Рішення № 63057048, 28.11.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.11.2016 Справа № 920/1005/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО», с. Суха Грунь, Липоводолинський район, Сумська область;

до відповідачів: 1. Липоводолинської районної державної адміністрації Сумської області, смт. Липова Долина, Сумська область

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропартнери-2009», смт. Липова Долина, Сумська область;

про визнання договору оренди землі від 10.09.2015 (21 не переоформлених паїв) на території Русанівської сільської ради поновленим

Суддя КОВАЛЕНКО О.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 14.05.2015;

Від відповідача: 1. ОСОБА_2, довіреність № 2947 від 25.10.2016;

2. ОСОБА_3, довіреність №69 від 25.10.2016;

При секретарі судового засідання Саленко Н.М.

Суть спору: позивач просить суд визнати договір оренди землі (21 не переоформлених паїв) від 10 вересня 2015 року, що був укладений між позивачем та відповідачем 1 та зареєстрований у Русанівській сільській раді Липоводолинського району Сумської області, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис від 10.09.2015 р. за №2, поновленим на строк на 1 рік терміном до 10 вересня 2017 року, а також стягнути з відповідача на свою користь судовий збір.

В заяві №1247 від 18.10.2016 р. про доповнення позову та уточнення позовних вимог позивач просить суд визнати недійсним договір оренди землі (31 не переоформлених паїв) від 21.09.2016 року, укладений між Липоводолинською районною державною адміністрацією Сумської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропартнери 2009», який зареєстрований Русанівською сільською радою Липоводолинського району Сумської області у книзі реєстрації договорів оренди за №5 від 21.09.2016 р., а також визнати договір оренди землі (21 не переоформлених паїв) від 10 вересня 2015 року, що був укладений між ТОВ «СК-АГРО» і Липоводолинською районною державною адміністрацією Сумської області та зареєстрований у Русанівській сільській раді Липоводолинського району Сумської області, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис від 10.09.2015 р. за №2, поновленим на строк на 1 рік, терміном до 10 вересня 2017 року. Крім того, просить суд стягнути в рівних частинах з Липоводолинської районної державної адміністрації Сумської області і ТОВ «Агропартнери 2009» на свою користь судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, подав суду заперечення на відзиви від 31.10.2016 Липоводолинської РДА Сумської області та ТОВ «Агропартнери 2009».

Відповідач 1 в письмовому відзиві від 31.10.2016 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем було втрачене переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, оскільки позивач і відповідач 1 не досягли згоди щодо істотних умов договору, а отже права позивача порушені не були. В уточненні до відзиву від 14.11.2016 відповідач повідомив про те, що 10.11.2016 р. між відповідачами було підписано угоду про розірвання договору оренди землі №1 від 21.09.2016 р.

Відповідач 2 в письмовому відзиві від 31.10.2016 р. проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що у звязку з тим, що ТОВ «Агропартнери 2009» на засіданні комісії щодо перевірки відповідності діючому законодавству використання земель державної, комунальної та приватної власності було запропоновано більшу відсоткову ставку, відповідачем 1 було прийнято рішення про передачу в оренду ТОВ «Агропартнери» на території сільської ради 31 непереоформлених (не успадкованих) земельних часток (паїв), а отже права позивача порушені не були.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив:

10 вересня 2015 р. між Липоводолинською районною державною адміністрацією і Товариством з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО» був укладений договір оренди землі (21 не переоформлених паїв) (далі за текстом «Договір 1»), відповідно до умов якого відповідач 1 надав, а позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Русанівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 61,00 га, у тому числі 45,50 га ріллі, 15,50 га сіножатей.

Договір 1 зареєстровано 10.09.2015 р. за №2 в Книзі реєстрації договорів оренди у Русанівській сільській раді, про що свідчить відповідна відмітка на Договорі 1.

Позивач приступив до користування зазначеною земельною ділянкою після підписання відповідного акту приймання-передачі від 10.09.2015 р., який є додатком до Договору 1 та міститься в матеріалах справи /а.с. 20/.

