Ухвала суду № 63057605, 30.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року справа №805/2352/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Сіваченка І.В.

суддів: Шишова О.О., Чебанова О.О.,

секретар судового засідання Куленко О.Д.,

за участі представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі № 805/2352/16-а за позовом Приватного підприємства ВКФ УНІПРОМ до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2016 за №0000171201,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство ВКФ УНІПРОМ (далі ПП ВКФ УНІПРОМ або підприємство), звернулось до суду з позовом до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі Інспекція, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2016 за №0000171201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 05.06.2016 по 14.06.2016 Інспекцією було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ПП ВКФ Уніпром з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість за травень 2015 року та податку на прибуток підприємств за 2015 рік по взаємовідносинам з ТОВ БК ФОРС (ТОВ БК СТОКВІЛ), за результатами вказаної перевірки податковим органом було складено акт перевірки від 22.06.2016 за №222/05-19-14-02/35705471.

Згідно висновків акту перевірки встановлені наступні порушення: п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 розділу ІІ, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 розділу ІІІ Податкового кодексу України (далі ПК України) від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, розділу V П(С)БО 1, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за 336/22868, П(С)БО № 7 Основні засоби, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за 288/4509 та П(С)БО № 16 Витрати, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (зі змінами), зі змінами внесеними наказами Міністерства фінансів України до даних стандартів, ст.3 розд. І, ст.11 розділу ІV ст.9 розділу ІІІ Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон № 996-XIV) та п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, що призвело до заниження обєкту оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на 243750 грн., в результаті чого занижено значення рядка 06 Податок на прибуток Декларації з податку на прибуток за 2015 рік на суму 43875 грн.

За висновками акту перевірки податковим органом винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 08.07.2016 за №0000171201, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 43875грн.

Позивач не погоджується з даними висновками та податковим повідомленням-рішенням податкового органу, вважає, що письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій ПП ВКФ УНІПРОМ з контрагентом - постачальником спростовують висновки податкового органу, які ґрунтуються на даних інформаційних податкових баз.

З огляду на зазначене, вважає доводи податкового органу, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як ПП ВКФ Уніпром, так і його контрагентом тільки припущенням контролюючого органу, яке не ґрунтується на фактичних обставинах справи.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року адміністративний позов підприємства задоволено повністю, внаслідок чого, скасовано податкове повідомлення-рішення Інспекції від 08 липня 2016 року № НОМЕР_1.

Постанова мотивована тим, що недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Крім того, відповідачем не надано суду належних доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентом постачальником за спірний період не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, проведеною перевіркою не можливо підтвердити реальність документально оформлених господарських операцій ПП «ВКФ Уніпром» з ТОВ «БК Форс» за травень 2015 року, з урахуванням дефектності даних наданих документів, відсутності сертифікатів на отримання товар (як наслідок, неможливість підтвердження використання їх в господарській діяльності підприємства), відсутності товарно-транспортних накладних (як наслідок, неможливість підтвердження фактичного руху придбаного обладнання від постачальника до покупця, проведення вантажно-розвантажувальних процедур).

Таким чином, ПП «ВКФ Уніпром» провело документальне оформлення господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «БК ФОРС», які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства та не мали реального товарного характеру, у звязку з цим, наявність у ПП «ВКФ Уніпром» документів, що мають назву «договір», «договір поставки», «акт приймання виконаних робіт», «видаткова накладна», «податкова накладна» не є безумовним підтвердженням реальності поставки товару.

Крім того, виходячи з сукупності обставин, викладених в акті перевірки, дефектності оформлених документів, а також враховуючи отриману від ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову інформацію по ТОВ БК ФОРС, перевіркою встановлено неможливість здійснення ПП ВКФ Уніпром господарських операцій з придбання обладнання у ТОВ БК ФОРС, у звязку з чим ПП ВКФ Уніпром було здійснено документальне оформлення операцій, які фактично не відбулися в межах господарської діяльності підприємства, з метою отримання податкової вигоди у вигляді використання сум податкового кредиту за отримане обладнання та зменшення податкових зобовязань з ПДВ та витрат для цілей оподаткування податком на прибуток.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги. Представник відповідача до апеляційного суду не прибув.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, а також документи, які містяться в матеріалах адміністративної справи, встановила наступне.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що Приватне підприємство ВКФ Уніпром, зареєстровано в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 35705471 (87500, м. Маріуполь, бул. КомсомольськийАДРЕСА_1).

