Постанова № 63061426, 24.11.2016, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/8853/16-а

Провадження 2-а/524/499/16

ПОСТАНОВА

І м е н е м У к р а ї н и

24.11.2016 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого - судді - Нестеренка С.Г.

при секретарі - Бельченко Н.Л.

з участю позивача ОСОБА_1, відповідача - інспектора роти № 3 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП України - Волікова М.О., представника відповідача - ДПП НП України - Тимошенко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 3 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП України - Волікова Максима Олександровича, Департаменту патрульної поліції Національної Поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

15 листопада 2016 року до суду звернулася ОСОБА_1 із адміністративним позовом до інспектора роти № 3 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП України - Волікова Максима Олександровича, Департаменту патрульної поліції Національної Поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Зазначила, що 10 листопада 2016 року близько 23 год. 50 хв., керуючи транспортним засобом KIA, р.н. НОМЕР_1, в м. Кременчуці по просп. Свободи, була зупинена відповідачем - інспектором роти № 3 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП України Воліковим М.О., котрий ухвалив відносно неї постанову, в якій було зазначено, що вона ( позивач ) нібито рухаючись по просп. Свободи та не вказавши сигнал повороту при перестроюванні, не пред'явила посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов'язкового страхування, чим порушила п. 2.1 (а, б, г) ПДР України, внаслідок чого її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Просила суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АР №178216 від 11 листопада 2016 року, оскільки проступок не вчиняла.

Ухвалою судді від 17 листопада 2016 року до участі у справі було залучено відповідачами - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, поліцейського роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Волікова Максима Олександровича.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, просила задовольнити, посилаючись на обставини та підстави, викладені в позовній заяві. Вважала постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності протиправною, оскільки правопорушення не вчиняла, просила визнати цю постанову протиправною та скасувати її.

Відповідач - інспектор роти № 3 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП України - Воліков М.О., представника відповідача - ДПП НП України - Тимошенко О.О. з позовом не погодилися, пояснили, що інспектор не порушив процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, діяв в межах наданих йому законом повноважень, мав право розглянути вказане адміністративне правопорушення та ухвалити постанову.

Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача та представника відповідача, свідчення свідка, вивчивши матеріали справи, оглянувши відеозаписи події, наданих на компактдисках позивачем та відповідачами, оцінюючи зібрані і надані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставах, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено особу, на яку покладається тягар доказування-в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, а саме покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 33 КпАП України при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Зі ст. 280 КпАП України постає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 283 КпАП України постанова повинна містити, серед іншого, опис обставин, установлених при розгляді справи.

Судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1, 10 листопада 2016 року близько 23 год. 50 хв., керуючи транспортним засобом KIA, р.н. НОМЕР_1, в м. Кременчуці по просп. Свободи, була зупинена відповідачем - інспектором роти № 3 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП України Воліковим М.О.

Цим відповідачем було ухвалено постанову серії АР №178216 від 11 листопада 2016 року, в якій було зазначено, що позивач нібито рухаючись по просп. Свободи та не вказавши сигнал повороту при перестроюванні, не пред'явила посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов'язкового страхування, чим порушив п. 2.1 (а, б, г) ПДР України, внаслідок чого її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Відповідно до п. 2.1 (а, б, г) ПДР України, затверджених Постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (в редакції станом на 10 листопада 2016 року) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон);

ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Копія постанови не була вручена позивачеві після її складання та ухвалення під розпис, а вручена наступного дня позивачеві в УПП у м. Кременчуці ДПП НП України.

