Ухвала суду № 63057393, 09.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 листопада 2016 року

справа № П/811/374/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Кругового О.О. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 липня 2016 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Новомиргородський цукор”до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Новомиргородський цукор” звернулося з позовом до Кіровоградської об’єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000151402 від 31.03.2016 р., яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення податку на прибуток за 2015 рік у розмірі 2 527 695,00 грн.; №0000141402 від 31.03.2016 р., яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2015 року у сумі 505 539,00 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 липня 2016 р. адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з’ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 03.03.2016 р. по 11.03.2016 р. посадовою особою Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області відповідно до наказу №213 від 26.02.2016 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Новомиргородський цукор” з питань правильності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ “ВКЦ “Хауз” за період з 01.07.2015 р. по 31.07.2015 р.

На підставі акта перевірки Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області винесено податкові повідомлення-рішення: №0000151402 від 31.03.2016 р., яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення податку на прибуток за 2015 рік у розмірі 2 527 695,00 грн. №0000141402 від 31.03.2016 р., яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2015 року у сумі 505 539,00 грн.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вказана норма дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Наведені норми вказують на те, що господарські операції для формування витрат та визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Судом першої інстанції з підтвердженням матеріалів справи встановлено, що відповідно до договору №13/07 від 13.07.2015 р. ТОВ “Новомиргородський цукор” у липні 2015 року придбало у ТОВ “ВКЦ “Хауз”, Кокс КД-2 на загальну суму 3 033 234,99 грн., у тому числі ПДВ – 505 539,16 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними.

Оплату вартості товару придбаного у ТОВ “ВКЦ “Хауз” здійснено позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується банківськими виписками.

На підтвердження транспортування придбаного товару позивачем до суду надано копії товарно-транспортних накладних.

За вказаними господарськими операціями позивачем задекларовано у липні 2015 року податковий кредиту у сумі 505 539,16 грн. та витрати у сумі 2 527 695,83 грн.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи письмові докази, колегія суддів вважає, що позивачем доведено реальність господарських операцій позивача з його контрагентами. Первинні документи оформленні у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та свідчать, що господарські операції, спрямовані на виконання укладених договорів, дійсно відбулись та спричинили реальні зміни майнового стану сторін.

Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, у випадку, коли платник податку виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання права на податковий кредит з податку на додану вартість та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, зазначені у актах обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагента. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Податковим органом не надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання договорів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції у зв'язку з чим колегією суддів відхиляються.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 72 КАС України не надано доказів, які б ставили під сумнів виконання вказаних господарських операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків, та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

З урахуванням вищевикладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права та підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги на оскаржувану постанову колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року задоволено клопотання апелянта та відстрочено йому сплату судового збору за подання апеляційної скарги до моменту постановлення судового рішення по вказаній справі.

Порядок та розміри сплати судового збору регулюється Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) - за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Станом на момент звернення позивача з адміністративним позовом до суду Закон України «Про судовий збір» встановлював ставку судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи розмір майнових вимог позивача, при зверненні до суду останнім було сплачено судовий збір у розмірі 45498 грн. 52 коп.

Враховуючи те, що рішення у справі ухвалено не на користь позивача, судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 50048 грн. 36 коп. (45498 грн. 52 коп. * 1,1 (100 %) підлягає стягненню з Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області .

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції-,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області -залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 липня 2016 р. залишити без змін.

Стягнути з Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 50048 грн. 36 коп. (УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області; 37989274; МФО 805012; рахунок отримувача 31217206781004)

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: О.М. Лукманова