Постанова № 63057519, 28.11.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.11.2016 справа №905/78/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін від позивача від відповідача ОСОБА_4, за довіреністю; не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, Донецька областьна рішення господарського судуДонецької областівід06.09.2016 р. (підписано 12.09.2016 р.)у справі№ 905/78/16 (головуючий Ніколаєва Л.В., судді Огороднік Д.М., Харакоз К.С.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі", м. Краматорськ, Донецька областьдо Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, Донецька областьпростягнення 26 205 563,46 грн.В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі", м. Краматорськ, Донецька область (Позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, Донецька область (Відповідач) про стягнення 26 205 563,46 грн., з яких:

- 24 947 417,23 грн. основний борг за спожиту у жовтні-листопаді 2015р. активну електроенергію за договором про постачання електричної енергії № 3 0200 000 від 19.12.2008р.;

- 929 934,22 грн. пеня, що нарахована за період з 07.11.2015р. по 21.12.2015р. за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті спожитої активної електроенергії за період жовтень-листопад 2015р.;

- 63 404,58 грн. 3% річних, що нараховані з 07.11.2015р. по 21.12.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті спожитої активної електроенергії за період жовтень-листопад 2015р.;

- 264 807,43 грн. інфляційні, що нараховані за листопад 2015р. за несвоєчасне виконання грошового зобовязання по оплаті спожитої активної електроенергії у жовтні 2015р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.09.2016р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 24 947 417,23 грн. боргу за активну електроенергію, 929 933,85 грн. пені, 63 404,58 грн. 3% річних та 180 853,81 грн. судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права України та при неповному з'ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Зокрема заявник посилається на те, що суд першої інстанції неповно та не всебічно встановив усі обставини справи через відмову у задоволенні клопотання відповідача про проведення повторної судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2016 р. розгляд справи був відкладений на 28.11.2016 р. через неявку представника відповідача.

Представник позивача вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач, будучи повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції не скористався, про причини неявки судову колегію не повідомив, через що судова колегія вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Сервіс-Інвест", правонаступником якого є позивач та ВАТ "Енергомашспецсталь", правонаступником якого є відповідач 19.12.2008 р. був укладений договір про постачання електричної енергії № 3 0200 000 (далі Договір), за умовами якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю 452 000 кВА, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Вбачається, що строк дії Договору неодноразово щорічно продовжувався, зокрема, на заявлений до стягнення період.

Пунктом 3.2 Додатку № 2 "Порядок розрахунків" до Договору сторони передбачили остаточний розрахунок споживача за електричну енергію за попередній розрахунковий період на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунку протягом до 06 числа (включно) щомісячно.

Вбачається, що позивач поставив відповідачу електричну енергію у жовтні, листопаді 2015 року, що підтверджується підписаними з обох сторін без зауважень актами про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії за жовтень та листопад 2015 р. та виставив рахунки на оплату за спожиту електроенергію: №35/30200000 від 31.10.2015р. на суму 13 240 371,31 грн. та №35/30200000 від 30.11.2012р. на суму 11 707 045,92 грн., що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначених рахунках.

Зазначені рахунки оплачені відповідачем не були.

Через невиконання відповідачем свого зобовязання по оплаті спожитої електроенергії позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення боргу за спожиту активну електричну енергію за період жовтень, листопад 2015 року в сумі 24 947 417,23 грн.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.

Оскільки доказів оплати спірної суми відповідачем не надано, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача боргу за спожиту активну електричну енергію за період жовтень, листопад 2015 року в сумі 24 947 417,23 грн.

Факт та обсяг отриманої електричної енергії за спірні періоди відповідачем не оспорюється.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 63 404,58 грн. 3% річних за період з 07.11.2015р. по 21.12.2015р. та 264 807,43 грн. інфляційних, нарахованих за листопад 2015р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія, перевіривши розрахунок суду першої інстанції, в частині стягнення з відповідача 63 404,58 грн. 3% річних за період з 07.11.2015р. по 21.12.2015р. через несплату вищевказаної суми заборгованості, вважає його вірним.

Перевіривши висновок суду щодо відмови у стягненні з відповідача на користь позивача інфляційних в розмірі 264 807,43 грн., нарахованих за листопад 2015р., оскільки таке нарахування здійснено за період, коли заборгованість ще не виникла, з урахуванням дати виникнення заборгованості (07.11.2015р. дата виникнення заборгованості за зобовязаннями жовтня 2015 р.), судова колегія вважає його обґрунтованим.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 929 934,22 грн. за період з 07.11.2015р. по 21.12.2015р., обґрунтовуючи її вимогами п. 4.2.1 Договору.

Сторони в п. 4.2.1 Договору домовились, що за внесення платежів, передбачених умовами цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком "Порядок розрахунків", відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається окремим розрахунковим документом.

Згідно п.п 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок стягнутої судом першої інстанції суми пені за порушення зобовязання щодо оплати активної електроенергії в розмірі 929 933,85 грн. за період з 07.11.2015р. по 21.12.2015р., судова колегія вважає його вірним.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача, що відмова суду першої інстанції у задоволенні повторного клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи призвела до винесення незаконного рішення, оскільки, по-перше, відповідачем не заявлено зустрічних позовних вимог про визнання Договору недійсним у відповідній частині, по-друге Договір з додатками був укладений сторонами у 2008 році і з того моменту його дію щорічно було продовжено, він також діє та виконується сторонами на момент розгляду справи, отже зазначені в ньому умови є погодженими сторонами належним чином і дослідження питання щодо обсягів повноважень особи на момент підписання цього Договору не має правового значення при вирішенні даного спору, з урахуванням змісту ст. 24 ЦК України.

Крім того, факт споживання відповідачем активної електроенергії за Договором про постачання електричної енергії № 3 0200 000 від 19.12.2008р. у період жовтня, листопада 2015р. в обсязі 23 559 821 кВт/г, вартістю 24 947 417,23 грн. підтверджується відповідними рахунками на оплату активної електроенергії, які прийняті уповноваженими особами відповідача, та актами про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії, поставленої позивачем і спожитої відповідачем, які підписані уповноваженими представниками останнього без жодних зауважень та заперечень та засвідчені печаткою останнього. Довіреності уповноважених представників підписані нині діючим генеральним директором. Доказів визнання спірного Договору недійсним, через нібито підписання його та додатків до нього невстановленою особою, позивачем не надано.

Отже судова колегія вважає доводи апеляційної скарги не заснованими на законі та розцінює їх як спробу відповідача ухилитися від виконання зобовязання.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2016 року у справі № 905/78/16 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2016 року у справі № 905/78/16 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

СуддіК.І. Бойченко

ОСОБА_3