Постанова № 63062109, 29.11.2016, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №560/1019/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2016 року Дубровицький районний суд Рівненської області в складі

головуючого - судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця справу за позовом ОСОБА_1 до Зарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання незаконними дій Зарічненського об'єднаного управління пенсійного фонду України Рівненської області та про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду та просить визнати незаконними дії Зарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з приводу відмови йому в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, як особі віднесеній до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язати Зарічненське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Рівненської області призначити йому пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, як особі віднесеній до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 26 серпня 2016 року.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що після закінчення у 1984 році Мозирського технічного училища він був направлений на роботу в Тюменську область на посаду помічника бурильника II розряду. Так як роботи за планом не проводилися в літній період, то з травня по вересень він від'їжджав додому в с.Миляч Дубровицького району Рівненської області, а саме: з травня 1984р. по вересень 1984р.; з травня 1985р. по вересень 1985р.; з травня 1986р. по вересень 1986р.; з травня 1987р. по вересень 1987р.; з травня 1988р. по вересень 1988р.; з травня 1989р. по вересень 1989р. З вересня 1989р. позивач на роботу не вийшов, за станом здоров'я і перебував на обліку в Дубровицькій центральній районній лікарні.

11 вересня 1989р. він одружився з ОСОБА_2 та постійно проживав у с. Миляч Дубровицького району Рівненської області, а пізніше - 03 липня 1990р. звільнився з посади бурильника в Тюменській області.

26 серпня 2016 року він звернувся із заявою до відповідача про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, як потерпілому III категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте, рішенням від 28 вересня 2016 р. відповідач відмовив йому в призначені пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, оскільки первинними документами, які були надані ним до Зарічненського об'єднаного управління пенсійного фонду України Рівненської області, не підтверджено факт його постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії, копія рішення якого долучається до позовної заяви.

Таке рішення про відмову позивач вважає необґрунтованим та таким, що грубо порушує його конституційні права та інтереси, як потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

До початку розгляду справи, від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача на розгляд справи не з'явився, проте до початку розгляду справи від нього до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, а також заперечення проти позову, у якому просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не надано документів на підтвердження факту постійного проживання (роботи) відповідача у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС по 31.07.1986 р., а тому права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він не має.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з огляду на наступне.

Стаття 46 Конституції України закріпила, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно зі ст.9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно ст.15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року, із наступними змінами та доповненнями, умови норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріпленні в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Судом встановлено, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи категорії 3, про що свідчить копія посвідчення серії Б №134479 від 18.08.1993 року (а.с.14), яке надає йому право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У відповідності до ст.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

З копії трудової книжки позивача серії АТ-IV №3027448 вбачається, що позивач в період з 01.09.1983 р. по 21.08.1984 р. навчався в Мозирському технічному училищі. 17.09.1984 р. прийнятий на посаду помічника бурильника ІІ розряду. 26.02.1985 р. переведений трактористом - 6 розряду та 03.07.1990 року звільнений по власному бажанню (а.с.15).

Для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, позивач звернувся до Зарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області проте рішенням останнього від 26.08.2016 року, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки первинними документами не підтверджено факту постійного проживання та факту постійної роботи позивача у зоні гарантованого добровільного відселення з 21.05.1990 року по даний час, призначити пенсію немає підстав, оскільки період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, згідно наявних документів становить на 01.01.1993 року 2 роки 7 місяців 10 днів (а.с.5).

Відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Потерпілими від Чорнобильської катастрофи є особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Відповідно до абз.7 підпункту «г» пункту 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846) із змінами, при призначенні пенсій за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме - зниження пенсійного віку, представляється посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що основною підставою для призначення Позивачу пенсії є період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, яка видається органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями). А даний спір зводиться до встановлення факту постійного проживання Позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 1 січня 1993 року, не менше 3 років.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991 року «Про перелік пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а с.Милячі Дубровицького району Рівненської області відноситься до 3-ї зони безумовного (обов'язкового) відселення.

Як вбачається із довідки №4015, виданої 01.06.2016 року Миляцькою сільською радою Дубровицького району Рівненської області, ОСОБА_1 постійно проживає в с. Милячі Дубровицького району Рівненської області з 21.05.1990 року по даний час, на території, що відноситься до третьої зони гарантованого добровільного відселення потерпілих внаслідок ЧАЕС.

Тобто, довідка є документально - підтвердженим фактом постійного проживання позивача у зоні добровільного гарантованого відселення з 21.05.1990 року по даний час. Період якого, станом на 01.01.1993 року, становить 2 роки 7 місяців 10 днів.

З позовної заяви вбачається, що з 11 вересня 1989 року він одружився з ОСОБА_2 та з того часу, постійно проживав в с.Миляч Дубровицького району Рівненської області. Факт одруження підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 11.09.1989 року, який зареєстровано виконкомом Жаденської сільської ради народних депутатів Дубровицького району (а.с.12).

Як вбачається з посвідчення донора ОСОБА_1, 09.09.1984 р.; 18.08.1986 р. та 25.09.1989 р. він здавав кров.

З медичної картки хорового ОСОБА_1, вбачається, що 06.12.1989 р. він проходив рентгенологічне обстеження (а.с.8), а також 30.05.1989 року звертався на прийом до лікаря (8).

Вищезазначені докази в їх сукупності підтверджують викладені позивачем у позовній заяви обставити, що він із 11.09.1989 року по даний час проживає в с.Милячі Дубровицького району Рівненської області, тобто станом на 01.01.1993 року більше 3 років у зоні гарантованого добровільного відселення.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 41 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Як вже було зазначено, при зверненні із заявою про призначення пенсії, позивач надав посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорії 3) серії Б №134479 від 18.08.1993 року.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 3 відносяться особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років категорія 3.

Отже, наявність у позивача посвідчення особи потерпілої від наслідків чорнобильської катастрофи (категорії 3) є достатнім підтвердженням того, що він станом на 1 січня 1993 року протягом не менше 3 років він проживав у зоні гарантованого добровільного відселення, а тому відмова відповідача, яка ґрунтується на відсутності документів, які б підтверджували б відомості про постійне місце проживання у відповідній зоні є протиправною.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи". При цьому, такий документ як довідка про період (періоди) проживання (роботи) на забрудненій території, видана органами місцевого самоврядування є лише підставою для визначення в установленому порядку статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи.

(Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України № К/800/16793/14 від 28.05.2014 року по справі та №К800/29268/15 від 28.07.2015 року).

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (підстави для звільнення від доказування).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши та дослідивши надані докази, враховуючи вищевказані розбіжності у досліджених та проаналізованих матеріалах справи, суд приходить до переконання, що у даному випадку Зарічненським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області не доведено правомірність відмови у призначенні пенсії позивачу ОСОБА_1 зі зменшенням пенсійного віку, як особи потерпілої від наслідків чорнобильської катастрофи (категорії 3), відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.

Тому суд приходить до висновку, що рішення Зарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії від 26.08.2016 року є таким, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, а відтак позов слід задоволити.

На підставі наведеного, керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 14, 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", ст.ст. 10, 11, 69,71, 159-163, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Зарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання незаконними дій Зарічненського об'єднаного управління пенсійного фонду України Рівненської області та про зобов'язання вчинити певні дії - задоволити.

Визнати незаконними дії Зарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з приводу відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, як особі віднесеній до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Зарічненське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Рівненської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, як особі віднесеній до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 26 серпня 2016 року.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Дубровицький районний суд, шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк, з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: підпис

З оригіналом згідно

Суддя Дубровицького

районного суду І.В. Оборонова