Рішення № 63056767, 23.11.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2016 р.Справа № 916/2767/16

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №735 від 16.12.2015р.

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю №15/Д від 15.08.2016р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі філії „Октябрьск державного підприємства „Адміністрація морських портів України до товариства з обмеженою відповідальністю „Марінсервіс про стягнення 24 619,22 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Адміністрація морських портів України в особі філії „Октябрьск державного підприємства „Адміністрація морських портів України (далі по тексту ДП „Адміністрація морських портів України) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Марінсервіс (далі по тексту ТОВ „Марінсервіс) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 24 619,22 грн., яка складається з пені в сумі 8 048,59 грн. та штрафу у розмірі 16 570,63 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором №148-В-АМПУ-15 від 30.12.2015р. зобовязань.

Відповідач під час розгляду даної справи повністю заперечував проти позовних вимог ДП „Адміністрація морських портів України, з огляду на їх незаконність та необґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив.

30.12.2015р. за результатами проведення процедури державних закупівель між ДП „Адміністрація морських портів України (Покупець) та ТОВ „Марінсервіс (Постачальник) було укладено договір №148-В-АМПУ-15, у відповідності до п. п. 1.1, 1.2, 1.4 якого Постачальник зобовязується поставити і передати у власність Покупцю товар: проводи та кабелі електронні та електричні, інші за кодом ДК 016:2010 27.32.1 (проводи та кабелі), а Покупець прийняти і оплатити такий товар, в порядку та на умовах, визначених цим договором. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється згідно з цим договором, визначені в Специфікації, яка є невідємною частиною цього договору. Покупець має право перерозподілити орієнтовну кількість товару, зазначену у Специфікації, між відокремленими підрозділами (філіями) ДП „Адміністрація морських портів України, перелік яких визначений у додатку №3 до цього договору, в межах загальної кількості відповідного найменування товару, шляхом зазначення необхідної кількості у замовленні.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ч. ч. 1, 5 ст. 40 Закону України „Про здійснення державних закупівель від 10 квітня 2014 року N 1197-VII (з наступними змінами і доповненнями; чинний на дату укладання договору) передбачено, що договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.3, 5.4 договору №148-В-АМПУ-15 від 30.12.2015р. поставка товару здійснюється впродовж терміну дії цього договору окремими партіями протягом пяти робочих днів на підставі отриманих Замовлень Покупця Постачальником, на умовах DDP. Датою поставки товару вважається дата передачі Постачальником Покупцю товару. Право власності, а також ризик випадкового знищення, загибелі або пошкодження товару переходить від Постачальника до Покупця після підписання сторонами видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної.

Положеннями п. 6.3 договору №148-В-АМПУ-15 від 30.12.2015р. визначено зобовязання Постачальника, до яких, зокрема, належить обовязок забезпечити поставку товару у строки та порядку, встановленими цим договором; забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, встановленим цим договором; при передачі товару надати покупцю документи, передбачені цим договором.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Положеннями п. 7.2.2 договору №148-В-АМПУ-15 від 30.12.2015р. встановлено, що за порушення строку поставки партії товару, встановленого цим договором, Постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 % від вартості партії товару, зазначеної у Замовленні, за кожний день порушення строку, а за порушення строку поставки такої партії понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості такої партії товару.

Згідно з п. 10.1 договору №148-В-АМПУ-15 від 30.12.2015р. договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 01.03.2016р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

18.01.2016р. філією „Октябрьск ДП „Адміністрація морських портів України було складено замовлення на партію товару №01, у відповідності до якого начальником філії „Октябрьск було зроблено замовлення на поставку товару для забезпечення виробничих потреб останнього. Як було зазначено позивачем та не заперечувалось з боку відповідача, ТОВ „Марінсервіс було отримано вказане замовлення 28.01.2016р.

З матеріалів справи вбачається, що видаткові накладні, які відповідно до умов договору підтверджують перехід права власності, були складені Постачальником за наступними датами: видаткова накладна №23 від 03.02.2016р. на суму 44 912,28 грн., видаткова накладна №45 від 19.02.2016р. на суму 160 662,00 грн., видаткова накладна №55 від 26.02.2016р. на суму 27 990,00 грн., видаткова накладна №65 від 09.03.2013р. на суму 2 632,50 грн.

17.05.2016р. філією „Октябрьск ДП „Адміністрація морських портів України було подано до ТОВ „Марінсервіс претензію про перерахування на розрахунковий рахунок заявника штрафних санкцій у розмірі 24 328,50 грн., у звязку з порушенням строків поставки товару відповідно до договору №148-В-АМПУ-15 від 30.12.2015р.

13.06.2016р. ТОВ „Марінсервіс було відмовлено у задоволенні претензії позивача, з огляду на відсутність фактів порушення строків поставки товару, що на думку, відповідача свідчить про відсутність правових підстав для нарахування штрафних санкцій.