Маріупольська обєднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області є юридичною особою та у відповідності до норм ПК України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

З 05.06.2016 по 14.06.2016 податковим органом було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ПП ВКФ Уніпром з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість за травень 2015 року та податку на прибуток підприємств за 2015 рік по взаємовідносинам з ТОВ БК ФОРС (ТОВ БК СТОКВІЛ). За результатами вказаної перевірки податковим органом було складено акт перевірки від 22.06.2016 за №222/05-19-14-02/35705471.

Згідно висновків акту перевірки встановлені наступні порушення: п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 розділу ІІ, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 розділу ІІІ ПК України, розділу V П(С)БО 1, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за 336/22868, П(С)БО № 7 Основні засоби, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за 288/4509 та П(С)БО № 16 Витрати, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (зі змінами), зі змінами внесеними наказами Міністерства фінансів України до даних стандартів, ст.3 розд. І, ст.11 розділу ІV ст.9 розділу ІІІ Закону № 996-XIV та п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, що призвело до заниження обєкту оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на 243750 грн., в результаті чого занижено значення рядка 06 Податок на прибуток Декларації з податку на прибуток за 2015 рік на суму 43875 грн.

За висновками акту перевірки податковим органом винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 08.07.2016 за №0000171201, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 43875грн.

Судами встановлено, що 26 травня 2015 року між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю СК ФОРС як постачальником укладений договір №138 купівлі-продажу ТМЦ, а саме, редуктор ходу Bonfiglioli 2T263301404 на Fiat-Hitachi FX270; електронний тахеометр Leica Builder 503 (3"); гідромолот АТLAS Copco HB3000.

Згідно з умовами договору позивачем були отримані видаткові накладні, рахунки-фактури, відомості нарахування амортизації, видаткові касові ордери, податкові накладні.

Розрахунки між сторонами за правочином проводились в безготівковій формі, що підтверджується виписками з банківських рахунків ПАТ ПУМБ.

В якості доказів використання придбаних у ТОВ СК ФОРС ТМЦ в своїй господарській діяльності, позивачем надані договір підряду від 22.06.2015 за №20 (акти здачі-прийняття робіт за №ОУ-1000012), договір оренди техніки від 07.04.2016 (акт приймання-передачі майна в оренду), довідка від 29.08.2016 Представництва ОСОБА_4 ГМБХ (а.с.160).

Дослідивши податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді, суд дійшов висновку, що вони оформлені згідно з нормами статті 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №957 від 22.09.2014.

Суми податку на додану вартість по вказаних податкових накладних було включено до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за вказаний період.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України. Він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Статтею 2 Закону № 996-ХІV встановлено, що дія цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Статтею 3 Закону № 996-ХІV встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно ст. 1 Закону № 996- ХІV первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Статтею 4 Закону № 996-ХІV визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності на формою операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Згідно з п.2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення № 88, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

ПП ВКФ Уніпром віднесено до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) суми амортизаційних відрахувань по основних засобах, придбаних у контрагента-постачальника ТОВ БК ФОРС (на день складання акту перевірки ТОВ БК СТОКВІЛ), код за ЄДРПОУ 39234748, які не підтверджені податковим обліком постачальника.

Статтею 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 8 розділу ІІІ Закону № 996-XIV, бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України в редакції, що діяла на момент вчинення порушення встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В пункті 44.2 статті 44 ПК України зазначено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 розд. ІІІ ПК України зі змінами та доповненнями, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Водночас статтею 1 Закону N 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обовязкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Суд вказує, на те, що відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача. Під час перевірки позивача відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - постачальниками.

