Ухвала суду № 63057474, 29.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 листопада 2016 рокусправа № 808/1586/16 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Кругового О.О.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року по справі № 808/1586/16 за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2016 року Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту позивач) звернулось до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 (далі по тексту відповідач), в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пені за невиконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 10006,66 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.09.2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити заявлені позовні вимоги. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт вважав, що згідно до вимог діючого законодавства, за робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції. Апелянт вказував, що у відповідача існує обовязок по створенню робочих місць для інвалідів, створення виробничих програм для реабілітації інвалідів, чого ним здійснено не було. Штрафні санкції роботодавець повинен сплачувати незалежно від подання звітів до центру зайнятості та незалежно від пошуку інвалідів для працевлаштування державними органами, оскільки безпосереднє працевлаштування інвалідів здійсню роботодавець.

Справа розглянута згідно ч. 1 ст. 41 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у розгляді справи.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що ФОП ОСОБА_1 вжиті всі заходи щодо працевлаштування інвалідів, звіти про наявність вакантних місць своєчасно подавались до центру зайнятості. Суд першої інстанції вказував, що відсутні докази того, що ФОП було відмовлено у працевлаштуванні інвалідів.

Матеріалами справи встановлено, що ФОП ОСОБА_1 надало до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік, в якому: середньооблікова кількість штатних працівників становить 11 осіб, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб.

Згідно до розрахунку позивача, за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів (одного), виходячи з середньої річної заробітної плати штатного працівника та кількості осіб, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідачу нараховані адміністративно-господарські санкції в розмірі 10006,66 грн.

Як вбачається з матеріалів справи ФОП ОСОБА_1 протягом січня-грудня 2015 року своєчасно звітувала до Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя про наявність вакансій для осіб з обмеженими фізичними можливостями за формою № 3-ПН, вказувалось про наявні вакансії, у тому числі для інвалідів. В матеріалах справи наявні копії звітів ФОП ОСОБА_1 до Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя, відповідно до яких ФОП вказувала, що для заповнення однієї вакансії шукала інвалідів.

В матеріалах справи наявний лист Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя від 13.05.2016 року за № 1384/09, якими центр зайнятості повідомляє, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2015 року надавала інформацію про наявність вакансій, нею направлялись листи з проханням про працевлаштування. ФОП ОСОБА_1 протягом 2015 року приймала участь в заходах центру зайнятості присвячених працевлаштуванню інвалідів.

Відповідно до ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 18-1 вищевказаного Закону пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань здійснює державна служба зайнятості.

Колегія суддів зазначає, що обовязок відповідача щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та надання оголошень про наявність місць для працевлаштування не слід сприймати, як обовязок по самостійному пошуку осіб, яким встановлено інвалідність.

Відповідальність настає за відмову працевлаштувати інваліда, однак відповідачем навпаки здійснювались заходи по пошуку осіб у яких встановлена інвалідність для працевлаштування.

Колегія суддів звертає увагу, що ФОП ОСОБА_1 вчинялися всі належні заходи, спрямовані на недопущення порушень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Докази відмови відповідача від працевлаштування інвалідів, направлених до відповідача органами державної служби зайнятості відсутні, а тому відсутні підстави для стягнення з ФОП адміністративного-господарських санкцій.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року по справі № 808/1586/16 залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України відповідно до статей 211, 212 КАС України.

Головуючий:О.М. Лукманова

Суддя:Л.А. Божко

Суддя:О.О. Круговий