Рішення № 63058834, 29.11.2016, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/1211/16-ц

Провадження № 2/0158/421/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2016 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Корецької В.В.

при секретарі - Процик Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ківерцівської міської ради Волинської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Ківерцівської міської ради Волинської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Свій позов мотивує тим, що 15.12.2002 року померла її матір ОСОБА_3, після смерті якої вона отримала у спадщину 1/2 частину житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться в м. Ківерці, по вул. Чапаєва, 7, Волинської області.

Вищевказаний житловий будинок належав по 1/2 частині ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Остання ще за життя дозволила ОСОБА_3 користуватися своєю 1/2 частиною житлового будинку та земельною ділянкою, оскільки сама проживала за іншою адресою та померла у 1986 році.

Після її смерті ОСОБА_3 продовжувала проживати у вказаному житловому будинку, добросовісно та безперервно володіла та відкрито користувалась даним нерухомим майном та земельною ділянкою, доглядала за будинком та утримувала його, оскільки завжди проживала в ньому.

Також вказує, що від народження проживала в даному будинку до 03.02.2006 року.

На даний час позивач проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, однак весь час після смерті матері вона добросовісно та безперервно володіє та відкрито користується даним нерухомим майном та земельною ділянкою, а тому просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться в м. Ківерці, по вул. Чапаєва, 7, Волинської області за набувальною давністю.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не зявилася, від її представника ОСОБА_5 до суду надійшла заява, згідно якої позовні вимоги підтримують, просять їх задоволити та розгляд справи проводити у їх відсутності /а.с.81/.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, подав до суду заяву, згідно якої позов визнає та просить розгляд справи проводити у його відсутності /82-84/.

Представник відповідача від Ківерцівської міської ради Волинської області в судове засідання не зявився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, щодо вирішення позову поклався на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст. 197 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно з інвентаризаційної справи №1303 від 29.04.1969 року власниками житлового будинку, що знаходиться в м. Ківерці по вул. Чапаєва, 7, Волинської області були ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Згідно свідоцтва про смерть серії І-ЕГ №122608 від 23.01.2003 року, виданого Відділом РАЦС Ківерцівського РУЮ ОСОБА_3 померла 15.12.2002 року /а.с.3/.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 26.11.2003 року спадкоємцем майна ОСОБА_3, яке складається з 1/2 частини житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться в м. Ківерці, по вул. Чапаєва, Волинської області, є її дочка ОСОБА_1 /а.с.4/.

Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6474224 від 10.02.2005 року 1/2 частка житлового будинку належить ОСОБА_1 /а.с.5/.

Разом з тим, як вбачається з відповіді наданої Ківерцівським РВ ДРАЦС від 27.06.2016 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла 02.05.1986 року /а.с.32/.

З повідомлення Ківерцівської державної нотаріальної контори №1108/01-16 від 04.07.2016 року та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №44341790 від 04.07.2016 року після смерті ОСОБА_4, яка померла 02.05.1986 року була заведена спадкова справа №57 за 1988 рік Рожищенською районною державною нотаріальною конторою /а.с.36/.

Згідно копії спадкової справи №57 за 1988 рік судом встановлено, що спадкоємцем спадкового майна після смерті ОСОБА_4 є її син ОСОБА_2, який звернувся до Рожищенської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, однак на виклики нотаріальної контори останній не зявлявся, та свідоцтво не видавалось, про що не заперечив і сам відповідач /а.с.42-46/.

Пунктом 9 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом пяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

Відповідно до ч. 2 ст. 344 ЦК України, не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів про набувальну давність добросовісність має враховуватися саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Добросовісне володіння має місце тоді, коли володілець не знав і не міг знати про те, що володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Як вбачається з представлених суду доказів, житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами знаходиться в населеному пункті, має в ньому окремий порядковий номер, інші особи на володіння та користування даним обєктом на підставах, передбачених законом, своїх прав не заявляють.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може предявити позов про визнання його права власності, зокрема, за набувальною давністю, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст. 344, ст. 382 ч. 2, ст. 392 ЦК України).

Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 добросовісно користується та володіє цілим житловим будинком з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться в м. Ківерці, по вул. Чапаєва, 7, Волинської області понад десять років, однак не може ним розпоряджатися, оскільки їй належна лише 1/2 частка даного будинку.

Відтак, на підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що за позивачем слід визнати право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться в м. Ківерці, по вул. Чапаєва, 7, Волинської області за набувальною давністю.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 321, 344 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться в м. Ківерці, по вул. Чапаєва, 7, Волинської області за набувальною давністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Ківерцівський районний суд до апеляційного суду у Волинській області протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які були відсутні під час проголошення рішення, з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька