Рішення № 63056724, 23.11.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2016 р.Справа № 916/2319/16

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 на підставі ордеру;

Від відповідача: не зявився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельне управління „Південбуд до комунального підприємства „Водоканал Ренійської міської ради про стягнення 347 252,22 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельне управління „Південбуд (далі по тексту ТОВ „Будівельне управління „Південбуд) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до комунального підприємства „Водоканал Ренійської міської ради (далі по тексту КП „Водоканал Ренійської міської ради) про стягнення заборгованості в сумі 237 353,22 грн., яка складається з суми основного боргу, пені, трьох відсотків річних та збитків від інфляції. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобовязань за договором про надання послуг від 16.11.2015р. щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих послуг.

14.09.2016р. від КП „Водоканал Ренійської міської ради надійшло клопотання про розстрочку виконання рішення суду, у відповідності до якого відповідач по справі зазначав, що частково визнає заявлені позовні вимоги ТОВ „Будівельне управління „Південбуд, а саме в частині стягнення основної заборгованості, індексу інфляції та трьох відсотків річних у загальному розмірі 221 849,84 грн., просив суд розстрочити виконання рішення суду та затвердити графік такого виконання, у відповідності до якого відповідач буде погашати заборгованість щомісячно у розмірі 10 000,00 грн. протягом періоду з 30.10.2016р. по 30.07.2018р. та 1 849,84 грн. до 30.08.2018р.

19.09.2016р. позивачем було подано до суду заяву (вх. № 2-4912/16) про збільшення позовних вимог у справі №916/2319/16, у відповідності до якої останній просить суд стягнути з КП „Водоканал Ренійської міської ради суму заборгованості у розмірі 347 252,22 грн., стягнути із відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн. Вказана редакція позовних вимог була прийнята до розгляду судом як остаточна.

У відзиві на позовну заяву та письмових запереченням проти збільшення розміру позовних вимог КП „Водоканал Ренійської міської ради наголошувало на тому, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені є незаконними та необґрунтованими, оскільки умовами договору про надання послуг від 16.11.2015р. не передбачено нарахування пені у випадку неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобовязань. Також відповідач заперечував проти вимоги ТОВ „Будівельне управління „Південбуд в частині стягнення витрат на правову допомогу, у звязку з ненаданням доказів понесення таких витрат.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

29.09.2014р. між ТОВ „Будівельне управління „Південбуд (Генпідрядник) та Департаментом капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації (Замовник) було укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти №49, у відповідності до п. п. 1.1, 1.2 якого Генпідрядник зобовязується виконати роботи з реконструкції водопроводу, зазначені у проектній документації, згідно умов даного договору, а Замовник прийняти і оплатити такі роботи. Найменування робіт (назва обєкту): „Водопровід м. Рені реконструкція. Поліпшення водопостачання м. Рені Одеської області.

18.06.2015р. між ТОВ „Будівельне управління „Південбуд (Споживач) та публічним акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго (Постачальник) було укладено договір про постачання електричної енергії №401, відповідно до розділу 1 якого Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію, визначена додатком „Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін між Постачальником та Споживачем або інша межа обумовлена окремим додатком до договору.

Договір про постачання електричної енергії №401 від 18.06.2015р. було укладено позивачем з метою забезпечення електричною енергією обєкта водопроводу, реконструкцію якого ТОВ „Будівельне управління „Південбуд здійснює відповідно до умов договору про закупівлю робіт за державні кошти №49 від 29.09.2014р.

17.08.2015р. виконавчим комітетом Ренійської міської ради Одеської області було надіслано на адресу ТОВ „Будівельне управління „Південбуд звернення з проханням забезпечити подачу води в систему водопостачання м. Рені та зазначено про відшкодування вартості використаної електричної енергії КП „Водоканал Ренійської міської ради на підставі договору та виставлених позивачем по справі рахунків.