Оскільки відповідачем у добровільному порядку не було сплачено розмір розрахованих позивачем штрафних санкцій, ДП „Адміністрація морських портів України в особі філії „Октябрьск було подано позов про стягнення із ТОВ „Марінсервіс пені та штрафу у загальному розмір 24 619, 22 грн.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В силу положень п. 4 ст. 267 Господарського кодексу України у разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем було порушено строк поставки товару, який відповідно до п. 5.1 договору №148-В-АМПУ-15 від 30.12.2015р. становить п'ять робочих днів після отримання замовлення, ДП „Адміністрація морських портів України з посиланням на умови договору було нараховано відповідачеві до сплати пеню у розмірі 8 048,59 грн. та штраф у розмірі 16 570,63 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Так, згідно ч. ч. 1 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, у такому розмірі: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Оскільки між сторонами по справі в укладеному договорі №148-В-АМПУ-15 від 30.12.2015р. було погоджено нарахування Постачальнику пені у розмірі 0,1 % від вартості партії товару, зазначеної у Замовленні, за кожний день порушення строку, а за порушення строку поставки такої партії понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості такої партії товару, господарський вважає за необхідне першочергово зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 2.2 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (з наступними змінами і доповненнями) господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Окрім викладеного, варто зазначити, що абзацом 4 пункту 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. N 01-06/249 „Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів передбачено можливість застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанови від 06.12.2010 N 42/563; від 20.12.2010 N 06/113-38).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про необхідність застосування до вчиненого відповідачем порушення взятого на себе зобовязання штрафних санкцій, передбачених умовами договору №148-В-АМПУ-15 від 30.12.2015р. в силу приписів ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України. Проте, вирішуючи питання про правомірність нарахування відповідачеві до сплати пені у розмірі 8 048,59 грн., господарський суд виходить з наступного.

Оскільки в укладеному між сторонами по справі договорі №148-В-АМПУ-15 від 30.12.2015р. передбачено нарахування Постачальнику пені у розмірі 0,1 % від вартості партії товару, зазначеної у Замовленні, за кожний день порушення строку, господарський суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на відсутність у наданому суду замовленні на партію товару №01 від 18.01.2016р.визначеної замовником вартості такої партії товару.

Господарський суд зазначає, що з огляду на наявність у специфікації до договору №148-В-АМПУ-15 від 30.12.2015р. ста двадцяти семи позицій товару, при цьому у замовленні на партію товару №01 від 18.01.2016р вказано 23 найменувань товару, суду не вбачається можливим та правомірним самостійно визначити вартість товару за відповідним замовленням.

Незважаючи на те, що законом передбачена можливість нарахування Постачальнику пені у випадку прострочення поставки товару, про що, в тому числі, домовилися сторони при укладанні договору №148-В-АМПУ-15 від 30.12.2015р., якими встановлено порядок нарахування пені, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для нарахування відповідачу пені у розмірі 8 048,59 грн. з огляду на вищенаведений правовий аналіз документів, які містяться в матеріалах справи..

Щодо здійсненого ДП „Адміністрація морських портів України розрахунку штрафу у розмірі 7% від вартості товару розмірі 16 570,63 грн., господарський суд зазначає наступне.

Оскільки, як було встановлено судом, відповідачем було допущено порушення власного зобовязання щодо поставки товару понад 30 календарних днів після отримання замовлення, що підтверджується складанням 09.03.2016р. видаткової накладної №6 на суму 3 159,00 грн., та враховуючи, що умовами договору №148-В-АМПУ-15 від 30.12.2015р. не передбачено визначення розміру штрафу в залежності від вартості всієї партії замовлення, на відміну від порядку встановлення розміру пені, приймаючи до уваги, що ТОВ „Марінсервіс було порушено зобовязання щодо поставки понад тридцяти календарних днів лише щодо частини замовленого товару, господарський суд доходить висновку про правомірність та обґрунтованість нарахування відповідачу до сплати штрафу у розмірі 221,13 грн., що має наслідком часткове задоволення заявлених позовних вимог у зазначеній частині.

При цьому, господарський суд відхиляє доводи ТОВ „Марінсервіс щодо невідповідності умов договору №148-В-АМПУ-15 від 30.12.2015р. документації конкурсних торгів, з огляду на наступне.

Так, як зазначалось вище по тексту рішення, договір №148-В-АМПУ-15 від 30.12.2015р. містить умову щодо терміну поставки протягом пяти робочих днів з моменту отримання замовлення. Зазначена умова також була передбачена у конкурсів формі „Основні умови, які обовязково будуть включені до договору, згоду на включення якою ТОВ „Марінсервіс було надано в установленому порядку, та яка в подальшому і була порушена відповідачем.

З огляду на викладене, господарський суд зазначає, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються фактичними обставинами справи та доказами, які містяться у матеріалах справи.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених філією „Октябрьск ДП „Адміністрація морських портів України до ТОВ „Марінсервіс позовних вимог шляхом присудження до стягнення із відповідача штрафу у розмірі 221,13 грн. відповідно до ст. ст. 530, 549, 610-612, 663, 664, 662, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 203, 267 Господарського кодексу України, ст. 40 Закону України „Про здійснення державних закупівель.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Марінсервіс /65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, буд. 28, ідентифікаційний код 39982574/ на користь державного підприємства „Адміністрація морських портів України /01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, ідентифікаційний код 38727770/ в особі філії „Октябрьск державного підприємства „Адміністрація морських портів України /54052, м. Миколаїв, а/с 170/ штраф у розмірі 221 грн. 13 коп. /двісті двадцять одна грн. 13 коп./, судовий збір у розмірі 12 грн. 40 коп. /дванадцять грн. 40 коп./. Наказ видати.

3.В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 28 листопада 2016 р.

Суддя С.П. Желєзна