2 судовий збір сплачений останньою під час розгляду справи у суді в розмірі 551,20 грн.

Постанова суду підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА