Ухвала суду № 63058470, 24.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24 листопада 2016 року м. Київ К/800/31963/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної казначейської служби України у Полтавській області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Лукмасло М.М. від 26 квітня 2015 року про закінчення виконавчого провадження ВП №47954554, відшкодування 31200,00 грн моральної шкоди та зобов'язання Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області списати з рахунків відповідача ці кошти. В обґрунтування позову зазначив, що на примусовому виконанні у відповідача перебував виконавчий лист, виданий у справі № 537/3700/14-а, яким зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області провести перерахунок та виплату йому пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, категорії І, інваліду ІІ групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком за період з 08 січня по 02 серпня 2014 року включно. Посилаючись на те, що рішення суду в частині зобов'язання виплатити кошти боржником не виконане, проте, не зважаючи на це 26 квітня 2015 року державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, просив суд задовольнити позов.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 30 серпня 2016 року позов задоволено частково. Визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Лукмасло М.М. від 26 квітня 2015 року про закінчення виконавчого провадження ВП №47954554 з виконання виконавчого листа № 537/3700/14-а, виданого Крюківським районним судом м. Кременчука 15 червня 2015 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач оскаржив рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 30 серпня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий апеляційний розгляд, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, зокрема, норм Цивільного кодексу України щодо відшкодування моральної шкоди. Вказує, що апеляційний суд не дав належної правової оцінки обставинам справи та наданим позивачем доказам, що свідчать про завдання йому моральних збитків внаслідок неправомірних дій відповідача.

Згідно із пунктом 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із змісту оскаржуваного судового рішення видно, що залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зокрема, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд виходив з наступного.

За змістом статей 23 та 1167 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок душевних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до підпункту 2 частини 3 статті 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 3,4,5 постанови Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Виходячи з вищенаведених норм матеріального права, колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження того, що дії відповідача завдали йому моральні страждання, що виразились у душевних стражданнях у зв'язку з позбавленням права власності на вказані доплати, чим принижено честь особи, яка втратила здоров'я у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, втрати нормальних життєвих зв'язків та потреби додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому, висновок психолого-психіатричного, медичного дослідження моральної шкоди та еквіваленту її відшкодування на який посилається позивач, як на письмовий доказ завданої моральної шкоди, не є доказом завдання моральної шкоди позивачу саме діями та рішеннями відповідача.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку що постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, а тому підстав для її скасування немає.

У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування чи зміни судових рішень, а викладені в ній доводи перевірені судами і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми процесуального права.

Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Головчук