Ухвала суду № 63058284, 30.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 р. Справа № 876/7070/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівКузьмича С.В. та Костіва М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, діючого за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_2, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 24.06.2016р. про залишення без розгляду позовної заяви представника ОСОБА_1, діючого за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_2, до Інспектора роти № 2 батальйону УПП в містах Ужгороді та Мукачеві ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, Управління патрульної поліції у містах Ужгороді та Мукачеві Департаменту патрульної служби про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваною ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 24.06.2016р. залишено без розгляду позовну заяву представника ОСОБА_1, діючого за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_2, до Інспектора роти № 2 батальйону УПП в містах Ужгороді та Мукачеві ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, Управління патрульної поліції у містах Ужгороді та Мукачеві Департаменту патрульної служби про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення (а.с.30).

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив представник ОСОБА_1, діючий за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_2, який у апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, за якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду (а.с.32-35).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у попередній ухвалі від 27.05.2016р. про залишення позовної заяви без руху суддя не витребовував доказів несвоєчасного отримання спірної постанови; позивачем подано обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому наголосив на випадковому отриманні копії постанови.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не зявилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує із змісту оскаржуваної ухвали, підставою для прийняття судом рішення про залишення позову представника ОСОБА_1, діючого за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_2, без розгляду слугувало те, що останнім пропущений 10-денний строк звернення до суду із розглядуваним позовом, при цьому із змісту постанови ПС2 № 729422 від 27.01.2016р. слідує, що її скеровано позивачу рекомендованим листом за адресою: Ужгородський район, с.Оноківці, вул.Тупікова, 37.

Також заявлений позов подано до суду 12.06.2016р., заявлене клопотання про поновлення строку є необґрунтованим, через те, що правові підстави для поновлення цього строку є відсутніми.

Між тим, з наведеними висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, з наступних підстав.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Окрім цього, із змісту ст.289 КУпАП слідує, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Як слідує з матеріалів справи, 27.01.2016р. інспектором роти № 2 батальйону УПП в містах Ужгороді та Мукачеві ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 винесено постанову серії ПС2 № 729422, відповідно до якої ОСОБА_2 скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.126, ч.2 ст.122 КУпАП, у звязку з чим до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу.

Згідно цієї постанови її копію скеровано рекомендованим листом за вих. № 489 від 27.01.2016р. (а.с.8).

Разом з тим, будь-які достовірні докази отримання позивачем спірної постанови в установлені строки у матеріалах справи є відсутніми.

Окрім цього, подаючи до суду первинну та змінену позовні заяви, представник ОСОБА_1, діючий за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_2, наголошував на тому, що про існування спірної постанови позивач дізнався 18.05.2016р. випадково (а.с.3-7, 17-22), через що просив поновити строк звернення до суду.

Наведені обставини судом першої інстанції не перевірені та будь-якими доказами не спростовані. Водночас, помітка у постанові у справі про адміністративне правопорушення про відправлення її копії не може вважатися належним доказом її відправлення.

Наведені обставини під час прийняття процесуального рішення залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.100 та п.5 ч.1 ст.107 КАС України наявність достатніх підстав для визнання поважними причин пропуску установленого строку звернення до суду визначається на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів.

Таким чином, судом першої інстанції не зясовано питання, з якого часу розпочався перебіг 10-денного строку звернення до суду; помилково покладено в основу прийняття рішення про залишення позовної заяви без розгляду лише наявність у спірній постанові відмітки про її відправку копії позивачу.

Стосовно необґрунтованості заявленого клопотання про поновлення строку звернення до суду колегія суддів зазначає, що у попередній ухвалі суду від 27.05.2016р. про залишення позовної заяви без руху не зазначалося про відсутність обґрунтування клопотання про поновлення строку; в самій ухвалі від 24.06.2016р. не наведено, які саме докази повинен був подати позивач для підтвердження доводів свого клопотання.

Наведені обставини свідчать про передчасний та поспішний висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин; також у суду першої інстанції не було достатніх підстав для залишення позовної заяви без розгляду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що правило встановлення обмежень доступу до суду у звязку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи (рішення Європейського Суду з прав людини «Іліан проти Туреччини»).

Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Оцінюючи дійсні обставини справи, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, а також обставини, на які позивач посилається як на поважні, суд першої інстанції повинен надати оцінку та провести обєктивний аналіз всіх наведених у позові доводів та обставин справи, що дозволить дати відповідь на питання про те, чи позивачі за встановлених обставин мали дійсну можливість своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду.

Вищенаведені обставини у своїй сукупності є визначальними при вирішенні наведеного процесуального питання, через що решта висновків ухвали суду не носить принципового характеру.

Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного залишення позовної заяви без розгляду, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1); якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (п.6).

В розглядуваному випадку апеляційним судом не приймалося судове рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, оскільки винесена лише ухвала про вирішення процесуального питання, а не по суті позовних вимог; також апеляційним судом повернуто справу на новий розгляд, через що не здійснювалася зміна розподілу судових витрат.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що правові підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат в разі скасування ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду та направлення справи на продовження розгляду є відсутніми. Таке питання повинно вирішуватися вже судом першої інстанції за результатами нового розгляду справи по суті.

Також колегія суддів не убачає правових підстав для повернення апелянту сплаченого судового збору згідно вимог ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.160, 195-197, п.3 ч.1 ст.199, п.п.1, 4 ч.1 ст.204, п.6 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 211, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, діючого за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_2, задоволити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 24.06.2016р. про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 308/5368/16-а - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: С.М.Кузьмич

ОСОБА_4