28.08.2015р. між ТОВ „Будівельне управління „Південбуд (Виконавець) та КП „Водоканал Ренійської міської ради (Замовник) було укладено договір відшкодування активної електроенергії №1/1, у відповідності до п. п. 11.,1.2 якого Виконавцем були прийняти на себе зобовязання щодо надання послуг з постачання електричної енергії, а Замовником прийняти зобовязання з відшкодування вартості спожитої активної електроенергії до отримання права власності на насосну станцію 2-го підйому.

16.11.2015р. між ТОВ „Будівельне управління „Південбуд (Виконавець) та КП „Водоканал Ренійської міської ради (Замовник) було укладено договір про надання послуг, відповідно до розділу 1 якого Виконавець надає Замовнику послуги з постачання електричної енергії з метою забезпечення функціонування системи водопостачання у м. Рені.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до розділу 3 договору про надання послуг від 16.11.2015р. Замовник зобовязаний приймати від Виконавця послуги, що надаються останнім за вказаним договором, на підставі актів про надання послуг, оплачувати надані Виконавцем послуги на підставі виставленого рахунку та акту надання послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, вказаний у рахунку, згідно фактичних показів приладу обліку електричної енергії на обєкті „насосна станція 2-го підйому у м. Рені.

Положеннями розділу 4 договору про надання послуг від 16.11.2015р. передбачено, що вартість послуг визначається сторонами за фактом їх надання на підставі підписаних актів про надання послуг та рахунків про сплату на спожиту електричну енергію згідно фактичних показників приладів обліку. Замовник зобовязаний своєчасно оплатити послугу визначену у цьому договорі.

Згідно з п. 6.3 договору про надання послуг від 16.11.2015р. договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2015р.

Сторонами по справі неодноразово продовжувався термін дії договору про надання послуг від 16.11.2015р. шляхом підписання додаткових угод на один місяць. Відповідно до останньої додаткової угоди від 01.06.2016р. до договору про надання послуг від 16.11.2015р., термін дії останнього було продовжено до 30.06.2016р.

Як зазначає позивач, протягом періоду з січня 2016р. по серпень 2016р. КП „Водоканал Ренійської міської ради в порушення умов договору про надання послуг від 16.11.2015р. не було оплачено вартість наданих послуг, в результаті чого станом на 10.09.2016р. за відповідачем рахується заборгованість у загальному обсязі 347 252,22 грн.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було складено та підписано акти про надання послуг за період з січня 2016р. по травень 2016р., на підставі яких позивачем 21.06.2016р. було виставлено відповідачу відповідні рахунки. 30.06.2016р. ТОВ „Будівельне управління „Південбуд на підставі підписаного акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) за червень 2016р. було виставлено КП „Водоканал Ренійської міської ради відповідний рахунок-фактуру. 31.07.2016р. та 31.08.2016р. ТОВ „Будівельне управління „Південбуд було складено та підписано рахунки фактури №31/08-03 на суму 51 766,51 грн. та 46 450,92 грн. відповідно, складені на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за липень 2016р. та серпень 2016р.

07.07.2016р. між сторонами по справі було підписано акт звірки взаємних розрахунків, з якого вбачається, що заборгованість (з урахуванням трьох відсотків річних, індексу інфляції та пені) КП „Водоканал Ренійської міської ради перед ТОВ „Будівельне управління „Південбуд станом на 01.07.2016р. складає 237 353,22 грн. 03.08.2016р. сторони повторно підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість КП „Водоканал Ренійської міської ради перед позивачем станом на 01.08.2016р. складає 347 252,22 грн.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи вимог, суд першочергово вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що умовами укладеного між сторонами по справі договору про надання послуг від 16.11.2015р. не встановлено строку виконання грошового зобовязання КП „Водоканал Ренійської міської ради перед позивачем, проте зазначено, що таке виконання повинно здійснюватись на підставі виставленого рахунку та акту надання послуг (розділ 3 договору), у звязку з чим, суд доходить висновку, що у відповідності до положень ст. 530 ЦК України відповідач зобовязаний у семиденний строк з дня отримання виставленого рахунку оплатити вартість наданих ТОВ „Будівельне управління „Південбуд послуг.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем оплата вартості наданих позивачем послуг протягом січня 2016р. серпня 2016р. здійснена не була, в результаті чого, станом на момент вирішення даного спору, за КП „Водоканал Ренійської міської ради рахується прострочена основна заборгованість перед позивачем в розмірі 308 563,13 грн.

В результаті викладеного, позовні вимоги ТОВ „Будівельне управління „Південбуд в частині стягнення із КП „Водоканал Ренійської міської ради суми основного боргу в розмірі 308 563,13 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобовязань за договором про надання послуг від 16.11.2015р. щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих послуг, позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було заявлено до стягнення три відсотки річних у розмір 2 092,68 грн. та збитки від інфляції у розмірі 6 003,37 грн.

Варто зауважити, що господарським судом неодноразово було зобовязано ТОВ „Будівельне управління „Південбуд надати суду розрахунок заявлених до стягнення трьох відсотків річних та збитків від інфляції, розмір яких не був визначений позивачем та входив до суми основної заборгованості. Вимоги суду щодо надання вказаного розрахунку трьох відсотків річних та збитків від інфляції позивачем виконані не були, оскільки останнім у поданій заяві від 15.11.2016р. було визначено лише їх розмір.

Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17 грудня 2013 року N 14 (з наступними змінами і доповненнями) з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Оскільки позивачем не було надано суду витребуваний розрахунок, не вбачається можливим встановити обґрунтованість порядку нарахування та розміру заявлених до стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції, що має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

З посиланням на факт наявності заборгованості КП „Водоканал Ренійської міської ради перед ТОВ „Будівельне управління „Південбуд, останнім було заявлено до стягнення пеню у розмірі 26 213,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Так, згідно ч. ч. 1 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до преамбули 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) вказаний закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом, про що мова йде у абзаці 3 п. 2.1 ч. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (з наступними змінами і доповненнями).

Умовами договору про надання послуг від 16.11.2015р., укладеного між сторонами по справі, взагалі не передбачена відповідальність за порушення прийнятих на себе зобовязань у вигляді нарахування пені. З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ „Будівельне управління „Південбуд в частині стягнення із відповідача пені у розмірі 26 213,80 грн. не підлягають задоволенню, оскільки така форма відповідальності повинна встановлюватись за згодою сторін у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Звертаючись до господарського суду із позовом ТОВ „Будівельне управління „Південбуд було заявлено вимогу про стягнення із відповідача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн. з приводу чого господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Приватного малого підприємства - фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві) від 11 липня 2013 року N 6-рп/2013 1129 зазначається, Конституційний Суд України вважає, що в господарському судочинстві не передбачено відшкодування юридичній особі витрат на юридичні послуги, надані їй іншим, ніж адвокат, фахівцем у галузі права. Однак це не виключає можливості законодавчого врегулювання питання про відшкодування вказаних витрат суб'єкту права на звернення до господарського суду на послуги, надані йому таким фахівцем.

Згідно з ч. ч. 1, 2 п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21 лютого 2013 року N 7 (з наступними змінами та доповненнями) витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

З витягу до угоди №1-ю про надання правової допомоги від 15.07.2016р., укладеної між ТОВ „Будівельне управління „Південбуд та адвокатом ОСОБА_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1338 від 25.03.2005р.) вбачається, що до змісту доручення адвоката віднесено обовязок представляти інтереси ТОВ „Будівельне управління „Південбуд в господарському суді у справі про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 27 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 5 липня 2012 року N 5076-VI (з наступними змінами і доповненнями) договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

В обґрунтування стягнення із відповідача витрат на правову допомогу позивачем було надано суду, зокрема, квитанцію №1-ю від 15.07.2016р. та реєстраційну карту №1-ю від 15.07.2016р. про прийняття від ТОВ „Будівельне управління „Південбуд на користь адвоката ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 15 000,00 грн., з приводу чого суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката, порядок обчислення якого визначається умовами договору про надання правової допомоги.

