Рішення № 63059561, 21.11.2016, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/2238/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЯМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року Житомирський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді - Зубчук І.В.

секретаря с/з - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю та зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна обєктом права спільної сумісної власності подружжя та встановлення порядку користування спільним майном подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання 1/2 частини житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0300 га. загальною вартістю 55 000 особистою приватною власністю, в обґрунтування якого зазначив, що 01 червня 2005 року, він набув (в порядку приватизації) у приватну власність квартиру кв.№71 по вул.Генерала Потапова, буд.9/11 в м.Житомирі, яку 14 квітня 2006 року продав за 34 000 доларів США і в той же день він придбав квартиру №77 по вул.Маршала Рибалка в будинку №6 в м.Житомирі, яка у вересні 2010 року продана за 55 000 доларів США (440 000 гривень).

Далі в позові позивач зазначає, що 06 жовтня 2010 року він отримав в дар квартиру, що розташована АДРЕСА_2, яку також у вересні 2011 року продав за 55 000 доларів США (440 000 гривень).

В подальшому позивач зазначає, що 1/2 частину житлового будинку, яка знаходиться в АДРЕСА_3 та земельну ділянку площею 0,0300 га. загальною вартістю 55 000 доларів США (440 000 гривень) він придбав за особисті кошти, які отримав від продажу квартири АДРЕСА_2, а тому дане майно не є спільною сумісною власністю подружжя в розумунні ст.60 Сімейного кодексу України.

В ході судового розгляду відповідач ОСОБА_3 подала зустрічний позов та зазначила, що 01 серпня 2006 року вона уклала шлюб з ОСОБА_4, від якого мають малолітню доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з ними в спільному будинку.

Починаючи з кінця 2005 року увесь час подружжя проживало разом однією сімєю та вели спільне господарство. За час спільного сумісного проживання вони за спільні кошти придбали спірне житло, а саме 1/2 частину житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_3 та земельну ділянку площею 0,0300 га., яке просить визнати спільною власністю подружжя та встановити порядок користування ним при цьому виділити ОСОБА_3 у користування ізольовані кімнати житловою площею 20,7 кв.м., на першому поверсі та 10,2 кв.м. на другому поверсі та ванну кімнату площею 5,0 кв.м. на першому поверсі з урахуванням інтересів неповнолітньої доньки, а ОСОБА_4 виділити у користування ізольовану кімнату житловою площею 20, 7 кв.м. на другому поверсі та ванну кімнату 4,5 кв.м. на 2 поверсі.

В судовому засіданні представники позивача підтримали первинний позов з підстав зазначених в ньому та просили відмовити в задоволенні зустрічного позову за безпідставністю, оскільки спірне майно придбано за особисті кошти позивача ОСОБА_2

Відповідач та її представник первісний позов не визнали, суду пояснили, що подружжя тривалий час проживало разом, вело спільне господарство, відповідач також працювала та вносила свою частку в бюджет сімї, нерухоме майно було придбано за спільні кошти подружжя, тому просили зустрічний позов задовольнити з підстав зазначених в ньому, а в задоволенні первинного позову відмовити.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 01 серпня 2006 року (а.с.15), від якого мають неповнолітню дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16).

Згідно договору купівлі-продажу від 14 квітня 2006 року позивач продав належну йому на підставі свідоцтва про право приватної власності на житло, виданого відділом приватизації державного житлового фонду Житомирського міськвиконкому від 01.06.2005 року за №49281 кв.№171 по вул.Генерала Потапова, буд. 9/11 в м.Житомирі за 40 789,00 грн. (а.с.33) і в той же день придбав квартиру №77 по вул. Маршала Рибалка в будинку №6 в м.Житомирі за 25 223,81 грн. (а.с.37), яку 22 вересня 2010 року було відчужено на підставі договору купівлі-продажу за 57 128 грн. (а.с.75).

Судом також встановлено, що 06 жовтня 2010 року позивач отримав в дар квартиру, що розташована АДРЕСА_2, яку в жовтні 2011 року продав за 60 770,00 гривень (а.с.41-44).