Зі змісту п. 8 Договору 1 вбачається, що його укладено на 1 рік. Після закінчення строку договору позивач має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі позивач повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово відповідача 1 про намір продовжити його дію.

Згідно п.9 Договору 1 орендна плата вноситься позивачем виключно у грошовій формі 5% , всього 66 989,61 грн., в тому числі рілля 64345,03 грн., сіножаті 2644,58 грн. на рік від нормативної грошової оцінки.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що належним чином виконуючи умови Договору 1 та продовжуючи використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням, 19 липня 2016 року надіслав на адресу відповідача лист-повідомлення №856 разом з проектом додаткової угоди, проте 21.09.2016 року відповідач1 передав в оренду спірні земельні ділянки відповідачу 2, уклавши договорів оренди землі (31 не переоформлених паїв), який був зареєстрований 21.09.2016 р. у Русанівській сільській раді Липоводолинського району Сумської області за №5, чим порушив його переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, у звязку з чим просить суд визнати такий договір недійсним.

Судом встановлено, що 21 вересня 2016 р. між Липоводолинською районною державною адміністрацією і Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропартнери 2009» був укладений договір оренди землі (31 не переоформлених паїв) (далі за текстом «Договір 2»), відповідно до умов якого відповідач 1 передає, а відповідач 2 приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Русанівської сільської ради Липоводолинського району, загальною площею 90,7800 га, у тому числі 65,2000 га ріллі; 25,5800 га сіножатей.

Пунктом 8 Договору 2 встановлено, що його укладено на 11 місяців. Цей договір набирає чинності з 21.09.2016 р. і діє до 21.08.2017 р. Після закінчення строку договору позивач має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі позивач повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово відповідача 1 про намір продовжити його дію.

Договір зареєстровано 21.09.2016 р. у Русанівській сільській раді Липоводолинського району Сумської області за №05, про що свідчить відповідна відмітка на Договорі 2.

Таким чином, з аналізу тексту Додатків /списки не переоформлених земельних паїв/ до Договорів 1 та 2 встановлено, що земельні паї, які були передані відповідачем 1 в оренду позивачу по Договору 1, входять до складу паїв, які були передані в оренду відповідачу 2 у складі 31 не переоформлених паїв по Договору 2.

Згідно ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.2 цієї ж статті).

Зі змісту ч.2 ст. 640 ЦК України вбачається, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Відповідно до ч.2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки

Судом встановлено, що спірні земельні ділянки були передані відповідачу 2 в оренду на підставі рішення комісії щодо перевірки відповідності діючому законодавству використання земель державної, комунальної та приватної власності, викладеному в протоколі засідання вказаної комісії 19.09.2016 р., про що також додатково було повідомлено позивача листом від 21.09.2016 № 2576 /а.с. 70/.

Позивач наголошує на тому, що Комісія вийшла за межі наданих їй повноважень, прийнявши рішення про передачу в оренду земельних ділянок.

Відповідач 1, в свою чергу, обґрунтовує свої заперечення тим, що такі повноваження делеговані Комісії пунктом 3.1.1. Положенням про Комісію.

З матеріалів справи вбачається, що Комісія щодо перевірки відповідності діючому законодавству використання земель державної, комунальної та приватної власності (далі за текстом «Комісія») діє на підставі Положення про Комісію, затвердженого Розпорядженням голови Липоводолинської районної державної адміністрації від 08.09.2014 р. №266-ОД.

Пунктом 3.1.1. Положення передбачено, що до повноважень комісії серед інших віднесено здійснення контролю використання та охорони земель у частині належного виконання умов договорів оренди земель та умов, визначених у державних актах на право постійного користування землею.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В той же час, згідно ч 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Судом встановлено, що спірні земельні ділянки розташовані за межами населеного пункту на території Русанівської сільської ради Липовододинського району Сумської області, а отже право розпорядження ними віднесене виключно до Липоводолинської районної державної адміністрації шляхом прийняття відповідного розпорядження головою адміністрації або делегування відповідних повноважень іншому субєкту владних повноважень, оформленого відповідно до вимог діючого законодавства.

Проте, в матеріалах справи відсутні належні докази прийняття головою Липоводолинської РДА такого розпорядження або делегування відповідних повноважень іншим субєктам владних повноважень, а отже рішення про передачу в оренду спірних земельних ділянок відповідачу 2, викладене в протоколі №10 засідання Комісії від 19.09.2016 р. є таким, що прийняте з перевищенням наданих їй повноважень.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України вбачається, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Зі змісту ст. 27 Закону України «Про оренду землі» вбачається, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень, а відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які за законодавством мають підтверджуватися певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що судом встановлено факт відсутності розпорядження голови Липоводолинської районної державної адміністрації про надання спірних земельних ділянок в оренду відповідачу 2, а рішення Комісії прийнято з перевищенням наданих їй повноважень, суд дійшов до висновку про те, що договір оренди землі (31 не переоформлених паїв), укладений між Липоводолинською районною державною адміністрацією і Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропартнери 2009», підлягає визнанню недійсним.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 10.11.2016 р. з метою приведення у відповідність до норм чинного законодавства земельних правовідносин Липоводолинська РДА уклала з ТОВ «Агропартнери 2009» угоду про розірвання договору оренди землі №1 від 21.09.2016 р., зареєстрованого Русанівською сільською радою Липоводолинського району Сумської області 10.11.2016 за №6 з посиланням на ч.5 ст. 19 Закону України «Про орендну землі», згідно якої особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку ділянку в оренду на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, про що обовязково зазначається у договорі оренди земельної ділянки. Таким чином, з 20.09.2016 р. із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли» Липоводолинська РДА втратила право передавати не переоформлені земельні ділянки (частки) в оренду, а даним право наділені сільські, селищні, міські ради за місцезнаходженням такої земельної ділянки.

Позивач також просить суд визнати договір оренди землі (21 не переоформлених паїв) від 10 вересня 2015 року, що був укладений між ТОВ «СК-АГРО» і Липоводолинською районною державною адміністрацією Сумської області та зареєстрований у Русанівській сільській раді Липоводолинського району Сумської області, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис за №2 від 10.09.2015 р., поновленим на 1 рік терміном до 10 вересня 2017 року з посиланням на п. 8 Договору 1 та на вимоги ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Так, згідно ст. 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Тобто закон містить прямий припис про те, що в подібних випадках договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Далі законодавець передбачає укладення додаткової угоди до договору оренди у місячний строк в обовязковому порядку, а відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Таким чином, після закінчення строку дії договору і з огляду на те, що він є поновленим на тих самих умовах на підставі прямого припису закону, сторони (позивач та відповідач 1) мали вчинити дії відповідно до вимог ст. 181 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок укладення господарських договорів. А отже, при відсутності доказів наявного зволікання відповідачем в укладенні додаткової угоди, немає підстав вважати, що права позивача порушені, а отже суд дійшов до висновку про те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права і позовні в частині визнання договору оренди землі поновленим задоволенню не підлягають.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» і вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати недійсним договір оренди землі (31 не переоформлених паїв) від 21.09.2016 року, укладений між Липоводолинською районною державною адміністрацією Сумської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропартнери 2009», який зареєстрований Русанівською сільською радою Липоводолинського району Сумської області у книзі реєстрації договорів оренди за №5 від 21.09.2016 р..

3.Стягнути з Липоводолинської районної державної адміністрації Сумської області (42500, Сумська область, смт. Липова Долина, вул. Полтавська, 32, код 04058097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО» (42506, Сумська область, Липоводолинський район, с. Суха Грунь, вул. Першотравнева, 1, код 33976979) 689 грн. 00 коп. судового збору.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропартнери 2009» (42500, Сумська область Липоводолинський район, смт. Липова Долина, вул. Полтавська, 17, код 36278399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО» (42506, Сумська область, Липоводолинський район, с. Суха Грунь, вул. Першотравнева, 1, код 33976979) 689 грн. 00 коп. судового збору.

5.В іншій частині в позові відмовити.

6.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 29.11.2016 року.

Суддя ОСОБА_4