Ухвала суду № 63058116, 23.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 р. Справа № 876/8712/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В.,Гудима Л.Я..

за участі секретаря судового засіданняФедчук М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держземагентства у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 року по справі № 807/553/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держземагентства у Закарпатській області, третьої особи Баранинської сільської ради про визнання незаконними дії та зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

26.03.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держземагентства у Закарпатській області, третьої особи Баранинської сільської ради , та просив :

- визнати незаконними дії субєкта владних повноважень - Головного управління Держземагентства у Закарпатській області щодо ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту села Барвінок на території Баранинської сільської ради згідно графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки;

- визнати дії Головного управління Держземагентства у Закарпатській області та такими, що порушили права позивача ;

- зобовязати Головне управління Держземагентства у Закарпатській області розглянути у встановленому законом порядку клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту села Барвінок на території Баранинської сільської ради згідно графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки ;

- зобовязати Головне управління Держземагентства у Закарпатській області офіційно у письмовій формі вибачитися у звязку з відмовою у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту села Барвінок на території Баранинської сільської ради згідно графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що як учасник антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та громадянин України звернувся до Головного управління Держземагентства у Закарпатській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту села Барвінок на території Баранинської сільської ради Ужгородського району згідно графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Однак, відповідач листом від 23.03.2015 року № 31-7-0.6-4646/2-15 відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Вважає таку відмову протиправною, такою, що суперечить вимогам Конституції України та земельного законодавства, яким врегульовано порядок надання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 року позов задоволено частково. Зобовязано Головне управління Держземагентства у Закарпатській області розглянути у встановленому законом порядку клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства розташованих за межами населеного пункту села Барвінок на території Баранинської сільської ради згідно графічних матеріалів поданих заявником.. В решті вимог адміністративного позову - відмовлено.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

Зокрема, доводи апеляційної скарги обґрунтовують тим, що відповідно до доручення від 08.10.2014р. №37732/0/1-14, наданого Держземагентству України Віце-премєр-міністром - Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України ОСОБА_2, зобовязано керівників територіальних органів Держземагентства області повідомляти Головне управління про позицію органів місцевого самоврядування (письмова відповідь або її відсутність) щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Враховуючи вищенаведене, дане клопотання не може бути розглянуте в установленому законом порядку, оскільки відповідно до листа від 16.03.2015р. № 64 Баранинська сільська рада заперечує проти надання дозволу на розробку проекту землеустрою у звязку із запланованим розташуванням у вказаному контурі стадіону. Відтак, апелянт вважає, що позивачу правомірно було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

У звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи, 20 лютого 2015 року, позивач, як учасник антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та громадянин України звернувся до Головного управління Держземагентства у Закарпатській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 2,0 га за межами населеного пункту села Барвінок на території Баранинської сільської ради Ужгородського району згідно графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

23 березня 2015 року, листом № № 31-7-0.6-4646/2-15 від 23.03.2015 року відповідачем було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Із змісту листа-відмови відповідачем повідомлено позивача, що відповідно до доручення від 08.10.2014 №37732/0/1-14, наданого Держземагентству України Віце-премєр-міністром - Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України ОСОБА_2, зобовязано керівників територіальних органів Держземагентства області повідомляти Головне управління про позицію органів місцевого самоврядування (письмова відповідь або її відсутність) щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Враховуючи вищенаведене, дане клопотання не може бути розглянуте в установленому законом порядку, оскільки відповідно до листа від 16.03.2015 № 64 Баранинська сільська рада заперечує проти надання дозволу на розробку проекту землеустрою у звязку із запланованим розташуванням у вказаному контурі стадіону.

13 березня 2015 року позивачем на адресу Головного управління Держземагентства у Закарпатській області направлено запит на отримання інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На даний запит надано відповідь від 18.03.2015 року за № 31-7-0.10-4382/2-15 разом з доданими документами, які були повязані з розглядом клопотання від 20 лютого 2015 року.

У відповідь на лист Головного управління Держземагентства у Закарпатській області листом Управління Держземагентства в Ужгородському районі Закарпатської області від 03.03.2015 року № 22-709.0.2-2397/2-15 надано відповідь, за змістом якої слідує, що гр. ОСОБА_1 на території м. Ужгорода та Ужгородського району, станом на 01.01.2013 року земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства не отримувалася та даний контур № 184 відноситься де земель сільськогосподарського призначення

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем при зверненні до ГУ Держземагентства у Закарпатській області із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства виконані вимоги ст.118 ЗК України. Зокрема у клопотанні від 20 лютого 2015 року зазначено цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання долучено перелік документів визначений Кодексом. Крім того, дотримання позивачем форми та змісту клопотання відповідач не ставив під сумнів та не мотивував цим оскаржувану відмову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до положень пункту 14 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються такі пільги: першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Так, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом «б» частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Отже, позивач має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомого згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування обєкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобовязує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Зі змісту листа від 23 березня 2015 року, листом № 31-7-0.6-4646/2-15 від 23.03.2015 року суд встановив, що підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою є те, що Баранинська сільська рада заперечує проти надання дозволу на розробку проекту землеустрою у звязку із запланованим розташуванням у вказаному контурі стадіону.

У відповідь на лист Головного управління Держземагентства у Закарпатській області листом Управління Держземагентства в Ужгородському районі Закарпатської області від 03.03.2015 року № 22-709.0.2-2397/2-15 надано відповідь, за змістом якої слідує, що гр. ОСОБА_1 на території м. Ужгорода та Ужгородського району, станом на 01.01.2013 року земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства не отримувалася та даний контур № 184 відноситься де земель сільськогосподарського призначення

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За приписами частини другої статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші обєкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Суд звертає увагу на те, що у своїй заяві позивач просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Баранинської сільської ради згідно графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

ОСОБА_3 Суд України у постанові від 10.12.2013р. у справі №21-358а13 зазначив, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Згідно з частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, надання у власність та користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності віднесено до повноважень Держгеокадастру та його територіальних органів.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування обєкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ст.118 Земельного кодексу України).

В силу положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач у ході судового розгляду справи не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідачем не доведено, що ним досліджені всі фактичні обставини справи під час розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Відмова у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою ґрунтується на листі від 16.03.2015 року № 64, згідно якого Баранинська сільська рада заперечує проти надання дозволу на розробку проекту землеустрою у звязку із запланованим розташуванням у вказаному контурі стадіону.

Як вже зазначав суд вище, відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування обєкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Однак, оскаржувана відповідь не містить аналізу відповідності поданої позивачем заяви наведеним вимогам закону.

Відтак, суд першої інстанції суд дійшов вірного висновку про наявність підстав лише для зобовязання Головного управління Держземагентства у Закарпатській області розглянути у встановленому законом порядку клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства розташованих за межами населеного пункту села Барвінок на території Баранинської сільської ради згідно графічних матеріалів поданих заявником із урахуванням висновків суду.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 41, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держземагентства у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 року у адміністративній справі № 807/553/15 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

ОСОБА_4

Повний текст

виготовлено 28.11.2016 року.