Рішення № 63056434, 21.11.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2016 р. Справа № 911/3084/16

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства Укрстальконструкція, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго, смт. Іванків

про стягнення 58 106,10 грн.

за участю представників сторін:

позивач ОСОБА_1 предст., дов. № 02-юр від 11.01.2016;

відповідач ОСОБА_2, предст. за дов. № 2236/1711-16 від 17.11.2016;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Укрстальконструкція (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго (відповідач) про стягнення 58 106,10 грн., яка складається з 53 075, 27 грн. боргу за договором поставки № 07/04 від 07.04.2016; 593, 89 грн. 3% річних; 4 436, 94 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.09.2016 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.10.2016.

17.10.2016 через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує та зазначає, що позивачем не виконано свої зобовязання, передбачені п. 6.2 договору, а відтак у позивача відсутні підстави для стягнення оплати за товар.

Ухвалою суду від 17.10.2016 розгляд справи було відкладено на 14.11.2016.

11.11.2016 позивачем в порядку статті 22 ГПК України було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка обґрунтована тим, що на момент розгляду даної справи, заборгованість відповідачем не сплачена, а тому у звязку із збільшенням періоду існування прострочки за договором, просить стягнути донараховані 3% річних та пеню, які становлять 838,18 грн. та 6836,23 грн. відповідно, а також інфляційні втрати в розмірі 2 468,21 грн. Таким чином, загальна суму боргу станом на 11.11.2016 становить 63 217,89 грн.

Відповідно до ч. 4 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) поряду.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства, ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що в даному випадку має місце нова ціна позову 63 217,89 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

В свою чергу, представник відповідача подав письмові пояснення та зазначив, що позивач починає обраховувати період прострочення по кожній оплаті з останнього дня належного виконання оплати, що є безпідставним, оскільки прострочення виконання грошового зобовязання починається з наступного дня після дня, коли таке зобовязання мало бути виконане. На підставі чого відповідачем було подано контррозрахунок суми позовних вимог.

В судовому засіданні 14.11.2016 була оголошена перерва до 21.11.2016.

Після оголошеної перерви відповідач подав до суду розрахунок штрафних санкцій з урахуванням поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог, вказавши на невірне застосування позивачем періоду нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат. Подані відповідачем пояснення та розрахунки залучені до матеріалів справи та прийняті судом до розгляду.

Відповідно до частини 2 статті 82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та обєктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 21.11.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд,-

встановив:

07.04.2016 між Приватним акціонерним товариством «Укрстальконструкція» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (покупець) було укладено договір поставки №07/04, відповідно до умов якого постачальник зобовязується власними або залученими силами виготовити та поставити металоконструкції (товар) в порядку та на умовах, передбачених цим договором , а покупець зобовязується прийняти та оплатити фактично поставлений товар.

Найменування, кількість ціна, строк поставки товару та інші істотні умови, не передбачені цим договором визначаються сторонами у специфікаціях до цього договору. За погодженням сторін специфікація має містити наступні відомості: найменування товару; одиниця виміру та обсяг товару; шифр проектної документації для виготовлення товару; ціна за одиницю вимір товару та загальна кількість поставки за специфікацією; строк поставки товару; система антикорозійного захисту товару та строк служби. (п. 1.2 договору).

Як свідчать матеріали справи, 07 квітня 2016 року сторонами була укладена Специфікація №1 до Договору (надалі Специфікація №1) на виготовлення та поставку металоконструкцій доераторної етажерки № 754-15.АБ-КМ 1.1 кількістю 22 тонни.

У відповідності до Додаткової угоди № 2 до договору від 06.06.2016 ціна за одну тонну металоконструкцій складає 20 960,00 гривень без ПДВ/тонна.

Пунктом 1 Додаткової угоди № 3 до договору поставки 07/04 від 07.04.2016, сторони дійшли згоди викласти п. 7.2 Специфікації у новій редакції: «Остаточний розрахунок за товар проводиться покупцем протягом 22 календарних днів (приблизно 3 календарних тижнів) рівними частинами (траншами) щотижнево, з моменту завершення поставки товару за даною Специфікацією».

Зі слів позивача, на виконання умов Специфікації №1, відповідач перерахував авансовий платіж у розмірі 426 000,00 гривень, включаючи ПДВ, а позивач 05.07.2016 поставив металоконструкції на загальну суму 539 075,27 гривень, включаючи ПДВ, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №181 від 05.07.2016.

При цьому, відповідач повинен був протягом 22 календарних днів з моменту завершення поставки металоконструкцій провести остаточний розрахунок у розмірі 113 075,27 гривень, включаючи ПДВ, тобто до 27.07.2016 включно.