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість фактично здійснені і підтверджені складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13, від 20.05.2014 №К/800/53111/13, від 05.06.2014 №К/800/1816/13, від 11.11.2014 №К/800/1336/14.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Висновки щодо отримання платником податків податкових накладних без мети реального настання наслідків та з метою заниження обєкту оподаткування з податку на додану вартість та податку на прибуток по договорам, укладеним з контрагентами-постачальниками, які ґрунтуються на даних інформаційних податкових баз, суд не бере до уваги на підставі наступного.

Інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Дана правова позиція підтверджується доводами, що викладені в Постановах Вищого адміністративного суду України від 20.09.2012 № К9991/574/12; № К9991/5991/11 та № 9991/24891/11: Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Відповідно до ОСОБА_5 адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд погоджується з даними висновками Вищого адміністративного суду України та підкреслює, що письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентами постачальниками спростовують висновки податкового органу, які ґрунтуються на даних інформаційних податкових баз.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС) України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Окрім іншого, за результатами здійснення заходів встановлено, що громадянин ОСОБА_6, який значиться керівником ТОВ Г.Н.Т. ОСОБА_7, що є постачальником ТОВ БК ФОРС отримав від невстановленої в ході досудового розслідування особи пропозицію підписати ряд документів щодо створення та державної реєстрації юридичної особи ТОВ Г.Н.Т. ОСОБА_7 (код ЄРДПОУ 38703613), податкова адреса: Київська область, м. Васильків, вул. Соборна, буд. 66, перебуває на обліку у Васильківській ОДПІ), за що отримав грошову винагороду, чим сприяв внесенню в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, а саме ТОВ Г.Н.Т. ОСОБА_7 (код ЄРДПОУ 38703613), надавши таким чином можливість невстановленим в ході досудового розслідування особам використовувати документи, печатки і права розпоряджатися банківськими рахунками вказаного підприємства.

Суд зазначає, що в вищевказаних податкових інформаціях та ухвалі Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23.03.2016 відсутня інформація, яка може бути достатньою для формування доказової бази у ході проведення перевірок по ланцюгу постачання контрагента постачальника позивача.

Так, встановлення ознак нереальності правочинів внаслідок відсутності платника за місцезнаходженням, відсутності адміністративно-технічних можливостей для здійснення діяльності є початковим етапом при відпрацюванні таких платників.

Основні вимоги до змісту доказової бази для встановлення правочинів такими, що мають нереальний характер - це визначення товарного, грошового потоків, аналізу документального оформлення проведених операцій, виконання робіт, транспортування, фактичне використання товарів у господарській діяльності, тощо.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між позивачем та його контрагентом з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме: рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження нереальності здійснених контрагентом позивача господарських операцій.

Також, податковим органом не надано жодного доказу щодо наявності обвинувального вироку суду відносно посадових осіб ТОВ БК ФОРС, що є безпосереднім постачальником позивача, або інших винних осіб.

Відповідно до ст. 86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на зазначене, факт здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою у вчиненні ОСОБА_6, який значиться керівником ТОВ Г.Н.Т. ОСОБА_7, кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205-1 Кримінального кодексу України, не спростовує факту отримання позивачем товарів за вищезазначеним договором від ТОВ БК ФОРС за період липень, серпень 2015 року.

Податковим органом в акті перевірки було зазначено про відсутність товарно-транспортних накладних по господарським операціям платника податків з контрагентом-постачальником за спірний період.

Суд зазначає, що обов'язковість заповнення товарно-транспортної накладної та/або подорожнього листа обумовлена не положеннями ПК України, а нормами ст. 48 Закону України від 05.04.2001 №2344-ІІІ Про автомобільний транспорт.

Крім того, в розумінні приписів ст. 1 Закону N 996-XIV товарно-транспортна накладна з урахуванням наявності інших документів, що підтверджує здійснення господарських операцій та зазначає відомості про них, не є первинним документом, та не відображається в бухгалтерському обліку.

Таким чином, доводи відповідача, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Частиною 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентом постачальником за спірний період не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Згідно п.п. 134.1 ст. 134 ПК України обєктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

За таких підстав позовні вимоги щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У звязку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

В повному обсязі ухвала виготовлена 30 листопада 2016 року.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі № 805/2352/16-а за позовом Приватного підприємства ВКФ УНІПРОМ до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2016 за №0000171201 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

ОСОБА_8