Постанова № 63057188, 28.11.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2016 року Справа № 904/7164/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Дмитренко Г.К., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Погорєлова Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, дов. № б/н від 15.06.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2, головний лікар, рішення № 82-8/VII від 21.06.2016р.

ОСОБА_3, представник, дов. № 582 від 01.09.2016р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Софіївкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетрвоської області від 17.10.2016 року у справі № 904/7164/16

за позовом Дочірнього підприємства "Софіївкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської міської ради, смт.Софіївка, Софіївський район, Дніпропетровська область

до Комунального закладу охорони здоров"я "Софіївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Софіївської районної ради Дніпропетровської області, смт.Софіївська, Софіївський район, Дніпропетровська обасть

про стягнення 56950,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2016р. ( суддя Мілєва І.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального закладу охорони здоров`я "Софіївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Софіївської районної ради Дніпропетровської області на користь Дочірнього підприємства "Софіївкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради 20 393,70 грн. пені, 3 895,02 грн. 3% річних, 10 520,28 грн. інфляційних втрат.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Комунального закладу охорони здоров`я "Софіївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Софіївської районної ради Дніпропетровської області на користь Дочірнього підприємства "Софіївкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 335,70 грн.

Рішення суду мотивовано несвоєчасним виконанням відповідачем зобовязань по договору про закупівлю пари та гарячої води; постачання пари та гарячої води за державні кошти № 4/2 від 29.03.2016 року, обґрунтованістю вимог позивача.

Зменшуючи суми інфляційних втрат та 3% річних, суд керувався помилкою в розрахунках.

Зменшуючи розмір пені на 50% суд посилався те, що відповідачем сплачено основний борг в повному обсязі, а розмір пені є значним у порівнянні з розміром основного боргу.

Не погодившись з рішенням суду Позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що відповідно до ст.. 233 ГК України, зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. При цьому суд, як зазначає позивач, в оскаржуваному рішенні не надав обґрунтування щодо наявності збитків. Зазначає, що сума збитків складається з інфляційних, 3% річних та суму основної заборгованості. А тому збитки є більшими в порівнянні з пенею. Крім того, при розгляді даної справи, суд не дослідив ступінь виконання зобовязання божником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобовязанні, ті інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвели до порушення ст..551 ЦК України та ст..233 ГК України. Відповідачем не надано жодних належних доказів щодо винятковості таких обстави. Вважає рішення суду від 17.10.2016р. таким, що підлягає скасуванню в частині зменшення пені на 50%.

Позивач в судовому засіданні підтримав доводи, що наведені в апеляційній скарзі та зазначила, що позивач теж є комунальним підприємством, яке поставляє тепло бюджетним організаціям, але на користь НАК «Нафтогазу України» судами стягується пеня в повному обсязі. позивач знаходиться в тяжкому фінансовому стані.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представники в судовому засіданні вказали, що п.3 Додатку № 1 до Договору передбачено споживання теплової енергії в межах витрат, передбачених кошторисом, як на поточне споживання так і на покриття заборгованості. Споживачем кошторис витрат подається на кожен рік. Тому вважає, що штрафні санкції нараховані в супереч даному пункту.

Відповідачем приймалися всі можливі заходи для погашення боргу. Сума боргу у розмірі 180 428,96 грн. була сплачена за рахунок заробітної плати працівників, щоб не порушувати строки зазначені в гарантійному листі.

Вважають рішення законним та обґрунтованим. Просять залишити його в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

29.03.2016р. між Дочірнім підприємством "Софіївкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (постачальник) та Комунальним закладом охорони здоров`я "Софіївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Софіївської районної ради Дніпропетровської області (споживач) укладено договір про закупівлю пари та гарячої води; постачання пари та гарячої води за державні кошти № 4/2 , згідно умов якого постачальник здійснює відпуск теплової енергії для потреб централізованого опалення по об'єктах споживача, а споживач приймає та зобов'язується оплатити теплову енергію на умовах даного договору (п. 1.2. договору). Найменування предмету договору: ДК 016:2010- 35.30.1 пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води; ДК 021:20І5 - 09320000-8 пара, гаряча вода та пов'язана продукція. Одиницею виміру теплової енергії є 1Гкал (п. 1.1. договору). Теплова енергія постачається споживачу в обсязі 191,4937 Гкал, в тому числі по місяцях. Ціна за 1 Гкал пари та гарячої води; постачання пари та гарячої води становить 2 830,38 грн. з ПДВ ( п. 1.3. договору).

Згідно п.1.4 договору, кількість теплової енергії, яка передається споживачеві у відповідний період по даному договору визначається за показниками приладів обліку. Щомісячні нарахування за спожиту теплову енергію виконуються за їх показаннями, зафіксованими в двохсторонніх актах.

Ціна цього договору на момент укладання становить 542 000,00 грн., у тому числі ПДВ 90 333,33 грн. КЗОЗ «Софіївський районний центр ПМСД" Софіївської районної ради Дніпропетровської області 290 000,00 грн. в т.ч. ПДВ. Софіївськіїй теріторіальний центр соціального обслуговування - 252 000,00 грн. в т.ч. ПДВ (п. 3.1. договору).

Розділом третім договору сторони погодили, що ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2. договору).

Відповідно до п.п. 4.1.- 4.7 договору, розрахунки проводяться шляхом оплати споживачем після пред'явлення постачальником рахунку за спожиту теплову енергію виключно в грошовій формі. Нарахування оплати за теплову енергію здійснює постачальник згідно з тарифами, які затверджуються згідно чинного законодавства України. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Порядок розрахунків за теплову енергію наведений в додатку 1 до цього договору. До рахунку додаються акти приймання наданих послуг. Споживач протягом 5-ти банківських днів з дня отримання від постачальника рахунку зобов'язаний внести оплату за спожиту теплову енергії.

