Рішення № 63056418, 22.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2016Справа № 910/17443/16За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвибухбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група"

про стягнення 374 472,54 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Станіславський С.В. (представник за довіреністю від 25.07.2016р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрвибухбуд" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" (надалі - відповідач) суми заборгованості за Договором підряду № 01.13 на проведення буро вибухових робіт від 10.12.2013р. в розмірі 374 472,54 грн., з яких 189 547,38 грн. сума основного боргу, 17 707,48 грн. пені, 151 879,42 грн. інфляційні втрати та 15 338,26 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору не здійснив в повному обсязі оплату вартості робіт, які було виконано позивачем, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Відповідач надав для долучення до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, при цьому посилаючись на те, що спір у даній справі випливає безпосередньо з діяльності філії відповідача, а відтак зважаючи на те, що адресою місцезнаходження філії є 08054, Київська область, Макарівський район, с. Соснівка, територіальна підсудність даної справи, на думку відповідача, має визначатися з урахуванням місцезнаходження відособленого підрозділу.

Протягом перебування справи у провадженні суду, позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої до стягнення з відповідача заявлено 189 547,38 грн. суми основного боргу, 17 577,65 грн. пені, 166 599,78 грн. інфляційних втрат та 16 210,70 грн. 3% річних.

Судом, з урахуванням положень ст. 22 ГПК України та дотримання позивачем вимог ст. ст. 54-57 ГПК України, прийнято до розгляду збільшені позовні вимоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 18.10.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2016р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено до 15.11.2016р.

В судовому засіданні 15.11.2016р. оголошено перерву до 22.11.2016р.

В судове засідання 22.11.2016р. представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений під розписку.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 22 листопада 2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2013р. між відповідачем (замовник) та позивачем (підрядник) було укладено Договір підряду № 01.13 на проведення буровибухових робіт (надалі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає та зобов'язується оплачувати, а виконавець приймає та зобов'язується виконувати буровибухові роботи на кар'єрі «Соснівський гранкар'єр» філія ТОВ «Енергетична група», який знаходиться у Київській області, Макарівському районі, с.Соснівка.

Згідно п. п. 1.3., 1.4. Договору обсяг робіт на рік встановлюється згідно планів розвитку гірничих робіт Замовника і обумовлюється листом-замовленням. Вартість всіх доручених виконавцю робіт визначається згідно вартості буровибухових робіт по подрібненню одного кубометра гірничої маси IX кат. міцності по БНіП в щільному тілі, згідно протоколу погодження договірної ціни (Додаток №1).

У відповідності до п. 2.1. Договору конкретні обсяги робіт на місяць та графік їх проведення встановлюються згідно з планом розвитку гірничих робіт замовника. Проекти буровибухових робіт виконуються Виконавцем з обов'язковим узгодженням з замовником.

Як передбачено в п. 5.1. Договору обсяг буровибухових робіт, виконаних виконавцем за місяць по гірничій масі, визначається згідно маркшейдерського заміру блоків, подрібнених вибухом у поточному місяці, незалежно від мети їх подальшої переробки.

В п. 5.2. Договору сторони домовились, що виконані виконавцем буровибухові роботи за місяць оформлюються актом ф.№ 2, який є підставою для розрахунку. Акт прийняття виконаних робіт по ф.№ 2 оформляється після проведення кожного масового вибуху. Вартісні показники форм відображаються за рівнем цін, визначених у договірній ціні та відповідно до умов Договору.

Відповідно до протоколу погодження договірної ціни на проведення буро вибухових робіт на «Соснівському гранкар'єрі» філія ТОВ «Енергетична група» (Додаток № 1 до Договору) сторони погодили найменування робіт, один. виміру, ціну без ПДВ, ПДВ та ціну з ПДВ. Вказаний протокол є невід'ємною частиною Договору та підставою для взаємних розрахунків та платежів між сторонами.

Згідно п. 5.4. Договору замовник перед проведенням бурових робіт проводить повну попередню оплату виконавцю за плануємий обсяг буріння, перед проведенням масового вибуху проводить повну оплату за вибухові матеріали і на протязі 15 днів після виконання буровибухових робіт замовник проводить кінцевий розрахунок за фактично виконані роботи.