В подальшому 11 жовтня 2011 року на імя позивача було придбано 1/2 частину житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_3 за 162 873,00 грн. та земельну ділянку площею 0,0300 га. розташовану за адресою: урочище ОСОБА_7 гора, вул.Прибрежна, 17 Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області кадастровий номер 1822083000:07:002:1310 за 20 500 грн. Дані правочин вчинено за згодою дружини позивача ОСОБА_3 (а.с.19-22, 27-29).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Іванівської сільської ради Житомирського району №737 від 12 червня 2015 року в квартирі №1, яка розташована по вул.Прибережна, буд.17 в с.Іванівка, Житомирського району Житомирської області зареєстровані та проживають: ОСОБА_2, дружина - ОСОБА_3, дочка ОСОБА_6, дочка ОСОБА_8, онук ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.14).

Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 Сімейного кодексу України, ч.3 ст.368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що під час перебування сторін в шлюбі, було придбано оспорюване майно, а саме: квартиру №1, яка розташована в будинку №17 по вул.Прибережній в с.Іванівка, Житомирського району Житомирської області та 1/2 ідеальну частину земельної ділянки, загальною площею 600 кв.м., розташованих за адресою урочище ОСОБА_7, вул.Прибережна, 17, Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Враховуючи те, що дане майно було придбано сторонами по справі та оформлене на відповідача під час перебування сторін в зареєстрованому шлюбі за спільні кошти, все це в сукупності дає підстави для визнання спірного майна спільним майном подружжя, не зважаючи на те, що право власності оформлено на відповідача по справі.

Суд не приймає до уваги посилання представників позивача по первинному позову про те, що квартиру №1, яка розташована в будинку №17 по вул.Прибережній в с.Іванівка, Житомирського району Житомирської області та 1/2 ідеальну частину земельної ділянки, загальною площею 600 кв.м., розташованих за адресою урочище ОСОБА_7, вул.Прибережна, 17, Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області є особистою власністю ОСОБА_2, оскільки суду не надано належних та переконливих доказів того, що кошти отримані від продажу квартири АДРЕСА_4 в м .Житомирі, а тому визнає право власності в рівних частках за кожним з подружжя.

Суд також не приймає до уваги посилання представників позивача на невідповідність вартості квартир зазначених в договорах купівлі-продажу квартир та реальним коштам, що були за них сплачені , оскільки дані твердження окрім показам представників позивача не підтверджені достовірними та допустимими доказами.

Згідно ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За підставі вищевказаного вбачається, що у відповідності до вимог ч.1 ст.70 Сімейного кодексу України, спірне майно належить на праві спільної сумісної власності, як позивачу так і відповідачу, а відповідно і за позивачем має бути визнано право власності на 1/2 частину спірного майна.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності подружжя, якщо майно набуте за час шлюбу, передбачається, що воно є спільним.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК України).

Відповідно до ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

Виходячи з принципу рівності часток подружжя у спільному майні суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_3 право на 1/2 ід.частку квартиру №1, яка розташована в будинку №17 по вул.Прибережній в с.Іванівка, Житомирського району Житомирської області та 1/2 ідеальну частину земельної ділянки, загальною площею 600 кв.м., розташованих за адресою урочище ОСОБА_7, вул. Прибережна, 17, Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Суд відмовляє в частині задоволення зустрічного позову, а саме встановлення порядку користування, спільним сумісним майном подружжя, оскільки не має необхідних технічних знань, які необхідні для визначення варіантів поділу майна, а на неодноразові пропозиції суду в призначенні будівельної експертизи сторони в категоричній формі відмовлялися.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 30, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 60, 70 Сімейного кодексу України, Постанова Пленуму Верховного суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_2 відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати квартиру №1, яка розташована в будинку №17 по вул.Прибережній в с.Іванівка, Житомирського району Житомирської області та 1/2 ідеальну частину земельної ділянки, загальною площею 600 кв.м., розташованих за адресою урочище ОСОБА_7, вул.Прибережна, 17, Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області спільною сумісною власністю подружжя.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири №1, яка розташована в будинку №17 по вул.Прибережній в с.Іванівка, Житомирського району Житомирської області та 1/2 частину від 1/2 ідеальної частину земельної ділянки, загальною площею 600 кв.м., розташованих за адресою урочище ОСОБА_7, вул.Прибережна, 17, Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в сумі 487 гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Житомирський районний суд Житомирської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І. В. Зубчук