Ухвала суду № 63057887, 29.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1771/16 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

29 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Горяйнова А.М., Троян Н.М.,

при секретарі: Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Укркомунбанк"" Матвієнка А.А., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Національний банк України про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Укркомунбанк"" Матвієнка А.А., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Національний банк України, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду; зобов'язати Уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Укркомунбанк"" Матвієнка А.А. включити позивача до переліку вкладників публічного акціонерного товариства «Укркомунбанк» (надалі - ПАТ «Укркомунбанк» або Банк) на підставі документально підтвердженої вимоги до Банку щодо його майнових зобов'язань (договір про строковий банківський вклад фізичної особи резидента в національній валюті, квитанція про здійснення операцій з отримання банківського вкладу) та/або Узагальненої бази Фонди чи інформації Національного банку України; зобов'язати Уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Укркомунбанк"" Матвієнка А.А. подати до Фонду інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Банку за рахунок Фонду; зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у Банку за рахунок Фонду; зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити виплату відшкодування позивачу гарантованої суми за вкладом відповідно до договору банківського вкладу за рахунок Фонду всього у розмірі 164 962,57 грн., з них: суми вкладу - 117 967,36 грн., процентів за період з 05.07.2013 по 10.07.2014 (371 день) - 20 983,65 грн., процентів за період з 12.07.2014 по 14.09.2015 (430 днів) - 24 320,69 грн., а також пені (3% річних з 05.10.2015 (всього 126 днів) у сумі 1 690,87 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2016 року у задоволені позову відмовлено.

На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

29 листопада 2016 року Київським апеляційним адміністративним судом у судовому засіданні поставлено питання про зупинення провадження у справі №826/1771/16 до вирішення Вищим адміністративним судом України справи №826/9693/13-а у зв'язку з тим, що ухвалою ВАС України від 02.04.2015 року у вказаній справі зупинено провадження та ухвалено звернутися до Верховного Суду України для вирішення питання про внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 року №4452-VI. Крім того, враховуючи ухвалу Вищого адміністративного суду України у справі №826/9693/13-а, Пленум Верховного Суду України постановив звернутися до Конституційного Суду з Конституційним поданням щодо невідповідності Закону №4452-VI нормам Конституції України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтування правової позиції позивача щодо протиправної бездіяльності Уповноваженої особи і зобов'язання останньої вчинити дії, засноване переважно на положеннях Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому, стверджуючи про правомірність своїх дій, відповідач посилається на приписи вказаного нормативно-правового акту.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.04.2015 року у справі №826/9693/13-а зупинено провадження у вказаній справі та прийнято рішення про звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України від 23.02.2012 року №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Підставою для такого звернення суд касаційної інстанції визначив, зокрема, те, що попри встановлену Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" мету - захист прав і законних інтересів вкладників банку, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України (стаття 2 Закону), його практичне застосування до неплатоспроможних банків ставить вкладників банку в нерівні умови при відшкодуванні депозитних коштів, допускає застосування різних підходів в зобов'язальних відносинах з кредиторами та позичальниками банку.

Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 9 КАС України у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

Одним з основоположних принципів адміністративного судочинства є, зокрема, принцип законності, який полягає у тому, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, суд зобов'язаний вирішувати справи відповідно до Конституції та законів України, водночас, виникнення сумнівів у відповідності закону Конституції України фактично унеможливлює розгляд справи із дотриманням основоположних і фундаментальних принципів адміністративного судочинства.

При цьому колегією суддів враховується, що Конституційний Суд України в пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини рішення від 29.06.2010 року №17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Закону України "Про Конституційний Суд України" Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині.

Частиною 2 ст. 152 Конституції України закріплено, що закони, інші правові акти, їх окремі положення, визнані рішенням Конституційного Суду України такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення.

При цьому згідно ч. 3 ст. 61 Закону України "Про Конституційний Суд України" у разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, і які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку у справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними.

Враховуючи вищевикладене, за результатами розгляду конституційного подання щодо Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних із функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, в залежності від рішення Конституційного Суду може змінитися. Вказане свідчить про істотність результатів розгляду судом конституційної юрисдикції подання Верховного Суду України для прийняття законного та обґрунтованого рішення у даній адміністративній справі.

Таким чином, обов'язковою умовою для застосування зазначеного положення статті 156 КАС України є судовий розгляд іншої справи, відсутність рішення в якій унеможливлює провадження в даній справі.

З огляду на те, що рішення у справі у касаційній інстанції матиме преюдиційне значення для цієї адміністративної справи, суд вважає цю обставину достатньою підставою для зупинення провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.156 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Зупинити апеляційне провадження у справі № 826/1771/16 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Укркомунбанк"" Матвієнка А.А., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Національний банк України про зобов`язання вчинити дії, до моменту вирішення Вищим адміністративним судом України справи №826/9693/13-а.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: А.М. Горяйнов

Н.М. Троян