При цьому, суд зазначає, що із п. 5 угоди №1-ю про надання правової допомоги від 15.07.2016р. вбачається, що гонорарні відносини, компенсація витрат, повязаних в виконанням цієї угоди та інші умови врегульовані додатковою угодою. Вказана додаткова угода позивачем суду надана не була.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що умовами договору №1-ю про надання правової допомоги від 15.07.2016р. не передбачено надання правової допомоги з визначеним розміром винагороди, а надані суду квитанції не можуть підтверджувати понесення зазначених судових витрат в межах даної справи, у звязку з чим, господарський суд доходить висновку про необґрунтованість вимоги позивача про віднесення грошових коштів у розмірі 15 000,00 до судових витрат, які повинні бути покладені на відповідача.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених ТОВ „Будівельне управління „Південбуд позовних вимог до КП „Водоканал Ренійської міської ради шляхом присудження до стягнення із відповідача суми основної заборгованості у розмірі 308 563,13 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При цьому, розглянувши клопотання відповідача про надання йому розстрочки виконання даного судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно із вказаним клопотанням відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду по даній справі до 30.08.2018р. в обґрунтування чого КП „Водоканал Ренійської міської ради посилається на власний скрутний фінансовий стан та загрозу банкрутства, з наданням доказів, які, на думку відповідача, підтверджують зазначені обставини.

Як вбачається зі статуту КП „Водоканал Ренійської міської ради, затвердженого рішенням VI сесії Ренійської міської ради VI скликання №26- VI від 28.01.2011р., КП „Водоканал Ренійської міської ради є унітарним підприємством, що належить до комунальної власності м. Рені, підпорядковується Ренійській міській раді або уповноваженому нею органу на підставі рішення ради. Відповідач зазначає, що оскільки основним джерелом доходу підприємства є отримання плати за надані послуги з водопостачання та водовідведення фізичними та юридичними особами, які не здійснюють належного розрахунку за надані відповідачем послуги, КП „Водоканал Ренійської міської ради не в змозі задовольнити вимоги власних кредиторів.

Відповідно до частини 1 ст. 121 ГПК України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Згідно п.п. 7.1, 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Проаналізувавши надані КП „Водоканал Ренійської міської ради документи, суд дійшов висновку, що наведені обставини ніяким чином не свідчать про наявність виключних обставин, які в розумінні ст. 121 ГПК України є підставою для надання пільгових умов виконання рішення суду.

При цьому, суд бере до уваги наявність інфляційних процесів в економіці та необхідність дотримання принципу збалансованості інтересів сторін, який буде порушений у випадку надання КП „Водоканал Ренійської міської ради до 30.08.2018р. розстрочки виконання рішення суду по даній справі. Більш того, суд зауважує, що згідно зі ст. 617 ЦК України недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів, не є обставинами, які можуть повністю або частково звільняти боржника від виконання свого обовязку, або ж надавати йому пільгові умови для його виконання.

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для надання КП „Водоканал Ренійської міської ради розстрочки виконання рішення суду по даній справі, у звязку з чим, відповідне клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 612, 615, 617, 625, 629, 901 ЦК України, ст.ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, ст. ст. 27, 30 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з комунального підприємства „Водоканал Ренійської міської ради /68800, Одеська область, м. Рені, вул. Совєтська, 4, ідентифікаційний код 36881597/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельне управління „Південбуд /68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Болградське шосе, 33, ідентифікаційний код 25050720/ основну заборгованість у розмірі 308 563 грн. 13 коп. /триста вісім тисяч пятсот шістдесят три грн. 13 коп./ , судовий збір у розмір 4 628 грн. 52 коп. /чотири тисячі шістсот двадцять вісім грн. 52 коп./. Наказ видати.

3.В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 28 листопада 2016 р.

Суддя С.П. Желєзна