Рішення № 63056650, 28.11.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2016р. Справа№ 914/2482/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі», с.Жорниське, Яворівський район, Львівська область

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Трускавець, Львівська область

про стягнення грошових коштів за договором поставки № 101К від 26.08.2014р. в сумі 61 246,63 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Сало О.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області 26.09.2016 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором поставки № 101К від 26.08.2014р. в сумі 61 246,63 грн.

Ухвалою суду від 28.09.2016р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 17.10.2016р.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 17.10.2016р. розгляд справи відкладено на 31.10.2016р., а 31.10.2016р. на 21.11.2016р.

25.11.2016р. на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 47365/16), в якому позивач просить відкласти розгляд справи, яке призначене на 21.11.2016р.

Дане клопотання залишено судом без розгляду, оскільки ухвалою суду від 21.11.2016р. розгляд справи відкладено на 28.11.2016р.

15.11.2016р. позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог (вх.№ 5444/16), у зв'язку з частковою оплатою заборгованості за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями: № 12 від 23.09.2016р. на суму 5 000,00 грн. та № 13 від 07.11.2016р. на суму 5 000,00 грн. Просить стягнути 51 246,63 грн., а саме: 32 768,60 грн. основного боргу, 16 896,03 грн. пені та 1 582,00 грн. 3% річних.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач порушив умови Договору поставки № 101К від 26.08.2014р., не оплативши вартість отриманого товару станом на 15.11.2016р. в сумі 32 768,60 грн. (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх.№ 5444/16 від 15.11.2016р.) Крім цього, за неналежне виконання умов Договору, позивач просить стягнути 16 896,03 грн. пені та 1 582,00 грн. 3% річних.

В судове засідання 28.11.2016р. позивач явку повноважного представника не забезпечив, про причини не явки суд не повідомив.

Відповідач в черговий раз у судове засідання 28.11.2016р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо розгляду справи за відсутності повноважних представників у судовому засіданні суд зазначає наступне.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представників: позивача та відповідача, бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010)).

Суд оглянувши та дослідивши наявні у справі документи не вбачає підстав для відкладення розгляду справи,

Не явка представників сторін та не подання додаткових доказів в матеріали справи, не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Справа розглядається у відповідності до поданої позивачем 15.11.2016р. заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ст. 69 ГПК України суд обмежений строками розгляду справи.

У судовому засіданні 28.11.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

26.08.2014р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 101К (далі - «Договір»).

Згідно п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар (надалі - товар) у на умовах зазначених у Договорі.

На виконання умов Договору, позивачем було поставлено товар, а відповідачем отримано товар на суму 131 437,20 грн., що вбачається з видаткової накладної № 3133 від 26.10.2015р. та товарно-транспортної накладної № Р3133 від 26.102016р., що підписані та скріпленої печатками сторонами без жодних застережень.

Відповідно п.3.5. Договору оплата за товар здійснюється з відстрочкою платежу 45 (сорок п'ять ) календарних днів з дати видаткової накладної постачальника.

На виконання умов Договору, відповідачем частково здійснено оплату поставленого товару в сумі 98 668,60 грн. (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 15.11.2016р.), що підтримується позивачем та підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своєчасно покладені на нього зобов'язання щодо оплати отриманого товару за Договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 15.11.2016р. у нього виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 32 768,60 грн., що підтримується позивачем та належними та допустимими доказами не заперечується відповідачем.

Належних та допустимих доказів повної оплати за поставлений товар відповідачем не надано.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути 16 896,03 грн. пені та 1 582,00 грн. 3% річних.

Доказів повного чи часткового погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором. Виконання обов'язку проведення відповідачем повної оплати вартості отриманого товару не підтверджений. Відповідач не подав належних та допустимих доказів на заперечення факту існування заборгованості на суму 32 768,60 грн.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за Договором в сумі 32 768,60 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до п.9.3. Договору у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань покупцем, він сплачує суму боргу з врахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

Суд здійснивши перерахунок пені (з врахуванням п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язань», що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за яким здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені), дійшов висновку, що стягненню підлягає пеня в сумі 16 896,03 грн. (в межах заявлених позовних вимогах).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних (з врахуванням п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язань») дійшов висновку, що стягненню підлягає 3% річних в сумі 1 582,00 грн. (в межах заявлених позовних вимогах).

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Судові витрати, на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 530, 549, 599, 610-612, 625, 626, 629, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 22, 33, 34, 49, 69, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (82200, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі», (81083, Львівська область, Яворівський район, с.Жорниське, комплекс «Ямельня-1»; ідентифікаційний код 32730400) 32 768,60 грн. основного боргу, 16 896,03 грн. пені, 1 582,00 грн. 3 % річних та 1 378,00 грн. витрати по сплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2016 року.

Суддя Коссак С.М.