Однак, як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень, платежі надходили до відповідача наступним чином: 01.09.2016 20 000,00 грн. (платіжне доручення № 1532); 08.09.2016 30 000,00 грн. (платіжне доручення № 1646); 15.09.2016 - 10000,00 грн. (платіжне доручення № 1749), тобто з порушенням встановленого в договорі строку.

Таким чином, станом на день подачі позову, заборгованість відповідача за договором поставки склала 53 075, 27 грн. разом з ПДВ.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 53075,27 грн. за товар (металоконструкції), отриманий на підставі договору, на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, відповідачем не спростована, вимога позивача про стягнення з відповідача 53075, 27 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Крім того, 07.04.2016 сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору на виконання робіт з розробки робочих креслень марки КМД. На виконання вищезазначених робіт 03.06.2016 між сторонами було підписано акт № 32 на суму 32 400,00 грн.

У відповідності до п. 3.2 додаткової угоди № 1 до договору, остаточні розрахунки здійснюються протягом 5 банківських днів після підписання акту виконаних робіт, тобто до 10.06.2016 (включно).

Як зазначив позивач та вбачається з матеріалів справи, розрахунки за виконані роботи здійснені лише 11.08.2016, тобто з порушенням строків встановлених договором.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, оскільки умови договору виконувались неналежним чином та платежі сплачувались невчасно, позивачем заявлено до стягнення з відповідача, крім суми основного боргу (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду) 838,18 грн. 3% річних за період з 27.11.2015 по 16.07.2016 року та 2468,21 грн. інфляційних втрати за період вересень-жовтень 2016.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням проплат, які надходили від відповідача невчасно, що підтверджується платіжними дорученнями, керуючись нормами законодавства та умовами договору, суд зазначає, що розрахунок 3% річних має здійснюватись наступним чином:

-на суму заборгованості 113 075,27 грн. (з 28.07.2016 по 31.08.2016) 325,29 грн.;

-на суму заборгованості 93 07, 27 грн. (з 01.09.2016 по 07.09.2016) 53,55 грн.;

-на суму заборгованості 63075,27 грн. (з 08.09.2016 по 14.09.2016) 36,29 грн.;

-на суму заборгованості 53 075,27 грн. (з 15.09.2016 по 11.11.2016) 253,02 грн.;

-на суму заборгованості 32400,00 грн. (з 11.06.2016 по 10.08.2016) 162, 44 грн.;

Таким чином заявлені до стягнення 3% річних в сумі 838,18 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 830, 59 грн.

Інфляційні втрати позивач просить стягнути за вересень-жовтень 2016 року в сумі 2468,21 грн., нараховані на суму заборгованості в розмірі 53 075,27 грн.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (абз. 2, 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань).

Зважаючи на те, що позивачем здійснений розрахунок інфляційних втрат, виходячи із суми боргу 53 075,27 грн., яка виникла 15.09.2016р., суд перевіривши правильність зазначеного позивачем періоду та розрахунку, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», встановив, що заявлені до стягнення інфляційні втрати підлягають задоволенню частково в розмірі 1486,11 грн.

Також позивачем заявлені до стягнення 6836,23 грн. пені, нарахованої за загальний період з 28.07.2016 року по 11.11.2016 року (з урахуванням періодичних проплат).

Пунктом 8.2. встановлено, що у разі порушення строків оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У відповідності до здійсненого судом перерахунку пені, з урахуванням часткових проплат, які надходили від відповідача 01.09.2016, 08.09.2016 та 15.09.2016, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», встановлено, що заявлена до стягнення пеня підлягає задоволенню частково в розмірі 6789,00 грн.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище та те, що факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлений та по суті не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає до стягнення 53 075, 27 грн. основного боргу, 830, 59 грн. 3% річних, 6789,00 грн. пені та 1486,11 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго (07201, Київська обл., смт Іванків, вул. Розважівська,192, код ЄДРПОУ 33593431) на користь Приватного акціонерного товариства «Укрстальконструкція» (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 11в, код ЄДРПОУ 01412868) 53 075 (пятдесят три тисячі сімдесят пять) грн. 27 коп. основного боргу, 830 (вісімсот тридцять) грн. 59 коп. 3% річних, 6789 (шість тисяч сімсот вісімдесят девять) грн. 00 коп. пені та 1486 (одну тисячу чотириста вісімдесят шість) грн. 11 коп. інфляційних втрат та 1355 (одну тисячу триста пятдесят пять) грн. 40 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 30.11.2016р.

Суддя О.В. Щоткін