Рішення № 63058948, 03.11.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/10061/16-ц

Провадження № 2/161/3720/16

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

03 листопада 2016 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Пушкарчук В.П.,

при секретарі Сіньчук Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу позики. В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що 19 липня 2012 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_3 було посвідчено довіреність серії ВРТ № 409568, якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 придбати за кордоном автомобіль на імя позивача. Довіреність була видана строком на один рік. Відповідач придбав за кордон автомобіль. Після придбання автомобіля від суми виділеної відповідачу залишилося 2000 Євро. Позивач звернувся до ОСОБА_2 з проханням повернути залишок, на що відповідач запевнив, що поверне кошти пізніше. Для підтвердження своїх слів 27 травня 20113 року ОСОБА_2 написав розписку про отримання в борг коштів в розмірі 2 000 Євро під 3% річних, зобовязуючись повернути вказані кошти до 01 вересня 2013 року. Зважаючи на дату повернення відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо своєчасного повернення отриманих в позику коштів.

На момент подання даної позовної заяви відповідач не повернув позичених коштів і наміру повертати позику не виявляє, то позивач просив стягнути примусово з відповідача борг в сумі 2 000 Євро, що в еквіваленті становить 54765,18 грн., суму індексу інфляції в розмірі 46216,34 грн., три відсотки річних за прострочення виконання зобовязання в розмірі 4655,04 грн., три проценти за розпискою в розмірі 5065,78 грн., а всього: на загальну суму 110702,34 грн.

Враховуючи факт порушення відповідачем його зобовязання в частині повернення позики, позивач просив стягнути в судовому порядку суму боргу в розмірі 110702,34 грн. та судові витрати по справі.

Позивач в судове засідання подав заяву, якою позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити та розгляд справи проводити у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про день і час розгляду справи, жодних заперечень, доказів, суду не подав, а тому суд вважає можливим провести заочний розгляд справи, по наявних доказах, відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України.

Відповідно до ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: 1)договори та інші правочини; 2)створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3)завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4)інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом при розгляді справи встановлено, що 19 липня 2012 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_3 було посвідчено довіреність серії ВРТ № 409568, якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 придбати за кордоном автомобіль на імя позивача (а.с. 8). Довіреність була видана строком на 1 рік.

Після придбання автомобіля від суми виділеної відповідачу залишилося 2000 Євро. Позивач звернувся до ОСОБА_2 з проханням повернути залишок, на що відповідач запевнив, що поверне кошти пізніше. Для підтвердження своїх слів 27 травня 20113 року ОСОБА_2 написав розписку про отримання в борг коштів в розмірі 2 000 Євро під 3% річних, зобовязуючись повернути вказані кошти до 01 вересня 2013 року (а.с. 9).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 отримав позику у ОСОБА_1

Зважаючи на дату повернення відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо своєчасного повернення отриманих в позику коштів.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Позивачем надано розписку від 27.05.2013 року про отримання ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 2000 Євро під 3% (а.с. 9).

У відповідності до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк повернення позики у договорі визначений 01 вересня 2013 року.

На час звернення до суду, ОСОБА_2 свого зобовязання не виконав, позичених грошей не повернув. Станом на час розгляду справи судом позика не повернута.

Згідно ч.1 п.3 ст. 3 Цивільного кодексу України за субєктом цивільного права зберігається можливість укладати договір і визначати його зміст, на свій розсуд, відповідно до домовленості, що і було зроблено в даному випадку між позивачем та відповідачем.

Крім того, оскільки оригінал договору позики знаходиться у позивача, то дане зобовязання вважається не виконаним боржником як зазначено ст. 545 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до договору та ст. 1049 ЦК України відповідач взяв на себе зобовязання повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що були йому передані позикодавцем.

Крім того в силу ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобовязання.

Судом при розгляді справи встановлено, що ОСОБА_2 належним чином взяті на себе зобовязання з повернення грошових коштів ОСОБА_1 не виконав.

В результаті чого в нього виникла заборгованість перед ОСОБА_1 в розмірі 2000 Євро, а також згідно розрахунків - три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 4655,04 грн. та три проценти згідно розписки в розмірі 5065,78 грн.

Щодо стягнення суми індексу інфляції в розмірі 46216,34 грн., то суд вважає, що дану вимогу не слід задовольняти, оскільки договір укладався у іноземній валюті.

Зі змісту ст. 533 Цивільного кодексу України вбачається, що грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 2 000 Євро, що в еквіваленті відповідно до офіційного курсу валют на дату розгляду справи становить 56714,00 грн., три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 4655,04 грн. та три проценти згідно розписки в розмірі 5065,78 грн., а всього: 66434,82 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 664,35 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 23, 509, 526, 625, 629, 1046, 1047, 1048, 1050, 1167 ЦК України, ст. ст. 10, 57, 60, 88, 212 - 215, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: 43005, м. Луцьк, пр. Грушевського, 8/21, на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 2 000 Євро, що в еквіваленті відповідно до офіційного курсу валют на дату розгляду справи становить 56714,00 грн., три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 4655,04 грн. та три проценти згідно розписки в розмірі 5065,78 грн., а всього: 66434,82 (шістдесят шість тисяч чотириста тридцять чотири гривні вісімдесят дві копійки) грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 664,35 (шістсот шістдесят чотири гривні тридцять пять копійок) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача ОСОБА_2, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області ОСОБА_4