Суд вважає дану постанову протиправною, оскільки була ухвалена передчасно, без перевірки всіх обставин та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Дійсно, позивач, керуючи зазначеним автомобілем, рухалася у наведений час та дату по просп. Свободи у м. Кременчуці і була зупинена відповідачем Воліковим М.О. в районі зупинки громадського транспорту «вул. В.Бойка». Після зупинки автомобіля під керуванням позивача, інспектор Воліков М.О. підійшовши до позивача, представився з наданням службового посвідчення та повідомив позивача про нібито вчинене нею певного адміністративного правопорушення. На вимогу позивача відповідач Воліков М.О. детально не пояснював у чому саме полягає правопорушення і лише на неодноразові вимоги пояснив, що позивач при керуванні автомобілем при вчиненні маневру при перестроюванні у рядах полоси свого руху не вмикала світлові покажчики. У той же самий час на вимогу позивача надати відповідні докази зазначив, що доказів за даних обставин не вимагається, достатньо подання одного рапорту поліцейського. Крім того, відповідач Воліков М.О. неодноразово вимагав від позивача надати посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. У свою чергу, позивач, хоча і з певним часовим інтервалом між вимогами відповідача, надавала двічі такі документи цьому відповідачеві, зокрема шляхом їх демонстрації та можливості у інспектора вільного доступу до цих документів при їх демонстрації, а також передавала ці документи інспектору вдруге особисто в руки. Вказані обставини чітко постають з наданих сторонами у справі відеозаписів події зупинки автомобіля під керуванням позивача. Підтвердженням виконання позивачем вимог інспектора Волікова М.О. також є і ос порена позивачем постанова, в якій були відображені відомості стосовно позивача, які можливо було дізнатися лише з вказаних документів.

Суд також враховує, що відповідачами так і не були надані докази на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, а саме щодо порушень правил вчинення маневрів перестроювання з одного ряду в інший ряд полоси (напрямку) руху автомобіля під керуванням позивача, яке полягало б у несвоєчасному поданні або взагалі у неподанні світловими покажчиками відповідних маневрів.

Натомість, суд також враховує і ту обставину, що відповідач Воліков М.О. не мав достатніх законних підстав для зупинки автомобіля під керуванням позивача у відповідності до вимог ст. 35 Закону України «Про національну поліцію».

Зокрема, відповідно до ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Так, у судовому засіданні інспектор Воліков М.О. вказав про те, що він разом з іншим інспектором тривалий час слідкували за автомобілем під керуванням позивача, який рухався повільно, внаслідок чого у них виникла підозра у тому, що водій перебував у нетверезому стані, і пізніше такий факт не підтвердився. Сам факт повільного руху автомобіля під керуванням позивача не свідчить та не є самостійним адміністративним правопорушенням.

Крім того, суд враховує, що відповідачем - поліцейським Воліковим М.О. не було текстуально роз'яснено права та обов'язки позивачеві згідно ст. 268 КпАП України та не було запропоновано надати свої пояснення у письмовій формі до ухвалення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а також не було роз'яснено право позивачеві щодо заявлення клопотання про допит інспектором Воліковим М.О. чоловіка позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4, котрий підтвердив у судовому засіданні наведені вище обставини.

Суд вважає, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути здійснене на підставі неналежних доказів його вини.

При ухваленні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відповідач не виконав вимог закону, а саме ст.ст. 14-1, 22, 34, 35, 251, 256, 283 КпАП України, у зв'язку з чим постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є такою, що не відповідає закону, порушує права позивача і підлягає скасуванню. Зокрема, у судовому засіданні відповідач Воліков М.О. пояснив, що по реєстраційним відомостям було перевірено, що позивач раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, а тому у нього була можливість винести позивачеві попередження, від якої він пізніше відмовився внаслідок неналежної, на його погляд, поведінки позивача, яка полягала у тому, що позивач вимагала вказати причини зупинки, факт і докази нібито вчиненого нею правопорушення та нібито відмови у наданні витребуваних документів.

Звідси, необхідно визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серія АР № 178216 від 11 листопада 2016 року, ухваленої інспектором роти № 3 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП України Воліковим Максимом Олександровичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. на користь держави.

Згідно п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» необхідно стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної Поліції України судовий збір на користь держави у розмірі 1378 грн.

Керуючись ст.ст. 287 - 289 КпАП України, ст.ст. 17, 19, 69, 70, 71, 158-163, 171-2 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серія АР № 178216 від 11 листопада 2016 року, ухваленої інспектором роти № 3 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП України Воліковим Максимом Олександровичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. на користь держави.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної Поліції України судовий збір на користь держави у розмірі 1378 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського Апеляційного Адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука упродовж десяти днів з дня проголошення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо постанову не скасовано.

Повний текст постанови виготовлено 29 листопада 2016 року.

Суддя: