Рішення № 63056462, 28.11.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/78/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2016 Справа № 908/2529/16

за позовом: Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну МТМ Дніпровського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ластівка» (69096, м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 4-А)

про стягнення суми,

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 243/20-19 від 11.07.2016 р.

від відповідача: ОСОБА_2 (тимчасово виконуючий обовязки) керівник Витяг з ЄДРПОУ № НОМЕР_1 від 10.08.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Дніпровського району, м. Запоріжжя, первісно звернувся в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ластівка», м.Запоріжжя, заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №100008 від 01.09.2006 р. в сумі 43596,46 грн., з яких: основний борг у сумі 35414,17 грн., пеня в сумі 7544,14 грн. та 3% річних в сумі 638,15 грн.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання укладеного між сторонами договору №100008 купівлі-продажу теплової енергії, позивачем в період з лютого по квітень, червень 2016 року включно, відпущено відповідачу теплову енергію на суму 66849,88 грн., вартість якої, в порушення умов договору та Закону відповідач сплатив лише частково в сумі 31435,71 грн. Невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором, за доводами позивача, є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді обумовленої договором пені та передбачених ст. 625 ЦК України 3% річних. Посилаючись на приписи статей 258, 264, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 232, 276 ГК України, Закону України Про житлово-комунальні послуги, Закону України Про теплопостачання, Правила користування тепловою енергією та умови договору №100008 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.09.2016 р. порушено провадження у справі № 908/2529/16, розгляд якої призначено на 25.10.2016 р.

В судовому засіданні 25.10.2016р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва на 22.11.2016 р., а в судовому засіданні 22.11.2016р. оголошувалась перерва до 28.11.2016 р.

25.10.2016 р. до господарського суду Запорізької області від позивача надійшла письмова заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 29414,17 грн., пеню в сумі 7544,14 грн. та 3% річних в сумі 638,15 грн..

В судовому засіданні 25.10.2016 р. враховуючи, що вказана заява позивача не суперечать приписам статті 22 ГПК України та подана у відповідності до вимог ст. 57 ГПК України, заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

За таких обставин, предметом позову у справі № 908/2529/16 є позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Ластівка» суми 29414,17 грн. основного боргу за Договором №100008 від 01.09.2016 р., суми 7544,14 грн. пені та суми 638,15 грн. 3% річних.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у позовній заяві з урахуванням письмової заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог не заперечив та подав письмову заяву про розстрочення виконання судового рішення.

Так, в письмовій заяві від 25.11.2016 р. (вих. № 62) відповідач проти наявності заборгованості у визначеній позивачем сумі не заперечує. Посилаючись на приписи п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, просить при прийнятті рішення у справі № 908/2529/16 розстрочити його виконання на шість місяців зі сплатою рівними частинами. В обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на скрутне матеріальне становище, наявність значної дебіторської та кредиторської заборгованості, а також затримку надходження коштів від держави на відшкодування пільг та субсидій населення.

Представник позивача проти надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення заперечив. Вказує, що підприємство позивача також знаходиться у негативному фінансовому становищі та має значну дебіторську заборгованість.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 28.11.2016 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 01.09.2006 р. між Концерном «Міські теплові мережі» (Теплопостачальною організацією, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ластівка» (Споживачем, відповідачем у справі) було укладено договір №100008 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Теплопостачальна організація зобовязалась відпустити Споживачу теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобовязався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є невідємними частинами.

Згідно з п. 3.2.6. Договору Споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені Договором.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Відповідно до п. 6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

За змістом п. 6.3 Договору, оплата за теплову енергію проводиться у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі акту приймання-передачі теплової енергії.

Відповідно до п. 6.6 Договору Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну, акт звіряння розрахунків (за вимогою Споживача).

Пунктом 6.6.1 Договору передбачено, що отриманий акт прийманняпередачі теплової енергії Споживач повинен підписати, належним чином оформити і повернути акт прийому-передачі позивачу на протязі пяти днів з дати отримання.

Згідно із п. 6.6.2 Договору у разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін встановлений п. 6.6.1 Договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Відповідно до п. 6.6.3 Договору, при отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що цей договір набирає чинності з 01 вересня 2006 р. і діє до 01.08.2007 р.

Договір вважається продовженим на кожний наступний рік від дати, вказаної в п.10.1, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору ні одна із сторін не заявила про розірвання даного договору (п. п. 10.2, 10.4 Договору).

У звязку із тим, що у матеріалах справи відсутні звернення сторін чи заяви про розірвання (припинення) Договору, Договір вважається автоматично пролонгованим на той саме строк і на тих самих умовах.

Наданими до матеріалів справи актами приймання-передачі теплової енергії підтверджується, що позивачем в період: з лютого 2016 р. по серпень 2016 р., включно, відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 66849,88 грн.: лютий 2016 р. 34498,48 грн., березень 2016 р. 24601,99 грн., квітень 2016 р. 4596,25 грн., травень 2016 р. 161,01 грн., червень 2016 р. 762,17 грн., липень 2016 р. 981,54 грн., серпень 2016 р. 1570,46 грн.

На оплату поставленої теплової енергії відповідачу були направлені позивачем відповідні рахунки (арк. справи 36-42).

Більша частина актів приймання-передачі теплової енергії містить підпис Споживача та печатку підприємства. Всупереч умов договору, відповідач підписані акти приймання передачі теплової енергії за період травень 2016 р., липень 2016 р., серпень 2016 р., включно, на адресу Теплопостачальної організації не повернув, заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії не надав. Отже, оформлені таким чином акти (в силу п.6.6.1, 6.6.2 договору) також є погодженими та є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Відповідач за спірний період частково погасив заборгованість на суму 37435,71 грн.

Як вказує позивач, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором, станом на момент розгляду справи становить 29414,17 грн.

Позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Ластівка» заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №100008 від 01.09.2006 р. у сумі 29414,17 грн. основного боргу, у сумі 7544,14 грн. пені та у сумі 638,15 грн. 3% річних (з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог) стали предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджено матеріалами справи, правовідносини між позивачем та відповідачем у спірний період врегульовані укладеним між ними Договором № 100008 від 01.09.2006р., з а умовами якого позивач зобовязався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді, а відповідач приймати та сплачувати її вартість.

Згідно з приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі теплової енергії за період з лютого 2016р. по серпень 2016р., включно, позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 66849,88 грн. (арк. справи 29-35).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пунктів 6.3 Договору підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобовязаний до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Проте, відповідач свої зобовязання щодо оплати отриманої теплової енергії, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином не виконав.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, заборгованість відповідача перед позивачем за спірний період станом на момент розгляду справи складає 29414,17 грн.

Слід зазначити, що факт наявності заборгованості за Договором відповідачем не заперечується. До матеріалів справи надано копію акта звірки взаєморозрахунків, підписаного сторонами та скріпленого печатками сторін, за змістом якого станом на момент розгляду справи відповідач визнав наявність заборгованості за Договором перед позивачем в сумі 29414,17 грн.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача суми 29414,17 грн. основного боргу за договором обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобовязання позивач просить суд стягнути з відповідача 7544,14 грн. пені та 638,15 грн. 3% річних.

Правові наслідки порушення грошового зобовязання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань розяснено, що сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги наведені вище приписи законодавства, представлені докази, а також розяснення, викладені у п. 1.12 Пленуму, відповідно до якого з огляду на вимоги ч.1 ст. 47 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі пункту 7.2.8 Договору, за змістом якого, у разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у п. 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати. .

Враховуючи той факт, що відповідач повинен був виконати зобов'язання з оплати вартості отриманої від позивача теплової енергії за період лютий-серпень 2016 р. у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, прострочення виконання цього зобов'язання є підставою для нарахування пені згідно п.7.8.2 Договору, починаючи з 26.03.2016 р., 26.04.2016 р., 26.05.2016 р., 26.06.2016 р., 26.07.2016 р., 26.08.2016 р., 26.09.2016 р., за відповідні періоди.

Перевіривши розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство суд відзначає, що вимога позивача про стягнення пені, нарахованої за загальний період з 26.03.2016 р. по 26.09.2016 р. (з урахуванням суми заборгованості, строків настання оплати за кожний окремо місяць), підлягає частковому задоволенню в загальній сумі 7328,77 грн. В решті вимоги про стягнення пені суд відмовляє, як заявленої необґрунтовано.

Також, судом перевірено розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство та здійснено розрахунки за кожний окремо місяць та з урахуванням здійснених відповідачем оплат.

Суд відзначає, що вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню. Так, за заявлений період (з урахуванням суми заборгованості, строків настання оплати та за кожний окремо місяць з лютого 2016 р. по серпень 2016 р., включно) належний до стягнення розмір 3% річних становить суму 627,41 грн.

Отже, вимога про стягнення 3 % річних задовольняється судом частково - в загальному розмірі 627,41 грн. В решті позовної вимоги про стягнення 3% річних слід відмовити, як нарахованої та заявленої до стягнення необґрунтовано.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в сумі 29414,17 грн. основного боргу, в сумі 7328,77 грн. пені та в сумі 627,41 грн. 3% річних. В іншій частині позову суд відмовляє з огляду на необґрунтованість.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1369,71 грн. судового збору.

28.11.2016 р. судом отримано письмову заяву відповідача, в якій він просить суд надати розстрочку виконання рішення на шість місяців зі сплатою рівними частинами.

Розглянувши клопотання відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення, суд знаходить підстави для його часткового задоволення.

Обґрунтовуючи свою заяву відповідач вказує, що фінансовий стан ТОВ «Ластівка» на даний час є дуже скрутним і стягнення відразу такої суми боргу призведе до фактичного блокування діяльності підприємства, оскільки у нього не буде достатньо оборотних коштів для виплати заробітної плати працівникам, сплати податків, оплати інших видів послуг, що постачають природні монополісти. При цьому відзначає, що ступінь вини в неналежному виконанні договірних зобов'язань за даним договором у відповідача є мінімальними, оскільки фактичною причиною несплати боргу є неналежне виконання зобов'язань державою перед відповідачем по сплаті компенсації за надання субсидії населенню. Крім того зазначає, що загальна скрутна економічна ситуація в державі викликала ті обставини, що мешканці гуртожитку по вул. Бородінська 6-А, що обслуговувається ТОВ «Ластівка», не можуть належним чином виконувати свої зобов'язання по сплаті комунальних послуг перед ТОВ «Ластівка», у зв'язку з чим, на даний час, підприємство відповідача постійно має дебіторську заборгованість за надані мешканцям послуги. Згідно фінансових звітів підприємства загальний розмір дебіторської заборгованості мешканців двох будинків перед ТОВ «Ластівка» складає 214,4 тисячі гривень, а розмір заборгованості мешканців будинку, які обслуговуються теплом за договором, що входить до підстави даного позову становить 28557,04 грн. Крім того, відзначає, що на сьогоднішній момент загальний розмір заборгованості Управління праці та соцзахисту населення перед ТОВ «Ластівка» по компенсації нарахованих субсидії складає 62407,09 грн., що фактично покриває позовні вимоги у даній справі.

Слід зазначити, що у відповідності до п.6) ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст.ст. 83 п.6, 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів»).

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Вирішуючи питання про надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення у справі № 908/2529/16 суд враховує, що ТОВ «Ластівка» (відповідач) здійснює функції по обслуговуванню та наданню комунальних послуг мешканцям гуртожитку по вул. Бородінській, 4-а у м.Запоріжжі. При цьому, відповідач знаходиться у скрутному фінансовому стані, який обумовлений низкою обєктивних обставин, що документально підтверджено відповідачем (фінансовим звітом субєкта підприємницької діяльності, довідками за підписом т. в. о. директора та головного бухгалтера підприємства). Так, згідно з Довідкою від 25.11.2016р., за даними бухгалтерського обліку за мешканцями будинку по вул. Бородінській, 4-а перед ТОВ «Ластівка» існує дебіторська заборгованість за сплату комунальних послуг у сумі 28557,04 грн. Крім того, загальний розмір заборгованості Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району м.Запоріжжя перед ТОВ «Ластівка» по компенсації нарахованої субсидії населенню, становить суму 62407,09грн. Таким чином, вказані обставини свідчать про тяжкий фінансовий стан відповідача і є виключними обставинами, що свідчать про реальне утруднення виконання судового рішення.

В той же час, співвставляючи майнові інтереси обох сторін та з огляду на те, що прострочення виконання зобовязань за договором у відповідача виникло ще з лютого 2016р. і триває досить тривалий час, беручи до уваги факт того, що інфляційні процеси в державі також негативно впливають на майнові інтереси позивача у справі, суд вважає за можливе заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення задовольнити частково, надавши розстрочку виконання судового рішення на чотири місяці, зі сплатою рівними частинами, але не на шість місяців, як просить відповідач.

Згідно з п. 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду № 7 від 21.02.2013 р., за змістом статті 121 ГПК господарський суд не позбавлений права в порядку, передбаченому цією статтею, вирішити питання про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення, зокрема і в тій частині, що стосується стягнення сум судового збору (або інших судових витрат).

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ластівка» (69096, м.Запоріжжя, вул. Бородинська, 4-А, код ЄДРПОУ 32068520) на користь Концерну Міські теплові мережі в особі Філії Концерну «МТМ» Дніпровського району (юридична адреса: 69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А, код ЄДРПОУ 32121458) на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України, МФО 313957) суму 29414 (двадцять девять тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 17 коп. основного боргу, розстрочивши виконання рішення господарського суду № 908/2529/16 від 28.11.2016 р. строком на 4 (чотири) місяці, починаючи з грудня 2016 р., зі сплатою рівними частинами по 7353,54 грн. щомісячно, останній місяць 7353,55 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ластівка» (69096, м.Запоріжжя, вул. Бородинська, 4-А, код ЄДРПОУ 32068520) на користь Концерну Міські теплові мережі в особі Філії Концерну «МТМ» Дніпровського району (юридична адреса: 69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А, код ЄДРПОУ 32121458) на поточний рахунок №26007301001951 у Філії Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України, МФО 313957) суму 7328 (сім тисяч триста двадцять вісім) грн. 77 коп. пені, суму 627 (шістсот двадцять сім) грн. 41 коп. 3% річних та суму 1369 (одна тисяча триста шістдесят девять) грн. 71 коп. витрат зі сплати судового збору, розстрочивши виконання рішення господарського суду № 908/2529/16 від 28.11.2016 р. строком на 4 (чотири) місяці, починаючи з грудня 2016 р., зі сплатою рівними частинами по 2331,47 грн. щомісячно, останній місяць 2331,48 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України та ч.3 ст. 51 ГПК України 30.11.2016 р.

Суддя М.В. Мірошниченко