Ухвала суду № 63062834, 30.11.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2682/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : на ухвалу Марцішевська О. М. Доповідач в апеляційній інстанції Бородійчук В. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоБородійчука В. Г.суддівДемченка В. А., Василенко Л. І. при секретаріАнкудінові О. І.

розглянувши в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 листопада 2016 року у справі за заявою ОСОБА_8 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

На виконанні у Черкаському районному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області знаходиться виконавче провадження № 51243787 від 27 від 27 травня 2016 року на підставі виконавчого листа № 712/3536/16-ц виданого 23 травня 2016 року Соснівським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 боргу в сумі 440 000 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 червня 2016 року залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 28 липня 2016 року, подання державного виконавця задоволено та тимчасово обмежено право виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 до закінчення виконавчого провадження № 51243787 від 27 травня 2016 року за виконавчим листом № 712/3536/16-ц виданого 23 травня 2016 року Соснівським районним судом м. Черкаси.

У вересні 2016 року заявник звернувся до суду з заявою про скасування обмеження його у виїзду за кордон, заперечуючи ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 листопада 2016 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_8 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_8 - ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 листопада 2016 року як незаконну та ухвалити нове рішення, яким тимчасове обмеження ОСОБА_8 у праві виїзду за межі України, накладене ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 червня 2016 року скасувати.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції ухвалу постановлено з додержанням вимог закону.

Судом встановлено, що ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 червня 2016 року залишеною без зміни ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 28 липня 2016 року за поданням державного виконавця тимчасово обмежено право виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_8 до закінчення виконавчого провадження № 51243787 від 27 травня 2016 року за виконавчим листом № 712/3536/16-ц виданого 23 травня 2016 року Соснівським районним судом м. Черкаси.

Судами встановлено наявність ухилення боржника ОСОБА_8 від виконання судового рішення на момент його тимчасового обмеження у виїзді за кордон, який працював найманим працівником за трудовим договором за кордоном.

Звертаючись до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження в праві виїзду за межі України представник ОСОБА_8 - ОСОБА_7 вказала на те, що жодних підтверджень уникнення виконання зобов'язань боржником не існує, станом на вересень 2016 року боржником у добровільному порядку здійснено дві оплати заборгованості: перша 05 липня 2016 року, друга від 25 липня 2016 року, що є свідченням часткового виконання рішення суду. В апеляційній скарзі наведено аналогічні доводи та додатково вказано, що боржником проведено оплату 26 жовтня 2016 року в розмірі 100 грн. та з його пенсії утримуються суми на загальну суму 576,30 грн.

Тому, на момент постановлення ухвали суду боржником сплачено кошти на загальну суму 3 657,80 грн. і на даний час він не ухиляється від виконання рішення суду, тому відпала потреба в обмеженні його конституційних прав щодо свободи пересування.

Колегія суддів критично ставиться до таких доводів, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місяця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. ЗУ «Про порядок виїзду та в'їзду в Україну громадян України», громадянинові, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням до виконання зобов'язань.

Згідно п. 6 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», який діяв до 05 жовтня 2016 року боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, надавати у строк, установлений державним виконавцем достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, своєчасно з'являтись за викликом державного виконавця, письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Встановлено, що в боржника ОСОБА_8 відповідно до виконавчого провадження № 51243787 від 27 травня 2016 року за виконавчим листом № 712/3536/16-ц виданого 23 травня 2016 року існує заборгованість перед фізичною особою ОСОБА_9 в розмірі 440 000 грн.

Державним виконавцем 04 липня 2016 року було відібрано пояснення у ОСОБА_8, де він повідомив, що перебував у трудових відносинах на території Польщі 1,5 місяці, що не відповідає дійсності, оскільки згідно відповіді на запит № 6252/3 від 04 липня 2016 року з Державної прикордонної служби України № 177/9, 78/9 від 15 липня 2016 року ОСОБА_8 виїхав за межі України 16 квітня 2016 року через пропускний пункт «Краківець» та в'їхав на територію України 01 липня 2016 року через цей же пропускний пункт.

Державним виконавцем 26 жовтня 2016 року було надіслано виклик ОСОБА_8 для заповнення декларації про доходи та майно боржника згідно п.5.3 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження». Даний виклик було проігноровано, боржник не з'явився до державного виконавця, чим порушив п.5.5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження». Вищевказані обставини підтверджуються актом державного виконавця від 01 листопада 2016 року.

Крім того, державним виконавцем було здійснено виїзд за адресою божника, вказаною в виконавчому документі. За даною адресою боржник був відсутній, так як зі слів дочки перебував на заробітках в Полтавській області, про що був складений акт державного виконавця.

Тому, з урахуванням викладених обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду щодо недоведеності боржником та його представником факту уникнення виконання ним своїх зобов'язань щодо виконання рішення суду.

При постановленні ухвали судом першої інстанції правильно враховано ст. 2 протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» (ратифікований ЗУ 11 вересня 1997 року) та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до яких заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдувальні суспільним інтересам в демократичному суспільстві.

Колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що згідно наданих суду матеріалів виконавчого провадження, в період з набрання законної сили ухвалою суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, ОСОБА_8 не повідомив про отримані ним доходи від трудової діяльності, про наявність яких вказував у власноручно написаних поясненнях державному виконавцю від 04 липня 2016 року та від 18 липня 2016 року, крім того, на момент постановлення ухвали районного суду боржник також перебував на заробітках, що свідчить про приховування ним доходів, на які можливо звернути стягнення, а тому судом правильно зроблено висновок, що заявником не обгрунтовано підстав, які б давали суду підстави для висновку про те, що підстави для тимчасового обмеження за кордон відпали.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального і процесуального права та ухвалено рішення з додержанням положень чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - ОСОБА_7 відхилити.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 листопада 2016 року у справі за заявою ОСОБА_8 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :