Постанова № 63057199, 28.11.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.11.2016 р. справа №908/2226/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойченка К.І. Зубченко І.В., Стойка О.В. за участю представників: від позивача:не з'явився;від відповідача:не з'явився;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат", м. Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької області від17.10.2016 р.у справі№ 908/2226/16 (суддя: Проскуряков К.В.)за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. ЗапоріжжядоТовариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат", м. Запоріжжяпростягнення 28 740 грн. 03 коп. В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4, позивач) звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" про стягнення 3% річних в сумі 7 250 грн. 20 коп., нарахованих за період з 19.06.2015 р. по 22.08.2016 р. та інфляційних втрат в сумі 21 489 грн. 83 коп. за період з липня 2015 року по липень 2016 року у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг за договором про закупівлю послуг за державні кошти № 15 від 19.01.2011 р.

В процесі розгляду місцевим господарським судом даної справи Державне підприємство "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на підставі ст. 25 ГПК України замінено на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (далі - ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат", відповідач).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.10.2016 р. у справі № 908/2226/16 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 7 250 грн. 20 коп., інфляційні втрати в сумі 13 887 грн. 25 коп., а також судовий збір в сумі 1 013 грн. 48 коп.

У частині задоволення позову рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 17.10.2016 р., ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" подало апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення суду скасувати частково та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 7 250 грн. 20 коп., інфляційні втрати в сумі 13 712 грн. 59 коп. та судовий збір за позовом в сумі 1 005 грн. 10 коп.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що, на його думку, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Скаржник стверджує, що обґрунтовано заявленими є інфляційні втрати в сумі 13 712 грн. 59 коп., тому, у стягненні інфляційних збитків в сумі 7 777 грн. 24 коп. слід відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, 19.01.2011 р. між ДП "Запорізький титано-магнієвий комбінат", як замовником, та ФОП ОСОБА_4, як виконавцем, укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 15 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору виконавець зобов'язується у 2011 році надати замовнику послуги з видалення твердих відходів інші (код ДК 016-97-90.00.2), а саме захоронення відходів виробництва, земляні роботи екскаватором, роботи з переміщенням ґрунтів бульдозером на промисловому полігоні в обсягах, передбачених технологією виробництва на цьому об'єкті, вантажно-розвантажувальні роботи та транспортування різноманітних вантажів та інші, а замовник прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно з п. 1.2. договору найменування послуг зазначено в специфікації, додаток № 1, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна договору становить 1 472 073, 92 грн., у тому числі ПДВ 245 345, 64 грн.

Згідно з п. 4.1. договору розрахунки за надані послуги здійснюються за фактом підписання актів виконаних послуг та отримання від виконавця рахунків впродовж 7 банківських днів.

Строк надання послуг січень 2011 року - грудень 2011 року (п. 5.1. договору).

Згідно з п. 6.1.2. договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.

За умовами п. 6.4.1. договору виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги.

Згідно з п. 10.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 р., в частині розрахунків до повного виконання взятих зобов'язань.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Господарським судом Запорізької області в межах справи № 908/1703/15-г встановлено, що ФОП ОСОБА_4 були надані ДП "Запорізький титано-магнієвий комбінат" послуги, що підтверджено відповідними актами виконаних робіт, проте, ДП "Запорізький титано-магнієвий комбінат" надані ФОП ОСОБА_4 послуги не оплатив, внаслідок чого заборгованість з боку ДП "Запорізький титано-магнієвий комбінат" перед ФОП ОСОБА_4 склала 204 665 грн. 45 коп.

Крім того, ФОП ОСОБА_4, посилаючись на прострочення виконання ДП "Запорізький титано-магнієвий комбінат" зобов'язання за договором, просив стягнути з останнього 454 грн. 76 коп. пені, 19 766 грн. 63 коп. 3% річних та 62 737 грн. 79 коп. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.06.2015 р. у справі № 908/1703/15-г позов ФОП ОСОБА_4 до ДП "Запорізький титано-магнієвий комбінат" про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто з ДП "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на користь ФОП ОСОБА_4 204 665 грн. 45 коп. основної заборгованості, 19 747 грн. 06 коп. 3% річних, 62 737 грн. 79 коп. інфляційних втрат, 454 грн. 76 коп. пені, 5 752 грн. 11 коп. судового збору, 3 000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

Таким чином, рішенням господарського суду Запорізької області від 03.06.2015 р. у справі № 908/1703/15-г підтверджено наявність заборгованості з боку відповідача перед позивачем у розмірі 204 665 грн. 45 коп., що утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо оплати наданих послуг та допущення відповідачем прострочення виконання грошового зобов'язання.

На виконання рішення суду від 03.06.2015 р. у справі № 908/1703/15-г господарським судом Запорізької області 24.06.2015 р. видано відповідний наказ.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з тим, що заборгованість у справі № 908/1703/15-г не погашена, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення на його користь з відповідача інфляційних втрат в сумі 21 489 грн. 83 коп. за період з липня 2015 року по липень 2016 року та 3% річних в сумі 7 250 грн. 20 коп. за період з 19.06.2015 р. по 22.08.2016 р.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необхідності стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 7 250 грн. 20 коп. та інфляційних втрат в сумі 13 887 грн. 25 коп., а у стягненні інфляційних втрат в сумі 7 602 грн. 58 коп. слід відмовити за необґрунтованістю нарахування.

Судовою колегією враховано правову позицію Верховного суду України, що визначено у постанові від 20.12.2010 р. у справі № 10/25 за позовом дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" про стягнення 81 205 грн. 58 коп.

Так, відповідно до зазначеної постанови Верховного суду України наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню в силі.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на рішення господарського суду Запорізької області від 17.10.2016 р. у справі № 908/2226/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17.10.2016 року у справі № 908/2226/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І. Бойченко

Судді І.В. Зубченко

О.В. Стойка

Надруковано 5 прим.:

1. позивачу;

2. відповідачу;

3. у справу;

4. ДАГС;

5. ГСЗО.