Відповідно до п. 8.6. договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до прийняття рішення про припинення дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору було виконано буровибухові роботи на загальну суму 211 992,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи належним чином засвідченою копією акту приймання виконаних робіт за січень 2014р. на вказану суму.

Відповідач не заперечував проти якості та вартості виконаних позивачем буровибухових робіт та прийняв їх, про що свідчать наявність підпису уповноваженого представника та відтиск його печатки у вказаному акті.

Свої зобов'язання в частині оплати вартості виконаних позивачем буровибухових робіт, відповідач виконав частково на суму 22 444,62 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за виконані буровибухові роботи, останній був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі абро на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові

Відповідно до статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як встановлено судом, на підставі укладеного між позивачем та відповідачем Договору, позивачем було виконано буровибухові роботи на загальну суму 211 992,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами Договором та не сплатив позивачу повну вартість зазначених вище робіт на вказану суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням положень п. 5.4. Договору та ст. 253 Цивільного кодексу України, оплату вартості виконаних позивачем буровибухових робіт за Договором, відповідач мав здійснити у строк до 29.01.2014р. включно.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання з оплати вартості виконаних позивачем буровибухових робіт за Договором виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача суму в розмірі 24 000,00 грн., з яких позивачем в рахунок оплати попередньої заборгованості відповідача було зараховано суму в розмірі 21 555,38 грн., а залишок оплати відповідача в розмірі 2 444,62 грн. - в рахунок погашення заборгованості за даним договором та суму в розмірі 20 000,00 грн.

Доказів на підтвердження оплати повної вартості виконаних буровибухових робіт, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано, а залишок заборгованості за виконані позивачем роботи становить 189 547,38 грн. (211 992,00 грн. (вартість виконаних робіт) - 22 444,62 грн. (часткова оплата вартості робіт відповідачем).

При цьому, не заслуговують на увагу суду доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву з огляду на наступне.

Як встановлено ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Як роз'яснено в п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р. відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства», «Про банки і банківську діяльність», юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Разом з тим, відповідачем не надано до матеріалів справи належним чином засвідченої копії положення про філію «Соснівський гранітний кар'єр» ТОВ «Енергетична група», з якого б вбачалося, що останню наділено повноваженнями бути стороною (відповідачем) у справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно з урахуванням положень чинного матеріального та процесуального законодавства для захисту свого порушеного права пред'явлено вимоги до відповідача за встановленою підсудністю.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 189 547,38 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за порушення строків оплати вартості робіт позивачем заявлено до стягнення з відповідача 17 577,65 грн. пені, 166 599,78 грн. інфляційних втрат та 16 210,70 грн. 3% річних.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з оплати вартості виконаних позивачем робіт не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 6.3. Договору у випадку прострочення терміну оплати платежів замовник зобов'язується сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від простроченої суми за кожний день прострочення.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок пені та встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та Договору, а тому до стягнення з відповідача за заявлений позивачем період підлягає сума пені в розмірі 17 577,65 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що розмір інфляційних втрат та процентів річних відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та Договору і є арифметично вірними, а тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 166 599,78 грн. та 3 % річних в розмірі 16 210,70 грн. за заявлений ним період є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/17443/16 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 189 547,38 грн. суми основного боргу, 17 577,65 грн. пені, 166 599,78 грн. інфляційних втрат та 16 210,70 грн. 3% річних.

Судовий збір в розмірі 5 849,03 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" (код ЄДРПОУ 30782182, адреса: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 18, корп. Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвибухбуд" (код ЄДРПОУ 01379384, адреса: 01001, м. Київ, вул. Лютеранська буд. 3) 189 547,38 грн. (сто вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот сорок сім гривень 38 коп.) суми основного боргу, 17 577,65 грн. (сімнадцять тисяч п'ятсот сімдесят сім гривень 65 коп.) пені, 166 599,78 грн. (сто шістдесят шість тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 78 коп.) інфляційних втрат, 16 210,70 грн. (шістнадцять тисяч двісті десять гривень 70 коп.) 3% річних та 5 849,03 грн. (п'ять тисяч вісімсот сорок дев'ять гривень 03 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.11.2016р.

Суддя С.М. Морозов