Поставка теплової енергії здійснюється з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. Місце поставки: смт. Софіївка, вул. Карпенка.1. Облік спожитої теплової енергії, проводиться за комерційними приладами обліку або розрахунковим способам (п.п. 5.1.-5.3 договору).

Пунктами 6.1.1., 6.1.2. та 6.1.7. договору визначено, що Споживач зобов'язаний: своєчасно та повному обсязі сплачувати вартість поставленої теплової енергії; приймати поставлену теплову енергію згідно з актом приймання передачі; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором та Додатком 1 .

В п.10.1 встановлено, що цей договір набирає чинності з дати підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін. Діє в частині постачання теплової енергії з 01.01.2016р. до 31.12.2016 р., в частині розрахунків за спожиту теплову енергію до їх повного здійснення.

Згідно Додатку №1 від 29.03.2016р. до договору, Споживач щомісяця самостійно отримує рахунок за фактично спожиту теплову енергію за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки cпоживач повертає постачальнику) (п. 1. додатку №1).

Відповідно до п. 2. додатку №1, щомісячно споживачем здійснюється оплата за фактичну спожиту теплову енергію, при цьому:

В разі, якщо споживач розраховується за показниками комерційних приладів обліку, йому пред'являється до сплати рахунок згідно обсягу теплової енергії наведеної в акті використання теплової енергії за поточний місяць (п. 2.1. додатку №1).

Споживачам, що не мають комерційних приладів обліку щомісячно виставляється до сплати рахунок за обсяг фактично спожитої теплової енергії, який визначається розрахунковим методом згідно нормативних документів галузі з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря, фактичних днів (годин) надання послуг в поточному місяці (п. 2.2. додатку №1).

Споживач споживає теплову енергію в межах коштів, передбачених кошторисом витрат, як на поточне споживання так і на покриття заборгованості з поданням споживачем кошторису витрат на кожний рік (п. 3. додатку №1). Позивач за період з січня 2016р. по березень 2016р. включно поставив відповідачу теплову енергію в кількості 128,8834 Гкал, що підтверджується актами приймання - передачі теплової енергії (а.с.24-25).

На оплату теплової енергії позивач виставив відповідачу рахунки:

- № 5 від 31.01.2016р., виданий 10.02.2016р. на суму 172 055,40 грн. з ПДВ;

- № 15 від 29.02.2016р. на суму 93 343,67 грн. з ПДВ;

- № 23 від 31.03.2016р., виданий 04.04.2016р. на суму 99 389,93 грн. з ПДВ (а.с.25-26).

Загальна сума складає 364 789 грн.

В порушення умов договору відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався несвоєчасно, із порушенням встановленого договором строку.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення звідповідача 180 428,96 грн. заборгованості, 58 509,19 грн. пені, 11 919,05 грн. інфляційних втрат та 4 435 грн. 3% річних.

Під час розгляду справи відповідачем сплачено основний борг в сумі 180 428,96 грн. платіжними дорученнями №№ 416, 417, 418 від 08.08.2016р., №449 від 15.09.2016р. (а.с.55-58).

У зв?язку з цим позивач подав заяву про зменшення позовних вимог. Просив стягнути 40 787,40 грн. пені, 11 761,79 грн. інфляційних втрат, 4 401 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України,учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.4. договору передбачено, що у разі порушення споживачем умов п. 4.7 цього договору, споживач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Господарський суд при перевірці розрахунку, здійсненого позивачем правильно зазначив, що позивач при визначені періоду нарахування необґрунтовано включив день оплати, а при розрахунку інфляції застосовував інфляцію за неповний місяць.

Здійснивши перерахунок, господарський суд зазначив, що до стягнення підлягає пеня у розмірі 40 787,40 грн.,10 520,28 грн. інфляційних втрат та 3 895,02 грн. 3% річних.

Відповідач подав клопотання про зменшення штрафних санкцій до мінімального розміру.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.

Згідно п.3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Колегія суддів враховує, що відповідач є бюджетною організацією і може здійснювати оплату лише в межах затвердженого кошторису і при умові виділення міською радою коштів на ці цілі. Саме у звязку з цим і було передбачено в п.3 Додатку № 1 до Договору споживання в межах коштів передбачених кошторисом.

Заборгованість за спожиту теплову енергію виникла у звязку з несвоєчасним виділенням коштів з міського бюджету і вина відповідача в даному випадку відсутня. З метою виконання гарантійного листа відповідачем для погашення заборгованості сплачені кошти, які були призначені для виплати заробітної плати працівників.

На момент прийняття рішення заборгованість погашена повністю. Доказів спричинення збитків позивачу несвоєчасною оплатою не надано. Несвоєчасність оплати компенсована стягненням інфляційних та 3% річних.

З урахуванням цього, а також враховуючи, що позивач також знаходиться не в кращому матеріальному становищі, колегія суддів погоджується господарським судом щодо зменшення розміру пені на 50%, що складає 20 393,70 грн. пені.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що збитками є саме сума 3% річних та інфляційних не приймається колегією суддів до уваги, оскільки інфляційні та 3% річних не відносяться до складу збитків визначених ст..22 ЦК України та ч.2 ст.224 ГК України.

За своєю правовою природою інфляційні є компенсацією від знецінення грошових коштів, які не сплачені своєчасно, а 3% річних є платою за користування такими коштами.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Рішення господарського суду слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Софіївкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетрвоської області від 17.10.2016 року у справі № 904/7164/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 29.11.2016р.

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ Л.О.Чимбар

___ ОСОБА_4