Ухвала суду № 63058105, 29.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 876/7833/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючогосудді ОСОБА_1,

суддів Хобор Р.Б., Попка Я.С.

з участю секретаря судового засідання Мельничук Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 року у справі № 813/1602/16 за позовом ОСОБА_2 до Дрогобицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 25-О «Про звільнення» від 14.04.2016 року;

- поновити ОСОБА_2 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу податку на прибуток, місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області;

- стягнути з Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- в частині поновлення позивача на роботі допустити негайне виконання рішення суду.

Позовні вимоги мотивує тим, що наказ на Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 25-О «Про звільнення» від 14.04.2016 року щодо його звільнення зі служби суперечить вимогам закону та істотно порушує його права, передбачені Конституцією та законами України, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Позивач вважає, що вказаний наказ є протиправним, а ОСОБА_2 підлягає поновленню на роботі, оскільки у відповідності до статті 49-2 Кодексу законів про працю України відповідачем порушено процедуру вивільнення працівника, зокрема, при вивільненні від займаної посади йому не було запропоновано будь-якої вакантної посади станом на момент вивільнення, зокрема і ту, яку він обіймав.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 року позов задоволено, а саме визнано протиправним та скасувано наказ Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 25-О від 14.04.2016 року, також було вирішено поновити ОСОБА_2 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу податку на прибуток, місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області з 15 квітня 2016 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.

Просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 перебував на службі в податкових органах України з 17.07.2008 року, зокрема з 16.12.2015 року на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу податку на прибуток, місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області відповідно до наказу від 16.12.2015 року №71-О, що підтверджується записом в трудовій книжці.

02.02.2016 року позивач ознайомлений із попередженням про вивільнення, у зв'язку зі скороченням чисельності Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області. Зі змісту вказаного попередження слідує, що позивачу не запропоновано жодної вакантної посади та зазначено, що пропозиції щодо наявних вакантних посад у структурі Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області будуть запропоновані позивачу протягом двох місяців.

14.04.2016 року наказом Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 25-О «Про звільнення» позивача звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора відділу податку на прибуток, місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області у зв'язку зі скороченням штатної чисельності Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного наказу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 25-О від 14.04.2016 року у відповідності до вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності свого рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України та Кодексом законів про працю України

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі - постанова N 9) містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Аналізуючи вищенаведене колегія апеляційного суду приходить до висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії, які може виконувати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичної особи.

Згідно матеріалів справи колегією апеляційного суду було встановлено, що на підставі наказів Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 67 від 01.02.2016 року «Про введення в дію структури Дрогобицької ОДП1 Головного управління ДФС у Львівській області та затвердження переліку індексів структурних підрозділів» та № 69 від 02.02.2016 року «Про введення в дію штатного розпису Дрогобицької ОДНІ ГУ ДФС у Львівській області», Дрогобицькою ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області проведено процедуру скорочення (зменшення) штатної чисельності працівників.

Штатним розписом на 2015 рік із внесеними змінами затверджено штат в кількості 170 штатних одиниць, а штатним розписом на 2016 рік передбачено 127 штатних одиниць. Відтак, штатна чисельність Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області зменшена на 43 штатні одиниці. Відповідно до штатного розпису на 2015 рік було передбачено 9 штатних одиниць відділу податку на прибуток, місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області. В штатному розписі на 2016 рік у відділі адміністрування податку на прибуток, місцевих податків, екологічного податку та рентної плати управління податків і зборів з юридичних осіб залишилось 7 штатних одиниць, що в свою чергу свідчить про зменшення штатної чисельності працівників даного відділу на дві штатні одиниці.

Із вищенаведених документів випливає, що що в даному випадку, має місце скорочення штату працівників Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

Таким чином звільнивши позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідачем не було виконано вимоги законодавства щодо його працевлаштування на вакантній посаді відповідно до нового штатного розпису. Відповідач одночасно з попередженням про звільнення, зобов'язаний був запропонувати позивачу всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, тобто повинен був вжити заходи до переведення позивача за його згодою на іншу роботу.

02.02.2016 року позивача попереджено про майбутнє вивільнення за два місяці, однак, зі змісту попередження слідує, що ОСОБА_2 не запропоновано жодної вакантної посади. В подальшому відповідачем також не запропоновано позивачу будь-якої посади. Відповідно штатного розпису на 2016 рік (а. с. 50-57) в Дрогобицькій ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області на момент звільнення позивача з роботи були наявні інші вакантні посади, жодної з яких позивачу не запропоновано, що є безспірним та не заперечується відповідачем.

В матеріалах справи відсутні докази неможливості переведення позивача, за його згодою, на будь-яку іншу роботу в Дрогобицькій ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області, а тому на підставі цього колегія апеляційного суду вважає, що за таких обставин позивач був звільнений з посади без дотриманням вимог статей 40 та 49-2 КЗпП України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суду вважає, що даний адміністративний позов є підставним, обґрунтованим і підлягає до задоволення.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Дрогобицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 року у справі № 813/1602/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Р.П. Сеник

Судді : Р.Б. Хобор

ОСОБА_3

Повний текст рішення виготовлено 29.11.2016 року.