Ухвала суду № 63057803, 24.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13029/16 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Бєлової Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Концерну «Військторсервіс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області до Концерну «Військторсервіс» про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А :

22 серпня 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: стягнути з рахунків Концерну «Військторгсервіс» податковий борг з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 29 535 грн 15 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2016 року в порядку скороченого провадження у адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Згідно частини першої ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю; неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 КАС України.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Концерн «Військторгсервіс» (код ЄДРПОУ 33689922) перебуває на обліку у Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області як платник податків не за основним місцем обліку.

20 лютого 2015 року Концерн «Військторгсервіс» подав до податкового органу податкову декларацію з плати за землю (земельного податку та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9019896831 на 2015 рік, з розбивкою щомісячного податкового зобов'язання в сумі, відповідно до якої сума орендної плати з юридичних осіб, яка підлягає нарахуванню та сплаті, складає 3 380 грн 21 коп. (за квітень 2015 року - 2 262 грн 51 коп. (зменшено рахунок часткової сплати), за травень-грудень 2015 року - 3 380 грн 21 коп.).

З метою погашення податкової заборгованості за вказаною податковою декларацією позивачем направлено податкову вимогу №2356-23 від 12.10.2015 про сплату відповідачем суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 11.10.2015 у розмірі 15 953 грн 35 коп. Вказана вимога направлена 13.10.2015 за адресою позивача: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-а та отримана останнім 15.10.2015 (а.с. 19).

У подальшому, позивачем на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст. 75, ст. 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку з питання неподання позивачем податкової декларації з плати за землю на 2016 рік по терміну подання 22.06.2016.

За результатами вказаної перевірки прийнято Акт від 13.03.2016 №1436/16-01-12-03/33689922, яким встановлено факт неподання відповідачем податкової декларації з плати за землю (земельний податок) на 2016 рік (а.с. 31).

Вказаний Акт направлено позивачу 13.05.2015 за адресою останнього: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-а та отримано 16.05.2016 (а.с. 30).

На підставі вказаного Акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2016 року №0010081203, яким нараховано штрафну санкцію по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 170 грн (а.с. 29).

Вказане податкове повідомлення-рішення направлено позивачу 25.05.2015 за адресою останнього: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-а та отримане 30.05.2016 (а.с. 28).

Оскільки за відповідачем обліковувався податковий борг з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 29 535 грн 15 коп. (в тому числі пеня 60 грн 96 коп.) податковий орган звернувся за захистом до суду щодо стягнення податкового боргу з відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не сплачено узгоджене грошове зобов'язання у добровільному порядку, відтак податковий борг з відповідача у розмірі 29535 грн 15 коп. підлягає стягненню у судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Підпунктом 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено обов'язок платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 14.1.136. ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Так, відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилом пункту 126.1 статті 126 ПК 126.1. у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що 20 лютого 2015 року Концерн «Військторгсервіс» подав до податкового органу податкову декларацію з плати за землю (земельного податку та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9019896831 на 2015 рік, з розбивкою щомісячного податкового зобов'язання в сумі, відповідно до якої сума орендної плати з юридичних осіб, яка підлягає нарахуванню та сплаті, складає 3 380 грн 21 коп. (за квітень 2015 року - 2 262 грн 51 коп. (зменшено рахунок часткової сплати), за травень-грудень 2015 року - 3 380 грн 21 коп.).

Оскільки відповідачем не сплачено податкове зобов'язання, визначене у податковій декларації за 2015 рік, з метою погашення податкової заборгованості позивачем направлено податкову вимогу №2356-23 від 12.10.2015 про сплату відповідачем суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 11.10.2015 у розмірі 15 953 грн 35 коп. Вказана вимога направлена 13.10.2015 за адресою позивача: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-а та отримана 15.10.2015 (а.с. 19).

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1. ст.14 Податкового кодексу України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1. ст. 14 ПК України, податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 59.1. ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Пунктом 59.3 ст. 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно пункту 59.4 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, за своїм змістом податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов'язку та виникнення у нього податкового боргу.

Крім того, за результатами проведеної камеральної перевірки з питання неподання відповідачем податкової декларації з плати за землю на 2016 рік винесено податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2016 року №0010081203, яким нараховано штрафну санкцію по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 170 грн (а.с. 29).

У відповідності до п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України - рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України - з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як свідчать матеріали справи, Концерном «Військторгсервіс» не оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення у судовому порядку та самостійно не погашено суму заборгованості на час звернення позивача до суду з даним позовом, відтак податкове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 20 травня 2016 року №0010081203, є узгодженим.

Відповідно до п.95.1 ст.95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п.95.2 ст.95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 ст.95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Посилання відповідача на те, що станом час розгляду справи у Концерна «Військторгсервіс» відсутні документи, які б посвідчували право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою у м. Полтава, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки згідно довідки щодо сплати відповідачем податків, зборів (обов'язкових платежів) за I півріччя 2016 року, наданої до суду апеляційної інстанції вбачається такий податок як плата за землю у розмірі 3 870 грн (а.с. 45 зворот).

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податковий борг, який виник на підставі податкового зобов'язання за податковою декларацією з плати за землю №9019896831 від 20.02.2015 та за податковим повідомленням-рішенням від 20 травня 2016 року №0010081203, Концерн «Військторгсервіс» самостійно не сплатив, відтак позовні вимоги про стягнення податкового боргу з відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 183-2, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Концерну «Військторсервіс» - залишити без задоволення, а постанову постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П. Бужак,

Л.В. Бєлова

Повний текст виготовлено: 30 листопада 2016 року.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Бєлова Л.В.